Учора на засіданні Кабінету Міністрів відбувся черговий етап «Великої фармацевтичної революції», хвилі якої нині котяться Україною. Як відомо, вітчизняна влада вирішила радикально змінити систему торгівлі медикаментами. Тобто практично закрити імпорт і забезпечити своїх громадян вітчизняними засобами від недуг. Це, на їхню думку, зможе водночас вирішити два важливі завдання: прикрити доступ на наші ринки неякісних імпортних ліків, виготовлених буцімто за спрощеною рецептурою для країн «третього світу», та завантажити українські фармзаводи. Левова частка яких — за непідтвердженою та неофіційною інформацією — належить родині нинішнього українського Президента...
Імпортери, як і йогурти, — не всі однаково корисні
Прем’єр Микола Азаров учора виглядав значно суворіше, ніж завжди. Видно було, що доручення глави держави прикрити потік імпортних ліків збігається з його баченням кризової ситуації. «На моє доручення зробили аналіз продажів за найменуваннями ліків. Виявляється, що з десяти препаратів, які найбільше купують в Україні, тільки один продається в Європейському Союзі. А структура захворюваності у нас приблизно однакова, — з місця в кар’єр кинувся розповідати головний український міністр, як напередодні він показував «кузькіну мать» найбільшим українським фармдистриб’юторам. — Виникає питання: чим же лікують українських пацієнтів? Чим вони відрізняються від людей з таким самим діагнозом у Європейському Союзі?».
Загалом питань у Азарова до компаній–гуртовиків накопичилося чимало. «Виходить, наші люди витрачають близько 2 мільярдів гривень на ліки з непідтвердженою ефективністю? — почав перелічувати він, роблячи наголос, що всі ці питальні інтонації аж ніяк не риторичні. — На підставі чого лікарі рекомендують препарати, практично не відомі на європейському ринку? А імпортери завозять в Україну лікарські засоби, яких уникає медицина в інших країнах? Якими інструкціями керуються лікарі, коли призначають такі препарати?..».
Розповів Азаров і про дорожнечу, яка через відсутність конкуренції панує на нашому фармринку. «Під час візиту до Польщі я поцікавився, скільки коштує там один відомий мені препарат. Виявилося, на 70% дешевше, ніж в Україні. Я питаю: які такі надзвичайні зусилля і витрати є на імпорт цих ліків, що з нашого боку кордону вони на дві третини дорожчі? — цілком правильно розставив акценти очільник уряду, але потім, мабуть, вирішивши, що він нині надто відвертий, почав вдавати із себе наївного. — Якщо в цій захмарній ціні є корупційна складова, давайте факти, і покладемо цьому край». Адже, як стверджують експерти, корупційна складова у цій ціні досить висока, і люди, які причетні до її формування, традиційно ніжно товаришують із владою. Але, схоже, ціна такої дружби невдовзі виросте: окрім хороших суто людських стосунків, є значно вищі цінності — родина, Сім’я...
Батькам — дитсадки, дітям — гроші!
Ще один привід для головного болю Прем’єра — невдоволення Президента Януковича нестачею місць у дитячих садках. Минулого тижня гарант виявив публічне невдоволення, очільник уряду знову ж таки публічно втягнув голову в плечі, а от коли Віктор Федорович поїхав до себе на Банкову, відважився зробити йому малесеньке зауваження. Бо, звинувачуючи Азарова у бездіяльності і в тому, що батькам ніде залишити своїх нащадків, Янукович повівся, мов якийсь «папєрєднік». Тобто збрехав! «Зовсім небагато залишилося до стовідсоткового забезпечення дітей місцями у дитсадках, — ображено заявив Азаров. Й одразу ж зробив ефектний жест, аби показати, що всі ці численні дитячі палаци — плід лише його титанічної праці. — Адже три роки тому майже у половині сімей один із батьків не міг працювати, тому що мав доглядати дитину вдома».
Але оскільки «майже сто» — це усе–таки не рівно сто відсотків, то деякі проблеми щодо дитсадків Прем’єр вбачає. Наприклад, що їх використовують не за призначенням. За словами Азарова, нині розпочато план із повернення дитсадків, а відповідальними призначено міністра освіти та очільника Мінрегіонрозвитку. «Якщо треба, хай виїжджають на місця і з’ясовують», — велів Прем’єр. А заодно — разом із садками — навчальним підприємствам повернуть спортивні майданчики. Саме через них, як відомо, Янукович минулого тижня, насолоджуючи душу кожному українцеві, накричав на міністра освіти Дмитра Табачника.
Ще одне глобальне завдання уряду — знову ж таки на виконання вимоги Віктора Януковича, адже, схоже, що без його завдань Кабмін не працюватиме взагалі — збільшити допомогу дітям–сиротам. Пафосно кинувши у зал, що «зайвих громадян у нас немає», Микола Азаров сказав: з 1 січня нинішнього року державну соціальну допомогу на дітей–сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються під опікою, піклуванням, а також в прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, вже збільшено. Для дітей до 6 років вона становить 1944 гривні, від 6 до 18 років — 2420 гривень. Проте добрий Президент каже: цього мало! І слухняний Прем’єр–міністр доручив підлеглим прорахувати всі фінансові можливості (!!!) бюджету, дефіцит якого плавно, але невпинно зростає, і поетапно хоча би трохи реалізувати нові ініціативи очільника держави. Від конкретних цифр Микола Азаров, треба віддати йому належне, відмовився.
Якийсь «порожняк», а не експертні висновки!
Колишній віце–прем’єр, а нині голова транспортного комітету Верховної Ради Борис Колесніков у досить цікавій формі спростував звинувачення у неефективному використанні коштів. Нещодавно до підозр громадськості, що відповідальний за підготовку до Євро–2012 витрачав народні мільярди, м’яко кажучи, неефективно, долучилися і фахівці. Рахункова палата оприлюднила свої висновки: тільки в одному столичному аеропорту «Бориспіль» пан Колесніков неефективно витратив 3,7 млрд. гривень. Причому зробив це з порушенням законодавства. А новий термінал «Д», який нині простоює, столичному аеропорту не потрібен.
У відповідь нардеп Колесніков парирував: експерти Рахункової палати... не мають достатньої кваліфікації для визначення ефективності роботи аеропорту. Іншими словами, новий термінал команда Колеснікова будувала «на виріст». Мовляв, до 2016 року завантаженість терміналу «Д» сягне піку, а до 2020 року пасажирообіг аеропорту становитиме 15 млн. осіб. Незалежні експерти у такий прогноз не вірять. Щоб до 2020 року збільшити пасажиропотік удвічі, аеропорт повинен щороку нарощувати його на 13—15%, або на 1 млн. людей. Для порівняння, у минулому році пасажиропотік «Борисполя» навіть з урахуванням вболівальників Євро–2012 виріс усього на 5% (0,4 млн людей).
Із непродуманим планом реконструкції головного аеропорту країни чиновник погодився. Але, за традицією, переклав усю вину... на попередників. Тобто, команду Юлії Тимошенко.