Як наповнити «діряву» казну?

Ситуація в українській економіці нагадує родину, в якій батько позичає гроші у сусідів, обіцяючи витратити їх на ремонт будинку, на навчання дітей, але насправді пропиває їх. А щоби повернути борги, доводиться знову позичати... Варіанти виходу з цієї складної ситуації три: поділитися жилплощею та владою із сусідом, який давно пропонує «жити разом», тобто вступити у Митний союз; знову позичити грошей у багатих знайомих, обіцяючи «взятися за розум» та через деякий час віддати з процентами (кредит МВФ або Світового банку), або залучити всі резерви сім’ї, при цьому навчившись економити на всьо­му та витрусити «заначки» всіх членів сім’ї (з батьком включно).

Спробуємо проаналізувати, як саме в Україні може проходити процес залучення внутрішніх резервів.

Оптимізувати витрати

Найпростіший шлях — скоротити соціальні виплати — гроші на дитину, пенсії, оплату бюджетних працівників та покриття пільг, у тому числі так званої різниці, яка існує в тарифах на газ та електроенергію. Можна підняти тарифи на житлово–комунальні послуги, запровадити пеню та штрафи, вчергове підняти планку пенсійного віку. Відтак мали би подорожчати освіта та медичні послуги.

Утiм зробити такі кроки не так уже й просто. З одного боку, погіршувати соціальні стандарти в Україні прямо забороняє діюча Конституція. І навіть якщо нинішня влада змогла би внести якісь поправки в Основний закон, то експерти в один голос заявляють: піти на такий крок у державі, де ще існують вибори, не відважиться, мабуть, ніхто.

Позичити гроші у населення

Легально взяти гроші у населення в борг держава теоретично може, запровадивши облігації внутрішньої позики. Спочатку їх можуть запропонувати людям купувати на добровільній основі, але ресурси людей обмежені, тож, у випадку серйозної кризи бюджету варто сподіватися і на примусове «нагородження» людей держоблігаціями. Наприклад, виплачувати частину зарплат казначейськими зобов’язаннями чи дозволяти знімати готівку в банках лише у тому випадку, якщо на якийсь відсоток iз коштів людина купить облігації. Якщо Україна впорається з економічними викликами, в майбут­ньому вартість цих паперів може зрости, у випадку дефолту країни облігації знеціняться, а гроші вкладників «згорять».

10 жовтня минулого року держава випустила першу серію казначейських білетів. За інформацією порталу banker.ua, папери першого випуску вже розкуплені, зараз у продажу є казначейські зобов’язання серії B iз прибутковістю 8% річних. Обсяг кожного випуску — 200 млн. доларів.

Утiм втілити такий крок для держави буде непросто. «Принаймні наразі це неможливо, — каже «УМ» президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. — Має бути організована сама структура, у тому числі страхові компанії, фонд гарантування. Поки облігації внутрішньої позики продають лише юридичним особам і під гарантії держбюджетів наступних років, тим самим обезкровлюючи (бо гроші — то кров економіки) наступні покоління».

Відібрати гроші у людей

За оцінкою директора департаменту з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку НБУ Олександра Дубихвоста, на руках у населення — мінімум 50 млрд. доларів, сума, що вдвічі перевищує розмір золотовалютних резервів НБУ. На сьогодні в Україні проживає близько 40 мільйонів населення, враховуючи дітей та пенсіонерів. Тобто, на думку представників влади, у так званого «середнього українця» в «заначці» має бути приховано не менше тисячі доларів. Немала сума як для країни, в якій 80 відсотків населення витрачають усі отримані гроші на харчування та оплату комунальних послуг та де середня зарплата відповідає 300 доларам.

Виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук переконаний, що сума, озвучена урядовцями, завищена не менше ніж у 10 разів. «Нормальна людина тримає на чорний день не більше 150—200 доларів удома, а великі суми зберігає в банку. Розрахунок простий: 22 млн. чоловік працездатного населення, нехай у кожного в середньому є 200 доларів», — прокоментував спроби порахувати «підматрасні» кошти пан Боярчук виданню «Гроші».

І все ж не варто сподіватися, що влада відмовиться від ідеї використати на «підтримку економіки» кошти населення. Це може означати: запровадження податку на продаж валюти (як відомо, цю ініціативу поки відклали як дражливу, але не відмовилися від неї остаточно), збільшення вартості акцизних товарів (цигарок та алкоголю), оподаткування імпорту (що означає автоматичне подорожчання практично всіх товарів, крім вітчизняної продукції), податок на розкіш (на придбання дорогих автомобілів, яхт, мотоциклів, літаків), а також нерухомості.

Водночас держава матиме велику спокусу збільшити податки та штрафи (не зважаючи на те, що це може «застопорити» діяльність малого та середнього бізнесу чи перевести його у «тінь»). Для того щоб запобігти ще більшій тінізації економіки, держава буде змушена витрачати більше грошей на силові та фіскальні структури. Не виключено, що для відслідковування прихованих від оподаткування доходів, так званих «грошей у конвертах», влада спробує моніторити витрати простих громадян, наприклад, по картках від супермаркетів, бензозаправних станцій чи ресторанів, переведе по максимуму розрахунки в електронні платежі (нестача «папірців» на руках може частково убезпечити від інфляції гривні) чи навіть заохочуватиме «стукачів».

