Обриси «великого дерибану»

Один iз найважливіших, за логікою речей, документів для нашої держави — Державну програму активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки — влада вирішила ухвалювати якнайяскравіше. Намагаючись при цьому надати заходу вигляду публічності: засідання Кабміну зробили відкритим, запросили Президента Віктора Януковича, а також народних депутатів, у тому числі й опозиційних. Чим менше часу залишалося до появи в актовій залі глави держави, тим сильніше здавали нерви в організаторів — боялися, мабуть, не втримати ситуацію у своїх руках й опозоритися перед Його очима. Врешті, непритаманне для «донецьких» бажання побавитися у демократію завершилося сподівано: казусом і скандалами.

Сидіть і облизуйтеся!

Першими дістали відкоша журналісти: їх просто не пустили до зали, у якій зібралися урядовці й політики. Вчорашній випадок — це вже друга хвиля «покращення» від кабмінівської прес–служби. За минулих урядів преса під час проведення відкритих засідань мала вільний доступ до чиновницьких тіл — разом із можливістю поставити запитання, записати коментар. Після приходу монолітної «команди професіоналів» цю вольницю вирішили урізати — до ВІПів почали пускати тільки телеоператорів і фотокореспондентів. Мовляв, місця малувато, а вони там ходять, смітять і заважають...

Журналісти знайшли хитрий вихід: давали своїм фотокорам диктофони, здалеку показували, до кого підійти і що у нього запитати. Вийшло несправедливо: бідолашні працівники об’єктивів трудилися, як бджоли, — за себе і за того хлопця, якого не пустили за поріг. Аби подолати це корпоративне знущання, вчора місця в актовій залі виявилося особливо мало! Й, окрім запрошених, побачити вживу Віктора Федоровича та Миколу Яновича не зміг ніхто — у залі працювали лише перевірені оператори, які вели пряму трансляцію у прес–центр. Куди й зігнали пресу.

Утім і такі суворі правила не врятували владу від конфузу. Й засвідчили древню чиновницьку мудрість, що будь–який, навіть стократ перевірений і підгодований журналіст десь у глибині своєї душі спеціально чи ні, але таки у ліс дивиться. Так, під час зміни «телекартинки» присутнім у прес–центрі раптом показали... щедро накритий фуршетний стіл. Треба думати — для учасників вікопомного заходу. Судячи з обрисів, це був той самий стіл, за яким відбуваються регулярні робочі засідання членів Кабміну. Через кілька секунд, утім, трансляцію компромату припинили.

«Двєр» там, і ви туда...

Вигнати із залу небажаних нардепів виявилося важче — як не як, імунітет, статус і таке інше. Особливо дратували шановного Миколу Яновича два десятки нардепів від «Батьківщини», які бовваніли у нього перед очима. Сивочолий Прем’єр–міністр мужньо терпів майже годину, але, коли ці «заслані козачки» почали шушукатися під час виступу його улюбленого міністра — очільника Мінсоцполітики Наталії Королевської, — його темперамент не витримав. «Нєт цікава — будь ласка, двєр атчінєна», — Прем’єр–міністр Микола Азаров показав на щільно зачинені від преси важкі дубові двері.

Опозиція на кращі зразки прем’єрського сленгу не повелася — і продовжила неадекватно, жартами і підсміховуванням реагувати на прагматичні заяви «Дякуємо шановному Віктору Федоровичу», що лунали з уст майже кожного зi спікерів. Але, коли шановний Прем’єр оголосив, що регламент практично вичерпано, опозиціонер Арсеній Яценюк зажадав надати їм слово. На що отримав категоричний відлуп. «Ви ж бувший член уряду, ви повинні підкорюватися регламенту роботи Кабінету Міністрів. Ми вам, коли знаходилися в опозиції, не заважали працювати. Будь ласка, у письмовому вигляді пропозиції. Ми їх розмістимо на сайті», — опустив співрозмовника Азаров.

Після чого Яценюк заявив, що на знак протесту опозиція полишає засідання. Що й було зроблено — під крики «Ганьба». Вже у кулуарах політик заявив: опозиція має план розвитку країни, а на це засідання вони прийшли не заради політики. «Мова йде про десятки законопроектів, й ми вимагаємо, щоби вони були негайно розглянуті», — сказав Яценюк. Відтак опозиціонер заявив: його політсила вимагає відставки Кабміну Миколи Азарова. «Будемо розглядати це питання на сесії парламенту, — сказав Яценюк, нагадавши, що для резолюції про недовіру треба всього 150 підписів. — Ми хочемо побачити, як депутати–мажоритарники, у тому числі й нібито від опозиції, а також комуністи, покажуть свою принципову позицію щодо цього уряду».

