На минулорічному чемпіонаті України одразу три шахістки Катерина Лагно, Анна Ушеніна та Марія Музичук набрали однакову кількість очок, відтак визначати володарку золотої нагороди довелося за допомогою додаткових показників. Схожий за успішністю рівень гри показали дівчата й на командному чемпіонаті світу, де в компанії з Наталією Жуковою та Інною Гапоненко 22 партії виграли, 21 зіграли внічию й лише дві програли. Отже, маючи рівноцінних гравців на практично всіх дошках, українська команда вперше в історії здобула «золото» чемпіонату світу. Про феноменальний успіх наших дівчат у Казахстані зокрема та жіночі шахи загалом «Україні молодій» розповіла одна з чемпіонок, якій по завершенню турніру одразу присвоїли звання «заслужений майстер спорту України», — Марія Музичук.
Перемогу на ЧС принесла стабільність
— Жіночій збірній України вдалося змістити з трона китайських шахісток. Що стало запорукою такого неймовірного результату?
— Якогось особливого переможного рецепта немає. Усі дівчата були в хорошій формі й продемонстрували стабільну гру.
— Звучить просто: «стабільність», але ж за цим словом вочевидь ховається величезний підготовчий процес...
— Упродовж трьох днів проходили збори в Кончі–Заспі, де ми непогано підготувалися, в першу чергу в моральному плані. А позаймалися б тижнів зо два — було б ще краще.
— Цікаво, як виглядає розклад тренувального дня у шахісток?
— На зборах ми намагалися намітити план на гру. Узагальнити дебютний репертуар, підтягнути слабкі сторони. До того ж тренер шукав індивідуальний підхід до кожної шахістки.
— А якою була роль головного тренера Михайла Бродського на чемпіонаті світу?
— Він визначав склад команди на кожен матч. Допомагав нам готуватися до наступних партій. Щоправда, часу на всіх чотирьох шахісток збірної у нього не вистачало. На жаль, на таку підтримку, яку мали росіянки у вигляді трьох наставників, ми не могли розраховувати. Тож мені допомагали батьки та сестра, з якими я спілкувалася по скайпу.
«Із сестрою ми не конкурентки»
— Виходить, вашу сестру (Ганну Музичук — четвертий номер рейтингу ФІДЕ. — Авт.), яка вже не один рік виступає під словенським прапором, можна назвати співавтором перемоги збірної України на ЧС–2013?
— Ганна хоч і грає за Словенську федерацію шахів, але є громадянкою України. На нещодавньому ЧС вона мене підтримувала й, до речі, у нас з нею немає абсолютно ніякої конкуренції. Живемо ми разом, в Україні, займаємося разом і намагаємося допомагати одна одній.
— Чи важливим є присутність особистого наставника поруч iз вами на турнірі?
— На чемпіонаті світу були лише команда, головний тренер і представник збірної. Хоча, відверто, немає великої різниці, дистанційно тобі допомагають чи напряму. Ми знали імена майбутніх суперниць, тому перед кожною грою конкретно під свою візаві розробляли тактичні й стратегічні «заготовки».
— Під час підготовки до протистояння на чому робиться акцент?
— Із деякими суперницями краще переводити партію в ендшпіль, з іншими — бажано досягти переваги вже в дебюті, а хтось наштовхується на проблеми, коли потрапляє в цейтнот.
— Цікавий збіг: після екскурсії до музею першого президента Казахстану, де серед різних експонатів особливо виділялися шахи стилізовані під солдатиків 1812 року, українська збірна розбила француженок 4:0. Можете тут відшукати якийсь причинно–наслідковий зв’язок?
—На ту екскурсію їздили лише тренер, Гапоненко та Жукова. Решта шахісток нашої збірної залишилися готуватися до поєдинку з француженками. Так сталося, що напередодні дня відпочинку ми перемогли Китай і зрозуміли, що маємо хороші шанси на «золото». Тож нам було не до екскурсій.
— А чому ж не всі збірниці залишилися «вдома»?
— Власне екскурсію було організовано для всіх. Але пішов на неї той, хто хотів.
Просто одні вирішили, що мають готуватися, інші, можливо, вже були готові до наступного поєдинку.
«Не кожен може дозволити собі комп’ютер, як у Карлсена»
— До речі, в підготовці до змагань шахісти використовують різноманітні комп’ютерні програми. Для цього лідер чоловічого рейтингу ФІДЕ Магнус Карлсен працює з надпотужним комп’ютером вартістю десятки тисяч доларів. А ви яку використовуєте машину?
