Площа перед монументальним замком Сант–Анджело І ст. н.е., який колись був мавзолеєм Адріана, потім — резиденцією і фортецею римських пап та знаменитою тюрмою. Звідси починається вулиця Згоди (віа делла Кончіліаціоне) і відкривається чудовий вид на собор святого Петра — головний храм католицького світу й символ Ватикану. Уранці 11 лютого цей майданчик над набережною Тибру був звичайною собі проїжджою частиною, а вже надвечір його захарастили десятки мікроавтобусів ПТС (пересувних телевізійних станцій) із логотипами Бі–Бі–Сі, Сі–Ен–Ен, «Євроньюз» тощо. Саме того дня пролунала сенсаційна заява Папи Бенедикта XVI про рішення зректися престолу. Ажіотаж на підступах до Ватикану триватиме ще принаймні до середини березня, поки не буде обрано нового понтифіка.
Учора Бенедикт XVI влаштував на площі святого Петра останню публічну аудієнцію — перед 200–тисячним натовпом прочан, вірян і просто цікавих туристів. А з 20:00 сьогоднішнього дня (21:00 за Києвом) престол святого Петра стане вакантним.
Останні години понтифікату суверен Держави–Міста Ватикан проведе в оточенні кардиналів, які були його найближчими помічниками впродовж минулих восьми років.
Цього тижня він змінив церковний регламент, аби пришвидшити призначення свого наступника. Відтепер кардиналам не доведеться чекати 15 днів після відходу понтифіка, аби зібратися на конклав. Ця норма передбачала двотижневу жалобу, адже протягом майже 600 років відхід Папи означав його смерть. Бенедикт XVI порушив цю традицію, бажаючи віддати Церкву в складний період у сильніші руки, тож сумувати в кардиналів немає приводу. А обрати й інтронізувати нового главу церкви бажано до 24 березня, коли в католиків починається Страсний тиждень.
Коли саме збереться конклав, Ватикан обіцяє оголосити найближчими днями. Дату мають призначити самі кардинали. Навряд чи вони будуть із цим зволікати, адже голосування може тривати не один день — доки один із кандидатів не набере більше двох третин голосів. Тоді, нагадаємо, за традицією, з димаря Сикстинської капели має піти білий дим, а кардинал–протодиякон оголосить латиною з балкона Апостольського палацу: Habemus Papam! («Маємо Папу!»).
Нагадаємо, з 1971 року в конклаві можуть брати участь лише ті члени Колегії кардиналів, яким станом на той день, коли папський престол став вакантним, не виповнилося 80 років. Тобто український кардинал Любомир Гузар утратив право обирати Папу лише позавчора — коли відзначив 80–річчя.
За традицією, щосереди глава католицької церкви проводить аудієнцію в сучасній споруді — аудиторіумі імені Павла VI, який може вмістити 6500 осіб, якщо сидіти. З огляду на великий наплив охочих побачити Папу зблизька (а потрапити на аудієнцію прагнуть і ревні черниці, і просто цікаві роззяви), Ватикан продає на ці заходи квитки. Але цього разу кількість запитаних квитків в аудиторіум перевищила 50 тисяч. Тож замість прийому під дахом Бенедикт XVI у білому пальті вийшов до людей на площу святого Петра.
Майдан перед собором не зміг вмістити сотень тисяч людей, які бажали взяти участь в останньому масовому заході за участю Папи–«відставника». Прапори над людським морем показували розмаїття країн, з яких приїхали прочани: Німеччина, Баварія, Польща, Колумбія, Аргентина, Іспанія, Португалія, Мексика, Індонезія, Індія, Бразилія, Україна…Це нагадувало і мітинг, і концерт, і трибуни стадіону. Над юрбою в багатьох місцях було розгорнуто сотні саморобних транспарантів різними мовами, але з одним гаслом: «Дякуємо, Папо!»
