Боргові ями Симоненка

Ця судова історія, яку спричинив Петро Симоненко брехнею про Романа Шухевича, триває вже майже шість років. Після того як Президент Віктор Ющенко підписав указ про відзначення 100–річного ювілею командира УПА, лідер Компартії заявив, що Україна не повинна вшановувати пам’ять людини, яка одержала з рук Гітлера два «Залізні хрести». Юрій Шухевич та його сестра Марія подали позов до суду з вимогою спростувати цю брехню. Історики з Національної академії наук підтвердили той факт, що жодних нагород від нацистів, і тим паче від Гітлера, Роман Шухевич не одержував. І Печерський районний суд Києва ухвалив: «визнати інформацію, поширену на пленарному засіданні Верховної Ради України Петром Симоненком про одержання Романом Шухевичем двох «Залізних хрестів» із рук Гітлера такою, що є недостовірною, принижує честь і гідність дітей Шухевича...» Окрім того, суд постановив зобов’язати першого секретаря КПУ на най­ближчому пленарному засіданні парламенту спростувати оприлюднений міф та стягнути з Симоненка судові витрати в сумі 14 грн. 50 коп.

Однак головний український комуніст не тільки досі не вибачився з трибуни ВР (не допомогли й листи з копіями рішення суду до спікера), а й не сплатив присуджену «шалену» суму. За словами Шухевича–сина, символічні 14 гривень від комуніста мали піти на рахунок музею командира УПА.

Ситуація з симоненківським боргом дійшла до смішного: нещодавно пан Юрій та пані Марія одержали листа від виконавчої служби з феноменальним резюме: «...майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено». Виходить, що Петро Симоненко — бідніший від церковної миші, а виконавча служба, яка в пересічного українця завжди знайде, що стягнути, вперто не бачить офіційних заробітків лідера КПУ. Тоді як зарплата навіть просто нардепа становить близько 17 тис. грн. на місяць.

Сам Симоненко, балотуючись минулого року до Верховної Ради, оприлюднив свою декларацію про доходи, яку можна побачити на сайті ЦВК. І вона свідчить, що принаймні у 2011 році голова фракції КПУ отримав майже 240 тис. грн. сукупного доходу. Дохід його молодої дружини склав майже 352 тисячі, ще 340 тисяч Симоненки заробили од відчуження рухомого та нерухомого майна.

І це лише офіційно! А борець за соціальну справедливість не раз був помічений у «буржуйських» костюмах найпрестижніших марок, у дорогих окулярах та з годинниками за десятки тисяч доларів. Є ще ж і розкішний маєток під Києвом, у якому мешкає комуністичне подружжя. І дарма що Симоненко з 1994 року ніде не мав додаткових офіційних прибутків, крім ВР.

Той факт, що народний депутат Симоненко досі не виконав рішення Феміди і не спростував свою брехню, обурює Марію та Юрія Шухевичів, але не дивує. «Одразу після першого рішення суду, який зобов’язав Симоненка спростувати свої слова, він сказав, що ніколи цього не зробить. Це було зрозуміло й так. Комуніст є комуніст. Їхня ідеологія завжди будувалася на брехні. І Симоненко цей факт лише підтверджує», — розповідає в коментарі «УМ» Марія Трильовська–Шухевич. А ось дії виконавчої служби в позивачів викликають щонайменше здивування. «Це вже просто смішно і безглуздо, — каже Юрій Шухевич. — Адже для стягнення цієї символічної суми достатньо подати виконавчий лист до Верховної Ради, й ті гроші вирахують із зарплати, як це роблять із присудженими аліментами. Вочевидь із Симоненком ніхто не хоче зв’язуватися. Але є ж рішення суду, і його потрібно виконувати». Тому син і дочка командира УПА подали чергову апеляцію на рішення виконавчої служби.

Є в Юрія Шухевича й інший варіант вирішення проблеми — іронічний: «Якщо Симоненко такий бідний, що немає навіть змоги заплатити 14 гривень, то нехай би колеги–комуністи скинулися по копійці своєму генсеку. Щоб не жив у боргах».

КОМЕНТАР ЮРИСТА

«Брехливий в одному — брехливий у всьому»

Олекса Чорнота, правозахисник:

— Дивує той факт, що державний виконавець не зміг розшукати майна боржника–неправдомовця Петра Симоненка, який укотре підтвердив складену про нього в народі думку як про брехливого політика. Про такий тип діяча влучно сказано в крилатому латинському вислові: Falsus in uno, falsus in omnibus («Брехливий в одному — брехливий у всьому»).

Дивує невігластво державного виконавця, який мусив би мати відповідну освіту і хоча б на рівні школяра початкових класів знати, що місцем роботи народних депутатів є Верховна Рада України. Своєю постановою про повернення виконавчого листа стягувачеві, бо «майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено», державний виконавець визнав де–юре, що боржник є патологічним злидарем, бомжем, в якого немає заробітної плати, пенсії та інших джерел доходів. Бо, відповідно до «Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами», що міститься в додатку до Закону України «Про виконавче провадження», стягнення не може бути звернено, зокрема, на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності: один комплект одягу (на сезон), постільну білизну — на дві зміни, матрац, подушку та ковдру (все по одному), один холодильник на родину, одну корову, а за її відсутності — одну телицю, а якщо не має ані корови, ані телиці — одну козу тощо.

Тож, щоб не забирати з дому товариша Симоненка «останню козу», від якої залежить життя всієї родини, державний виконавець і ухвалив своє непродумане рішення, від якого тепер самому мало би бути соромно.

Зрозуміло, що суд визнає незаконною і скасує цю постанову, як це вже раз було у цій справі у жовтні 2011 року. Але тоді ніхто з держвиконавців не поніс покарання за ухвалення незаконного рішення. Як ніхто з суддів, прокурорів, слідчих та інших посадових осіб не несе покарання за ті свої діяння, які визнані Євросудом незаконними і за якими кожному українцеві доводиться розраховуватися з «власної кишені». Хоча ці мільйонні борги за рішеннями Євросуду мали б стягувати не з усіх українців, а з винних осіб. І тоді, можливо, ці особи замислилися б над тим, чи варто й надалі ухвалювати незаконні рішення.