Дорогу до Бога, блукаючи спокусливими світськими шляхами, брат Лев намацував не одне десятиліття. На пік пошуків несподівано для себе вийшов, чи точніше виїхав, аж у Північній Америці, куди закинула заробітчанська доля в середині дев’яностих років.

Там стався випадок, який круто змінив траєкторію його життя. «Виникла потреба нагальної поїздки, і я свідомо сів за кермо легковика з «липовими» номерами, — зізнається він. — Комп’ютеризована тамтешня поліція миттю мене вирахувала й «висмикнула» з потоку машин. На моїх зап’ястях замкнулися кайданки. Це був шок. Перед очима якимось дивом промайнули уривки мого грішного життя. Я став на коліна й почав гаряче молитися, випрошуючи в Господа прощення. Стражі порядку здивовано спостерігали за цим імпровізованим ритуалом. Я не розігрував каяття — все було по–справжньому, ніби з чиєїсь волі. Почув, як поліцейські щось запитали. Що саме, до кінця не зрозумів. Відповів, що це — проблеми між мною і Богом. На превеликий подив, мене відпустили, хоча в подібних випадках депортація була неминучою. З того моменту моє життя різко змінилося — у ньому запанував Закон Божий».