Люди, допоможіть олігархам!

Про, власне кажучи, програму розвитку української економіки на вчорашньому пафосному засіданні говорили мало. Втім, навіть тих даних, які вдалося отримати експертам та пресі, достатньо для серйозного занепокоєння: уряд готує документи, які значно спрощують і без того неважкий шлях для розкрадання державних мільярдів. Так, обсяги фінансування для реалізації урядового документа оцінюються у 380 млрд. гривень. Цікаво, що від 29 січня, коли програму вперше винесли на розгляд, ця цифра зросла на 17 млрд. гривень.

Віце–прем’єр–міністр Юрій Бойко розповів про плани влади трохи детальніше: чиновники планують відкрити п’ять важливих виробництв. «Це два феросплавні заводи, два нафтопереробні заводи і «Карпатнафтохім», — зазначив Бойко. Можна допускати, що одним iз двох «нафтоперегонок» має стати Одеський НПЗ, який його нинішній власник — російський «Лукойл» — майже продав групі компаній «Газ Україна». Оборудку підтвердив міністр енергетики Едуард Ставицький. Головним акціонером «Газу Україна» є 28–річний Сергій Курченко, власник мережі автозаправок. Деякі експерти, втім, схильні вважати його підставною особою значно впливовіших у державі діячів.

Але найцікавішим — станом на сьогоднішій день — пунктом програми, який дістав оприлюднення, є намагання влади надати держгарантії на 10 млрд. гривень підприємствам гірничо–металургійного комплексу. Піти на цей крок треба, на думку уряду, аби дати роботу 12% зайнятих у промисловості українцям, а також подолати збитки металургійної галузі, які упродовж минулого року зросли у 3,3 раза — до 13,7 млрд. гривень.

На перший погляд, цілком справедливе рішення, якби не кілька «але». Металургійна галузь у нас належить вітчизняним олігархам. Говорити про збитковість металургії України можна лише в одному випадку — без прив’язки до економічних показників гірничо–збагачувальних комбінатів. Які є прибутковими та перебувають у власності цих же олігархів. Держгарантії у цьому випадку означають, що кожен з нас бере на себе зобов’язання за бізнес вітчизняних товстосумів, намагаючись полегшити його та зробити прибутковішим. Саме цього, на щастя, безуспішно, свого часу домагався бізнесмен Ігор Коломойський, вимагаючи для себе дешевої електроенергії за рахунок інших економічних суб’єктів.

Міститься у програмі ще й пункт про зниження залізничних тарифів для металургів. Що дасть змогу близьким до Сім’ї бізнесменам на додаткові прибутки ціною фінансового стану «Укрзалізниці», що й так дихає на ладан.

Цікаво, що за менш ніж місяць від першої появи програми на людях з її тексту вилучили доволі цікаві пункти. Наприклад, про оптимізацію податкових пільг, що давала змогу залучити до бюджету 6—8 млрд. гривень. У нинішній редакції цього пункту немає. Зникло також обов’язкове декларування доходів усіх без винятку українців — разом з очікуваним ефектом в 1 млрд. гривень. Відмовилися від підняття ставок митних тарифів. Безслідно щез і ще цілий ряд конкретних кроків, спрямованих на зміни в економіці. Відтак із плану дій урядова програма перетворилася в обтічний документ, єдине практичне значення якого — сприяти корупції.

ПРОЧУХАНКИ

Табачник — найкращий ворог українських спортсменів

Майже кожен публічний виступ Віктора Януковича серед дрібних чиновників останнім часом містить улюблений елемент його і простого народу — «знімання голів». Вибір вчорашньої жертви був ідеальним! Цапом–відбувайлом призначили, мабуть, найодіознішого міністра Дмитра Табачника. Розповідаючи про розвиток і занепад дитячого спорту, Янукович раптом наказав встати міністрові освіти. «Почали знищувати ці заклади (спортивної інфрастуктури. — Ред.)! Не для цього ми їх робили, щоби ви, Дмитре Володимировичу, їх знищували! Розумієте мене чи ні?» — грізно мовив Президент. Табачник стояв з опущеною головою і захищатися не намагався... Завдання від Президента — упродовж наступних двох років модернізувати спортивні майданчики у 28 тисячах шкіл і дитячих садочків.