Після того як опозиції не вдалося зберегти мандат депутата Сергія Власенка і покласти край «кнопкодавству» в парламенті (якось згас запал), народні обранці з «Батьківщини», «Свободи» й «УДАРу» не полишають намірів «іти в народ» зі спробами очолити повстання проти чинної влади. Незважаючи на погодні умови, цього тижня в четвер, п’ятницю і суботу мітинги в рамках акції «Вставай, Україно!» відбудуться в Івано–Франківську, Тернополі й Чернівцях відповідно.
«Режим Януковича сконцентрував у своїх руках всі ресурси: фінансові, інформаційні й так далі. Який ресурс лишається в опозиції? Ресурс української нації. Оскільки триває наступ на всі громадянські й соціальні права, робиться все, щоб дискредитувати парламент і звузити його роль, в опозиції не лишається іншого вибору, як апеляція до нації [на мітингах], — каже в коментарі «УМ» депутат від ВО «Свобода» Юрій Сиротюк. — Головна мета акції опозиціонерів — відчути температуру суспільства, мобілізувати активну громадськість і не допустити узурпації влади в країні, її скочування у бік диктатури».
Наближається вирішальний етап акції — «барикади» в Києві, які опозиція планує провести під Верховною Радою 2 квітня, в день розгляду парламентом питання виборів мера столиці. «У сесійній залі депутати намагатимуться «дотиснути» Партію регіонів і переконати, що призначення виборів на 2 червня — також і в їхніх інтересах, щоб їх не винесли вперед ногами і з парламенту, і з Банкової», — пояснює в коментарі «УМ» «свободівець» Ігор Мірошниченко.
«Кияни завжди були найактивнішими борцями і проти незаконних забудовників, і проти вирубувальників парків, винищувачів дитячих майданчиків і всього іншого. Тому Київ на сьогодні — стратегічний об’єкт, і якщо ми не зможемо зібратися громадою, депутатами, яким не байдужа доля Києва, то важко буде взагалі говорити про перспективи акції «Вставай, Україно!». У киян завжди була активна громадянська та ідеологічна позиція: проводячи марші на Покрову і на день народження Бандери 1 січня, я бачив у них почуття національної свідомості й національної гідності. Тому 2 квітня Янукович і його сатрапи побачать серйозне громадянське суспільство», — каже Мірошниченко.
Нарешті про намір приєднатися до акції «Вставай, Україно!» заявив сам Віталій Кличко, який під час перших трьох мітингів перебував у турне по США та Європі. У неділю в інтерв’ю телеканалу «Україна» лідер партії «УДАР» зауважив:«Ми різні партії, в нас різна ідеологічна складова, у нас різні платформи, у нас різний виборець, але є те, що нас об’єднує: ми не згодні з тим, що нам пропонують, не згодні з тим станом речей, який є на сьогоднішній день в Україні. Ми боремося проти нинішньої влади, ми бачимо спільне майбутнє в європейському розвитку України, де ключові принципи — закон, захист прав, свобод людини і найголовніша цінність — людина».
На запитання, чи не боїться він неконтрольованих наслідків акції, Кличко визнав, що подібні ризики існують, оскільки протестні настрої в суспільстві зростають.
«Критична маса дозріває, — оцінює в коментарі «УМ» градус суспільної напруги політолог Олександр Палій. — Крім як збирати хабарі й податки, ця влада ні на що не здатна. Не виключаю можливості повторення Майдану–2004, але більш різкого, ніж тоді. Партія влади пручатиметься сильніше».
«Якщо подивитися попередні акції «Україна без Кучми» і «Повстань, Україно!» у 2000 і 2002 роках, то вони не були розраховані на короткотерміновий ефект за принципом «собачки Павлова», — говорить у коментарі «УМ» політолог Ігор Жданов. — Сьогодні акція «Вставай, Україно!» теж має довгостроковий характер. Вона розрахована на розхитування ситуації. Опозиціонери правильно зробили, що все–таки почали їздити по регіонах. Люди по–іншому сприймають такі поїздки, коли політики приїздять до них не у виборчий період, і це дуже важливо. Все залежатиме від того, наскільки активно люди виходитимуть на ці акції, особливо у фіналі в Києві. Чим це закінчиться, важко передбачити, але одне можна сказати точно — без акцій «Україна без Кучми» Майдану в 2004–му не було б. Я дивлюся на реакцію влади на нинішні виступи — і вона дуже нервова».