Дніпродзержинськ «дорогого Леоніда Ілліча»

Дві меморіальні дошки Брежнєва на один проспект

Чому проспект Пеліна у Дніпродзержинську називають саме проспектом, здоровим глуздом не збагнути. Адже так називають зазвичай довгі й широкі вулиці. А тут маємо звичайну, зовсім не простору проїжджу частину, вздовж якої вишикувалися переважно одно– та двоповерхові вкрай занедбані будівлі. Навіть корпус №1 єдиного місцевого вишу — технічного університету, де з 1931–го по 1935 роки навчався найзнаменитіший уродженець міста Леонід Ілліч Брежнєв, цілком вписується в це гнітюче тло. Табличка з назвою проспекту і номером будівлі геть стерлася, а вивіска з назвою навчального закладу взагалі... розвалилася. Єдина прикраса на фасаді цієї будівлі — меморіальна дошка «видатному діячеві Комуністичної партії і радянської держави, міжнародного комуністичного і робітничого руху» Леоніду Іллічу Брежнєву.

Проте дніпродзержинську владу це ніскільки не засмучує. Більше того, саме тема «дорогого Леоніда Ілліча» останніми роками викликає в неї все нові ідеї й поривання. Хоча у 90–ті роки минулого століття один iз трьох районів міста — Брежнєвський — тут від гріха подалі перейменували на Заводський. Тепер же маховик місцевої історії вочевидь крутиться у протилежному напрямі. Так, зо два роки тому в Дніпродзержинську встановили ще одну меморіальну дошку — вже на двоповерховому будинку по проспекту Пеліна, 40, де Леонід Ілліч мешкав iз 1929–го по 1935 рік. Щоправда, Брежнєва тут увіковічили вже значно скромніше, назвавши не «видатним діячем», а всього–на–всього «відомим», і вже не Компартії і радянської держави, а тільки «епохи соціалізму». Заради такої знаменної події навіть фасад будинку підфарбували.

А про ту частину будівлі, яка виходить у двір, дніпродзержинські владці не згадали. Тож члени чотирьох родин, які тут мешкають, мусять заходити до своїх квартир через повністю зруйнований і давно не ремонтований ґанок. Навіть статус «будинку Льоні», як його називають місцеві, не впливає на жалюгідний вигляд цієї будівлі.

«Тільки при ньому ми й пожили»

Тепер же у Дніпродзержинську всерйоз заговорили про намір відкрити у квартирі, де колись мешкав Леонід Ілліч і значно довше — його мати Наталя Денисівна, квартиру–музей. Відколи ЗМІ зарясніли такими повідомленнями, нинішні мешканці квартири, родина Грецьких, втратили спокій. І коли я спробував до них зайти, щоб поспілкуватися на актуальну тему, вони відмахнулися від мене, як від надокучливої мухи: «Знаєте, як нам усі набридли...»

Сусід Грецьких згори, Андрій, навпаки, виявився людиною комунікабельною і розповів, що з цього будинку нікуди виселятися не хотів би. Бо всі чотири наявні тут двокімнатні квартири досить великі (загальною площею близько 70 метрів) та теплі (мають стіни завтовшки до метра).

Із часів Брежнєва тут збереглася не тільки квартира, а й високий каштан, який, переконують місцеві, посадила мати Леоніда Ілліча. Сам же генсек востаннє навідувався до своєї колишньої оселі у 1979 році. Тоді він приїхав разом із мамою. Мені вдалося знайти людей, які були очевидцями того візиту.

— Тут усе перегородили, — розповів Станіслав Беркутов. — Кортеж автівок був навдивовижу довгим — практично на всю довжину проспекту Пеліна. Ще й оказія сталася — проїхали метрів на двадцять далі будинку Брежнєва. Розвернутися ж неможливо, бо хвіст кортежу тягнувся бозна–де. Отож Леоніду Іллічу довелося трохи пройтися пішки. На згадку про ту подію дотепер збереглося фото з Брежнєвим на тому самому ґанку, який, iмовірно, з тих пір і не ремонтували.

До ідеї створення квартири–музею Брежнєва й Станіслав Беркутов, й інші мої співрозмовники ставляться спокійно: мовляв, тільки при ньому ми й пожили.

Інша річ: як втілювати ідею в життя практично? По–перше, сам «будинок Льоні» розташований в кінці проспекту Пеліна, а тому туристам, добираючись сюди, спершу доведеться «помилуватися» численними занедбаними будівлями на цій вулиці. По–друге, чи викличе такий музей інтерес узагалі? Як розповідає директор дніпродзержинського Музею історії міста Наталя Буланова, у них діє досить багата на експонати експозиція, присвячена Леоніду Іллічу, де є навіть металеве ліжко, на якому генсек колись немовби спав, але паломництва туристів сюди не спостерігається.

ДО РЕЧІ

«Білі плями» біографії

Щодо періоду життя Брежнєва у Дніпро­дзержинську, колишньому Кам’янському, дотепер залишається чимало «білих плям». Таємницею навіть є сам факт народження «дорогого Леоніда Ілліча». Річ у тім, що всі метрики Дніпропетровського обласного архіву після 1905 року вилучено і всі матеріали зі справи Брежнєва безслідно зникли. Отож і виходить, що «будинок Льоні» на Пеліна, 40 є, а місце, де він народився, невідоме, бо немає жодних даних про те, що майбутній генсек з’явився на світ саме в цьому будинку.

Так само знищені метрики молодших брата і сестри Леоніда Ілліча Якова і Віри. А декілька років тому вищезгадувана Наталя Буланова у записах за 1905 рік виявила дані про хрещення ще однієї сестри Брежнєва — Феоктисти, яка померла до його народження. Сам Леонід Ілліч про неї ніколи не згадував, бо не виключено, що й сам про це не знав. Відомо, що набожні Брежнєви хрестили Феоктисту в церкві Різдва Богородиці, розташованiй на території нинішнього металургійного комбінату. Отож Наталя Буланова схильна вважати, що вилученням своїх метрик Леонід Ілліч «підчистив» власну біографію, оскільки хрещеній людині будувати партійну кар’єру було неймовірно складно.

Дотепер існує плутанина і з соціальним походженням генсека. Сам Леонід Ілліч скрізь писав, що народився у простій робітничій родині. Але в 1915 році він був зарахований у нульовий клас класичної гімназії в Кам’янському, де навчалися тільки діти чиновників та заводської адміністрації. Відтак дітям робітників потрапити до такого навчального закладу було неможливо.