Гривнева інфляція є одним iз найпростіших способів відібрати гроші у населення та знецінити «підматрацні» заначки. Проте, з іншого боку, це автоматично збільшить борг держави перед іноземними кредиторами, які позичали кошти Україні в іноземній валюті, тож, швидше за все, від цього кроку Нацбанк утримуватиметься до останнього.

Знайти нові джерела прибутку

У цьому році Україна планує збільшити експорт аграрної продукції та продуктів харчування і заробити на цьому 22 мільярди доларів. Про такі наміри розповів на початку лютого на брифінгу міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. На сьогодні Україна є лідером з експорту соняшникової олії (доля нашої держави на світовому ринку складає 50 відсотків). Протягом минулого року на ринках Євросоюзу Україна продала 7,7 мільйона тон зерна на суму 1,9 мільярда доларів. Президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати Володимир Щелкунов вважає, що наша держава може вдвічі збільшити об’єм експорту зерна.

На отримання швидких прибутків з інших секторів економіки навряд чи варто сподіватися, адже попит на ринку сталі продовжує зменшуватися, а для того, щоб стати конкурентоспроможними іншим галузям, наприклад, українському автомобіле– чи авіабудуванню, слід радикально модернізувати галузь.

Варто сподіватися, що держава більш жорстко контролюватиме діяльність інтернет–магазинів та секонд–хендів, в результаті чого їхні товари можуть подорожчати.

Суто теоретично прибутки в казну може принести і легалізація тих сфер, які поки що знаходяться поза законом, наприклад ігорного бізнесу. Але чи готова держава піти на ці кроки?

Найгірший варіант розвитку сценарію

Його озвучив американський політолог українського похо­дження Олександр Мотиль у статті «Руїна Януковича і її наслідки. Після Апокаліпсису», надрукованій нещодавно у часописі World Affairs та продубльованій на сайті українського журналу «Ї». Згідно з висновками політолога, сьогодні в українській державі практично всі органи влади стали дисфункційними, ресурси сходять нанівець, режим реформуванню не надається. Це означає рано чи пізно крах режиму. При цьому можливі соціальні вибухи, громадянська війна, розпад держави на декілька частин, приєднання цих частин до інших держав.

«Після значної розрухи, до якої призвели Янукович і Партія регіонів, Україна повинна буде проводити відбудову зверху донизу. Простих реформ буде недостатньо», — пише пан Мотиль.

На думку Олександра Мотиля, Україна може піти польським або чехословацьким шляхами. Перший передбачає консолідацію всього українського суспільства навколо ідеї державності, другий — розпад країни на дві частини. «У такому випадку Центрально–Західна «українська» Україна безперешкодно приєднається до Заходу і виграє економічно, а Південно–Східна «російська» Україна, швидше за все, приєднається до Російської Федерації і, незважаючи на деяку економічну стагнацію, зможе повною мірою порозкошувати у лоні російської мови та совєтського спадку», — сказано у статті.

Політолог не виключає і можливість іноземної експансії. «Оборонна війна швидше за все призведе до втрати Україною Криму та деяких південно–східних областей, що межують з Росією. Це стане дуже болючою втратою, але водночас на тлі таких драматичних подій незалежна Україна нарешті консолідується і в історичній перспективі зможе вистояти», — прогнозує пан Мотиль.

КОМЕНТАР

Завдання для влади — знайти 33 мільярди

«В Україні існує серйозна проблема з нестачею коштів, — сказав «УМ» екс–міністр економіки України, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. — Насамперед це валютний дефіцит, пов’язаний із боргами держави, високою ціною на газ та великою часткою імпорту. На покриття поточних видатків (купівля імпорту, в тому числі й енергетичні та сировинні надходження) минулого року було витрачено близько 14 млрд. доларів. На погашення зовнішніх боргів цього року треба буде знайти 9 млрд. доларів. Додатковими витратами є купівля валюти населенням та тіньовими підприємствами. Минулого року на ці потреби Нацбанк виділив близько 10 млрд. доларів. Отже, близько 33 млрд. доларів слід знайти уряду і Нацбанку цього року.

Гривнева нестача пов’язана із щорічними падіннями темпу виробництва. Існують також проблеми з грошовою системою, якою уряд намагається керувати в ручному режимі. Банки все менше кредитують виробництво, що спричиняє його падіння. Таким чином падає матеріальна база для бюджетних доходів. За несприятливих обставин можна дійти до переддефолтного стану, коли навіть зарплату буде нічим платити.

Звісно, у держави є можливості для отримання коштів, наприклад продаж величезних енергетичних комплексів. На жаль, стратегічні підприємства продають за заниженою ціною для «своїх». З «Нафтогазом», який з’їдає щорічно з бюджету країни більше 30 млрд. грн., пов’язані величезні хабарі та крадіжки. Також варто було би зменшити частку імпорту, який тягне на дно нашу економіку. Можливості підняти економіку країни є, але не з цією філософією, яка існує зараз».

ПРЯМА МОВА

Олександр Кендюхов,
доктор економічних наук,
професор, голова Всеукраїнської спілки вчених–економістів:

— На сьогодні Україна має негативне торговельне сальдо — а це неминучий шлях до дефолту. Зважаючи на існуючу структуру національного виробництва, країна навіть при бездефіцитному бюджеті не зможе обходитися без нових запозичень. Борги будуть наростати. Як економічна, так і політична кризи мають передумови до прогресування і до кінця 2013 року можуть дати такий синергетичний ефект, який спровокує ще більш масштабну кризу всієї соціально–економічної і політичної системи України, чим, до речі, обов’язково скористається Росія.