Негода не зробила ювілею погоди
«Такий дощ, шкода, не пощастило Павлу Михайловичу з ювілеєм», — думала я, зіщулившись підбігаючи до Будинку кіно. Та коли побачила в холі статечних чоловіків у вишиванках, хористів у чорних костюмах, на сходах і поверхах людей, що поспішали вітати Мовчана, стало зрозумілим, що ніщо не може завадити привітати хорошу людину. Авторський вечір Павла Мовчана, який зрежисерував Сергій Архипчук, як і можна було передбачити, був зосереджений на слові: вірші ювіляра у власному виконанні, під джаз і бандуру, під музику Станковича, у художньому виконанні читців, роздуми Павла Михайловича про мову як космічне явище, міні-фільм присвячено цій же темі, виступи друзів — Дмитра Павличка, Івана Драча — все оберталося навколо ідеї, яка стала покликанням цієї людини. До того ж Павло Мовчан не тільки «на папері», в творчості — поезії, публіцистиці, перекладах, критиці — культивував рідну мову, він як ніхто багато зробив для захисту української мови в парламенті, в суспільному житті, в діяльності товариства «Просвіта», яке послідовно і жорстко захищало і захищає духовні права й інтереси українців.