Минуло півроку, відколи в Україні діє Закон «Про засади державної мовної політики». Нагадаємо, що, підписуючи той скандальний законодавчий акт, Президент України Віктор Янукович запевнив, що незабаром до нього буде внесено зміни. Спочатку нам обіцяли, що вони будуть готові у вересні. Згодом у жовтні Янукович запевняв, що вони ось­ось будуть готові. То чому ж їх і досі не внесено в закон?

У кожного, хто свідомо переходить на іншу мову щоденного спілкування, цей сакральний момент відбувається по­своєму. З історії відомо, як перейшли на українську, зокрема, «батько» української класичної музики Микола Лисенко, владика Андрей Шептицький чи відома поетеса­націоналістка Олена Теліга. Знаємо, що чимало українців, вихованих за умов пресованої асиміляції, свідомо обирали для себе українську в час романтичного відродження кінця 1980—початку 1990­х. Або ж у час Майдану. І це завжди пережиття глибинного емоційного зворушення від усвідомлення себе представником свого, рідного, найкращого в цілім світі народу. Пропонуємо кілька таких історій з досвіду відомих нині громадських і духовних діячів.