ЦИТАТИ ТИЖНЯ

Микола Азаров,
Прем’єр–міністр України
— про свої лопати й городи:

— Ось я іноді кажу: «Досить скиглити, беріть лопату та садіть картоплю, капусту. Ви ж своє життя зробите легшим». Так от: у мене вдома є город, на якому росте все, що необхідно... Так що ось напевно в квітні трава в нас [із дружиною] точно своя буде, різні кріп, петрушка там. Знаєте, це все дуже творчо.

(канал «Мір»)

Руслан Кошулинський,
заступник Голови ВР від ВО «Свобода»
— про призначення своєї партії в парламенті:

— Блокувати Раду — це не єдиний наш коник. Ми ще й паркани можемо руйнувати, і на швейній машинці можемо... (сміється). У нас є перелік законопроектів, які ми можемо обговорювати вже зараз. Це неправильно — казати, що ми нічого не робимо. Наша робота має бути публічна, правильна, не підпорядкована Банковій.

(«Контракти»)

Наталія Королевська,
міністр соціальної політики
— про жорсткий контроль за ввезенням в Україну контрабандних товарів:

— Контрабанда під виглядом «гуманітарки» до України не пройде, ясно?.. Шановні депутати, якщо вас хвилює, коли буде кабріолет «Ауді» червоного кольору доставлений 85–річному ветеранові, то він не буде доставлений. Якщо вас цікавить, коли буде поставка авто, що чекають на кордоні, призначених для тіньового ринку, то вони не потраплять до країни.

(УНІАН)

Володимир Жириновський,
лідер ЛДПР
— про позицію Росії щодо політики Президента України:

— Новий керівник Китаю чесно приїхав відразу до Москви, хоча міг, як Янукович, до Євросоюзу. Ось він — брат слов’янський, православний. Куди він попер після обрання? В Брюссель, поклонитися дядечкові, і зараз вимагає від Верховної Ради прийняти все, що вимагає Брюссель, аби увійти до ЄС... Це, звичайно, неприємно нам, коли ворог, зрадник зовсім близько — в нашому рідному слов’янському православному домі.

(УНІАН)

Володимир Познер,
російський журналіст, лауреат премії «Людина року» в Україні
— про своє негативне ставлення до українців:

— Я дуже погано знаю Україну, я не жив серед українців. Я тільки знаю — нехай це й не викличе великої любові до мене, що в сталінських таборах було багато українців. Серед наглядачів. Чи говорить це про щось? Не знаю. Співаєте ви багато й чудово, їсте смачно. Але я не зов­сім розумію вашу ситуацію з мовою: от сьогодні мене в готелі, де я живу, офіціантка російською запитала: «Вам меню англійською чи українською? Російською в нас немає».

(«Сєгодня»)