Аби його змогли побачити ближче якомога більше людей, 85–річний понтифік востаннє проїхав між натовпом у знаменитому прозорому «папамобілі». «Я закликаю вас молитися за мене й за нового Папу», — сказав, важко вимовляючи слова, Бенедикт XVI. А емоційним піком аудієнції, мабуть, став момент, коли 265–й в історії Папа Римський цілував немовлят, яких йому передав особистий секретар, префект Папського дому Георг Генсвайн.
Якби Папі Римському визначали рейтинг, учора він би зашкалював.
А треба визнати, що ще якийсь місяць тому Бенедикт XVI, попри всі його досягнення, перебував у глибокій тіні свого попередника Івана Павла ІІ — одного з найбільш улюблених пап в історії.
«Раніше сувенірів, пов’язаних із Джованні Паоло, я продавав разів у п’ять–шість більше, ніж зображень нинішнього Папи. Але після того, як Бенедикт XVI оголосив про намір залишити престол, усе стало навпаки!» — розповідає продавець сувенірів Шафік, який торгує на ятці біля замку Сант–Анджело. За словами Шафіка, сам він, хоч і мусульманин, німецького Папу дуже шанує, а після його рішення почав поважати ще більше. «Звісно, для багатьох це дивно — всі звикли, що Папа має померти на своєму престолі. Але ж ми живемо в сучасному світі, все міняється. Чому б не змінити й цю традицію. Думаю, він справді втомився, а всі ці чутки про якісь скандали й змови — нісенітниця», — розмірковує Шафік, задоволено загортаючи в паперову упаковку чергову сувенірну тарілку з зображенням Бенедикта XVI.
Про те, що насправді Бенедикта ледве не присилували піти у відставку чи то особи з найближчого оточення, яких непокоїть падіння престижу католицької церкви через скандали з приводу педофілії серед священиків, чи ще якісь таємничі змовники, написали кілька італійських газет. У Ватикані ці повідомлення обурено спростовують. Та й більшість вірян вважає їх домислами журналістів, охочих до дешевих сенсацій.
«Заява Папи про добровільний відхід для нас пролунала, як грім серед ясного неба. Знаю, так усі кажуть, але це справді не перебільшення, — розповідає службовець Ватиканської пошти, який попросив не називати його імені. Пояснив, що спілкуватися з журналістами їм заборонено, але «дуже вже хочеться з кимось поділитися враженнями». «Перші дні ми взагалі ні про що інше не могли розмовляти, тільки й обговорювали, чому Його Святість так вирішив і хто прийде на його місце, — каже чоловік у форменій синій куртці. — Тепер часу на розмови менше — тільки й встигаємо продавати листівки із зображенням Папи Бенедикта XVI. Усі ж хочуть надіслати з Ватикану листівку із його портретом. Певно, доведеться додруковувати дуже багато додаткового тиражу».
Так само додатковим накладом вийшла й газета L’Osservatore Romano («Римський оглядач») зі сповіщенням про зречення Папи на всю першу шпальту. Продавці сувенірів на кордоні з Державою–Містом — а кордон цей, до речі, має вигляд товстої білої лінії на бруківці — реалізовували раритетний випуск офіційного друкованого органу Ватикану, датований 11–12 лютого, по «буденній» ціні 1 євро.
З огляду на зростання потоку вірян і просто цікавих, на дні останніх богослужінь та аудієнцій Бенедикта XVI кількість бронювань у римських готелях очікувано зросла. Проте повідомлення на кшталт «у Римі не залишилося вільних номерів», «ціни на кімнати зросли утричі», яких вистачає в нашій пресі, не відповідають дійсності. Найпопулярніший сайт бронювання готелів Booking.com свідчить, що готельний номер у Вічному місті нескладно знайти навіть у ці дні.
