Не так шкода країну, як свої заводи!

Дешевий російський газ уже майже знаходиться на відстані витягнутої руки українських споживачів. Принаймні саме так запевняє «Газпром». Остання пропозиція від росіян — 260 доларів за тисячу кубометрів. І всього лише одне маленьке зауваження з їхнього боку, — вимога до України так змінити наше законодавство, щоб воно не заважало оренді вітчизняної ГТС третіми особами. Тобто тим самим «Газпромом». Як відомо, нині ст. 7 Закону «Про газопровідний транспорт» забороняє передачу «труби» в оренду, концесію чи лізинг. Якщо наша Верховна Рада піде на вилучення цього пункту, то російський газовий монополіст обіцяє дешевий газ у мишоловці заднім числом — з 1 січня нинішнього року.

Як відомо, раніше Росія заявила: україно­європейський план із створення консорціуму між нами, Євросоюзом та РФ з управління ГТС нам не підходить. Причина — Росія не погоджується із принципами Третього енергопакета, який ухвалила Європа. А це значить, українська «труба» має потрапити у пряме підпорядкування Росії.

Український Президент Віктор Янукович, якому оголосили цей ультиматум у Москві, відбув до Києва, не прокоментувавши, чи готові ми піти на такий крок. Вітчизняні експерти сподіваються — влада не ризикне! «Такий крок небезпечний навіть попри вигоди з точки зору зменшення ціни, — пояснює незалежний експерт з енергетики Володимир Саприкін. — Поки закон не змінять, жодної оренди бути не може — тим паче, Рада нині не працює». Ще одна підстава надіятися на краще — наша країна таки є членом Енергетичного співтовариства, а це накладає певні обов’язки, у тому числі й щодо співпраці з «Газ­промом». «Який нині не реформований і не планує реформуватися», — обережно натякнув на проблему Саприкін.

«Україна мала би відкинути цей план подалі, — каже «УМ» керівник енергетичних програм центру «НОМОС» Михайло Гончар. — Утiм нинішня політична система є уразливою, і Москва шукає корупційні канали «протискування» своїх планів». На думку Гончара, українську владу змушує поки що відхиляти одноосібні «залицяння» Москви до нашої газотранспортної системи не стільки державницьке бачення, скільки страх втратити свою власність. «Наша ГТС — це ж не тільки система для транзитування палива на Захід, але ще й магістраль, яка постачає газ на підприємства українських олігархів, — каже Гончар. — Втративши її, вони втратять контроль над своїми активами». А тому попри бажання деяких гравців на індустріальному полі, близьких до перших осіб держави, мати дешеве пальне, а значить, більші прибутки, російський шлях для них є надто небезпечний.

Для того, аби не бути такою легкою здобиччю для агресивного «Газпрому» Україна, на думку Гончара, мала хоча б сформулювати власну позицію. «Наразі ж наша країна чомусь уникає такого кроку, — каже експерт. — А подібна невизначеність може призвести до подвійного провалу: що ми і ГТС втратимо, і дешевого газу не отримаємо». Для цього, як вважає експерт, багато не треба: варто лише, щоб уряд РФ — після того, як візьме в оренду нашу ГТС — своєю постановою скасував своє ж рішення про відмову виставляти нам штрафні санкції за недобір газу. «Відтак ціна 260 доларів одразу ж перетвориться у 360 або й вище, — каже Гончар. — Сьогодні очевидно: Москва готує для нас «розвод». Якщо офіційний Київ пристане на вимогу росіян, цей «розвод» автоматично перетвориться у «кидок».