— У мене звичайний ноутбук. Не кожний може собі дозволити комп’ютер, як у Карлсена. Звичайно, хочеться мати сильніший процесор, але поки що не виходить.
— На що впливає потужність «ядра»?
— Машина швидше прораховує комбінації і дає точнішу оцінку. Скажімо, потужний процесор проведе одну операцію за 10 хвилин, тоді як звичайному знадобиться близько години.
— На чемпіонаті світу гру шахісток аналізувала програма «Гудіні». А ви якій віддаєте перевагу?
— Я не часто змагаюся з комп’ютером, адже вважаю, що потрібно грати з людьми. Водночас у своїй підготовці до змагань я використовую, як і всі професійні шахісти, програму ChessBase, яка містить один мільйон партій.
— До слова, під час онлайн трансляцій комп’ютерна програма робить прогностичну оцінку кожного ходу. Скажіть, наскільки достовірними є ті передбачення?
— Цікаво, що дуже багато моїх близьких також слідкували за перебігом світової першості в інтернеті, і теж намагалися зрозуміти ті показники. Власне, багато чого залежить від позиції. Якщо навіть програма дає «+10» на твою користь, то в цейтноті можна не завжди знайти правильне рішення й довести партію до перемоги.
«Хто робить більше логічних ходів, той виграє»
— Скажіть, чи доречним у шахах є термін «жіноча логіка»?
— Думаю, що про це говорити смішно, адже шахи — це логічний вид спорту, й тут перемагає той, хто робить більшу кількість логічних ходів.
— На вашу думку, чому у світі лише одній–двом жінкам удається (відносно) на рівних змагатися з чоловіками?
— Основна причина такої «нерівності» криється у більшій витривалості чоловіків. До того ж вони довше можуть зберігати концентрацію в партії. Можна зіграти 40 ходів на високому рівні, а потім на хвильку розслабитися і втратити здобуту перевагу. Мало хто із жінок може бути в тонусі впродовж усієї партії.
— А чим можна пояснити той факт, що свій зірковий час шахісти переживають у дуже молодому чи навіть юному віці. Скажімо, Карпов здобув світову шахову корону у 24 роки, Каспаров — у 22, Пономарьов у 18...
— По–перше, шахи швидко молодшають і з кожним роком з’являється все більше юних талантів. Зрештою, молодому мозку набагато простіше сприйняти і, що головне, запам’ятати величезну кількість нової інформації.
— Думається, без адекватного живлення головному мозку важко осилити «кілотонни даних». На чому робите акцент у своєму харчуванні?
— Стараємося просто правильно харчуватися. Їмо багато фруктів. А так, кожен сам визначає, що для нього краще.
— А якого тренінгу потребує мозок?
— Для мене дуже важливим є відпочинок, розслаблення. Після кожної партії ходжу на прогулянку, де можу заспокоїтися, проаналізувати попередній і подумати про наступний поєдинок.
«Непосидючих шахістів не буває»
— Наскільки серйозно контролює шахістів Всесвітня антидопінгова агенція?
— Перед кожною Олімпіадою, що відбувається раз на два роки, ми проходимо допінг–контроль. Але в цій ситуації мене дивує те, що перелік заборонених препаратів у нас такий самий, як і в інших спортсменів. Хоча рівень фізичного навантаження абсолютно різний.
— Як гадаєте, непосидюча людина зможе досягнути успіхів у шахах?
— Думаю, що всі шахісти — посидючі. Неможливо висидіти за дошкою 5–6 годин, не будучи при цьому посидючим. Водночас у шахах дозволяється робити зарядку, виходити на каву. Хоча, звичайно, провівши за дошкою шість годин, серйозно виснажуєшся, але ми — професіонали й уже звикли. Проте без додаткової фізичної підготовки не обходиться. Як мінімум, роблю зарядку. Окрім того, ходжу на фітнес.
— А у жінок трапляються так звані «туалетні» скандали, коли когось підозрюють у використанні сторонніх підказок?
— Насправді контроль відбувається на всіх змаганнях. Але такого роду скандали – це, вважаю, більше психологічна атака на суперника, удар по його нервовій системі, ніж справжні підозри у нечесній грі. За великим рахунком, усі грають чесно, а якщо й трапляються поодинокі випадки шахрайства, то є маса способів, як iз ними боротися. Скажімо, на Олімпіадах ми проходимо через рамку, на кшталт тієї, що в аеропортах, коли шукають електронні прилади.