Я., інтелігент вищої проби

«...Така людина, — посміхнувся єгер. — Зупинити його неможливо. Скільки років iз ним знайомий, але не перестаю дивуватися. Інтелігент вищої проби, доктор наук, але може ось так, пліч–о–пліч зі всіма [йти на полювання]». Це не фраза з репризи «95–го кварталу», це — цитата з нової біографічної книги «Віктор Янукович», виданої щойно харківським «Фоліо». Це вже друга книга Володимира Чередниченка, таємничого як для широкого загалу, так і для письменницького кола автора, котрий вправно малює красивий образ Віктора Федоровича. Першою була «Національна ідея» (2010), де президентський літописець захоплювався «благородним походженням» Януковича та розповідав про «сословіє» людей iз його оточення. Міфотворець поспішає, адже має конкурента — Віталія Спажука, котрий у 2011 році видав подібну за тональністю книгу «Життя під знаком факторіала», а ще раніше — працю «Істинний творець». Можливо, ці двоє змагаються за звання «офіційної марії прілєжаєвої» для Януковича? А сам пан Президент — проФФесор, інтелігент з двома ходками в зону, власник золотого унітазу і поля для гольфу в прихапаному в держави Межигір’ї — стає літературним героєм, подібно Леніну, Сталіну, Брежнєву? Чи можна говорити про «януковичіану», такий собі культ особи українського владця?

Володимир Чередниченко не дуже перетрудився, адже взяв за основу свою попередню працю «Національна ідея» і додав низку мальовничих новел з політичного сьогодення. На 250 сторінках книги постають Віктор Пшонка, Михайло Добкін, Сергій Тігіпко, Анатолій Присяжнюк, Віталій Захарченко, Дмитро Медведєв та інші соратники і побратими. У перших же главах — пророцтво старця Зосими про те, що Янукович стане і губернатором, і Прем’єром, і потім — Президентом України.

Загалом це доступна (ціною 47 грн. 30 коп.) розповідь про овіяний суворим вітром, загартований у труднощах шлях Я. від прем’єрства до наших сьогоднішніх безхмарних днів. Якби не реальні прізвища персонажів цієї книги, можна було б визначити її жанр як фентезі — настільки далека вона від «серм’яжної правди життя». Від того Януковича, якого українці бачать «у телевізорі» і про справи якого читають в незаангажованих виданнях.

«У часи прем’єрства Віктора Януковича теж виходили друком кілька книжок про нього, але тоді вони не були смішними, — ділиться керівник порталу «Буквоїд» Сергій Руденко. — Тепер же, схоже, виникла мода на написання книг про Януковича, в яких його представляють зовсім інакшим, ніж знають громадяни. Такі книжки роблять Януковича ще більш карикатурним, він викликає недовіру і сміх».

Сергій Руденко цікавиться виданнями про сучасних політиків, адже сам у 2006—2007 рр. написав політичні портрети оточення Ющенка («Вся президентська рать») та Януковича («Вся прем’єрська рать»). Він, можна сказати, зі «спортивного інтересу» колекціонує віднедавна подібні новодруки. Саме Сергій, першим оповістивши інтернет–спільноту про появу в київських книгарнях «Національної ідеї», а тепер ось томика «Віктор Янукович», пустив в обіг термін «януковичіана». І, припускає, ця колекція множитиметься.

Якщо досі новодруки про шляхетного Президента видавав на–гора дніпропетровський «Моноліт», то зараз за цю справу взялося одне з провідних вітчизняних видавництв — «Фоліо». Гендиректор «Фоліо» Олександр Красовицький заздалегідь на своїй сторінці у «Фейсбуці» повідомив потенційних читачів про плани видати книгу Чередниченка. Тепер, пише він, книжка «Віктор Янукович», «певен, матиме комерційний успіх». Це з накладом у півтори тисячі примірників? Утім як інакше виправдати перед спільнотою той дивний факт, що видавати одіозну і вочевидь малочитабельну книгу «Фоліо» взялося власним коштом і з власної ініціативи?! Щось у стилі «і весь цей сморід беремо на себе». «Зважаючи на те, яка нині влада в державі, не вірю, що Красовицький не радився з адміністрацією Президента щодо цього тексту», — каже Сергій Руденко.

«Фоліо», до речі, не вперше проявляє вражаючу лояльність до влади, друкуючи книги, які не принесуть комерційної вигоди. Спадає на думку, скажімо, видання книги Дмитра Табачника.

Загадковою залишається постать автора. Утім це не дивно для творців подібних книг. Так само «засекреченими» для громадськості були імена літрабів, які створювали «автобіографічні» книжечки Брежнєва «Мала земля» та «Відродження». Ні письменинки, ні літкритики, ні експерти книжкового ринку не знайомі з паном Чередниченком. Принаймні «УМ» не пощастило таких відшукати (але пошук продовжиться). З таємничістю Пелєвіна він ховається від цікавості мас–медіа та мандрівників соцмережами. Судячи зі стилю книг про Януковича, це все–таки не якийсь сервільний «козьма прутков», колектив авторів, а одна людина. В анотації до книжок ідеться, що автор — журналіст–міжнародник, але де працював і мешкає, що ще трапилося в його житті, окрім захоплення Януковичем, — невідомо. В «януковичіані» є образ журналіста Олексія Володимирова, який перебуває в президентському пулі, часто спілкується з першими особами держави і, слід гадати, саме під цим прообразом заховався скромний автор. У реальності серед медійників, які працюють з Президентом, такого журналіста немає, «у списках не значився». Але ж для того, щоб створювати такі масштабні полотна, треба таки мати «доступ до тіла», спілкуватися з Віктором Федоровичем. Якось же Чередниченко це робить, і Президент не може не знати, що про нього готується наступна книга легенд та міфів.

Відомо, що два томи «януковичіани» — не перший творчий доробок Володимира Чередниченка. Він писав свого часу книги «Президентський рубіж» — про Леоніда Кучму, «Судовий прецедент» — про голову Вищого господарського суду Дмитра Притику, «Лінія Путіна» — про президента Росії. З останнього — «Анатолій Присяжнюк» — це, як зрозуміло, про керівника облдержадміністарції Київщини. А в планах — «Олександр Попов». Утім назву можна змінити. Книга вийде, можна припустити, напередодні виборів мера столиці.