Назавжди «на добраніч»

Майже три десятиліття, починаючи з 1970–х, маленькі українці дивилися телевізійну вечірню казку — програму «На добраніч, діти» з улюбленим дідом Панасом, а пізніш — iз лялькою Катрусею. Та незмінним було одне — зворушлива колискова, яка лунала після тієї, чи не єдиної на українському ТБ, дитячої щоденної передачі. «Рученьки–ніженьки... Спокійної ночі, спати пора». Автор тієї пісні — Микола Сом. Позавчора на 79–му році життя Микола Данилович помер у Київській лікарні швидкої допомоги відразу після операції. Про це першим сповістив книжковий інтернет–ресурс «Літакцент».

Перу Миколи Сома, лавреата літературних премій ім. Сосюри та Остапа Вишні, належить iз десяток поетичних збірок, а також пізніші прозові твори — «З матір’ю на самоті», «Як я Сталіна хоронив» та інші. Народну любов він заслужив піснями — «Без вітру не родить жито...», «Вишиванка», «Пливе Дніпро до моря си­нього», «Вірна дружина моя». Десятки пісень авторства Миколи Сома пролунали в кінофільмах «Коли починається юність», «Хлопчики», «Артист з Коханівки», «Чорноморочка», «Місяць травень» та інших.

Він народився у селі Требухів Броварського району в родині, яка, як вважав, походить від тих славетних козацьких Сомків (Ганна Сомко — дружина Богдана Хмельницького, мати його дітей). Чимало часу Микола Данилович учителював на рідній Київщині, а потім працював у видавництвах, газетах «Вечірній Київ», «Друг читача», «Слово просвіти», в журналах «Ранок», «Зміна». За даними «Вікіпедії», дружив iз Василем Симоненком.