«Так, замовлень від туристів справді стало більше, але в нашому готелі поки що постійно залишається принаймні кілька вільних номерів, — підтвердив «УМ» менеджер двозіркового готелю «Люксембурго» неподалік од відомої базиліки Санта–Марія Маджоре (це протилежний бік центру Рима порівняно з Ватиканом). — Цін ми не піднімали, і більшість конкурентів, наскільки мені відомо, теж. Ми будемо раді вже тому, що готель заповнений, адже зазвичай чверть номерів — незайняті».
Водночас готельєр припускає, що коли буде оголошено дату проведення конклаву, вільних місць у римських готелях справді може майже не залишитися, а ціни трохи зростуть: «Побачити нового Папу захоче дуже багато людей, і ажіотаж, без сумніву, буде підвищений».
А наразі вдвічі зросли ціни лише в готелях поруч із Ватиканом, і то — на 28 лютого. Після відставки Папи Бенедикта Рим трохи заспокоюється в очікуванні дати нової великої події, пов’язаної зі Святим престолом. До велетенських напливів туристів Вічному місту не звикати. По суті, тут навіть у «несезон» подорожувальників значно більше, ніж у Києві — під час Євро–2012. Інфраструктура розвинена й працює без збоїв.
Інтригу щодо того, чи після зречення папства уроджений Йозеф Ратцінгер повернеться до імені, даного йому при хрещенні, розв’язано. Згідно з офіційним повідомленням Ватикану, за Бенедиктом XVI збережеться титул «почесного Папи» і звернення «Його Святість». Окрім обраного на початку понтифікату імені, він і надалі може носити білу сутану (кардинали носять червону). Але з улюбленими червоними мокасинами, такими зручними для його хворих ніг, 85–річному Святійшому доведеться розстатися. Втім нове взуття теж навряд чи розчарує — Бенедикт XVI планує перевзутися у м’які коричневі туфлі ручної вичинки, які йому торік подарували в Мексиці.
До слова, більшість подарунків, отриманих ним у сані Папи, Бенедикту XVI доведеться залишити у папських покоях. Навіть власний великий книжковий архів, який він після обрання понтифіком перевіз до Ватикану, почесний папа буде змушений здати в місцевий архів. І, звісно, у відповідності до традицій католицької церкви буде знищено папську печатку, а золотий перстень святого Петра перейде до Бенедиктового наступника. Із собою він зможе забрати лише деякі особисті дрібнички, приватні листи й улюблене фортепіано — Йозеф Ратцінгер прекрасний піаніст, і навіть під час понтифікату іноді не відмовляв собі в задоволенні грати улюблені твори.
Розпрощатися, принаймні тимчасово, доведеться і зі швейцарськими гвардійцями, які охороняли його як Папу Римського. Сьогодні ввечері вони припинять нести варту в літній папській резиденції у Кастель Гандольфо, де найближчі два місяці мешкатиме Бенедикт XVI. Згодом, коли Його Святість повернеться до Ватикану, щоб оселитися в колишньому монастирському будинку, він знову перетнеться зі швейцарською гвардією, яка охороняє Місто–Державу загалом.
Коли 1 березня кардинали — вже без Папи — зберуться, щоб визначитися з датою проведення конклаву, на порядку денному може постати ще кілька важливих питань, пише італійська газета «Ла Репуббліка». Серед них — реформа Курії, скандали, пов’язані з педофілією та зникненням документів із папських покоїв (рік тому за звинуваченням у крадіжці було заарештовано камердинера Папи Римського) і можлива ліквідація Банку Ватикану.
Як зазначає видання, останнє питання лобіює група кардиналів, котрі стверджують, що Банк завдав величезного удару по іміджу Ватикану на міжнародному рівні. Раніше цю фінансову структуру, яка офіційно називається «Інститут релігійних справ», неодноразово звинувачували у відмиванні коштів. Від співпраці з ватиканськими фінансистами на початку цього року відмовився «Дойче–банк Італія», і на території Міста–Держави досі не можна розраховуватися банківськими картками — лише готівкою.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
