«Пародія — це рентген»

Нещодавно відома столична акторка Ірма Вітовська спробувала себе у новому амплуа — взяла участь у телевізійному шоу пародій «Шоумастгоуон». За час, поки тривав проект, їй довелося перевтілюватися у відомих представників українського шоу–бізу, причому іноді навіть протилежної статі. Для актора такий досвід справді важливий: у театрі можна роками чекати на роль, а тут — таке розмаїття характерів та емоцій. Але театр до Вітовської також завжди ставився прихильно. В Молодому театрі вона працює вже п’ятнадцять років. Щоправда, на деякий час їй довелося взяти творчу паузу — Ірма народила сина Ореста і перебувала у декретній відпустці. Сьогодні вона знову «в строю», готова до нових ролей і нових творчих викликів.

«Гроші, які давали батьки, ми в гуртожитку витрачали за тиждень, соромно було просити знову»

— Ірмо, п’ятнадцять років тому ви прийшли в Молодий театр. Але ж ви не з тих дівчат, хто з дитинства марив сценою?

— Мене рвало в різних напрямах. Спочатку хотілося стати кухарем, полюбляла куховарити. Я дуже рано почала літати і потім мріяла бути стюардесою. Подобалося, як вони виглядають, подібні на жінок із західних журналів, такі гарні, вишукані, з манікюром, зачіскою, вміли себе подавати... А на початку 90–х хотілося бути директором комісійки — якраз період безгрошів’я, занепад у країні. У театр не хотілося, а було бажання заробляти на достойне існування, мати гарні речі, подобатися хлопцям. На той час я займалася в театральному гуртку. Всі знайомі ходили за моєю мамою і говорили, що мені пряма дорога в актриси... Та я була впевнена, що актриси бідні — як церковні миші, ні на що не мають грошей. А через два роки, не вступивши ні в комерційний коледж, ні на історика–археолога, вирішила ризикнути і спробувати себе на акторському факультеті у Львові. Вступила одразу. Важко було, я підробляла, у мене дві молодші сестри і батькам потрібно було думати про них. Ті гроші, які давали батьки, ми в гуртожитку витрачали за тиждень, соромно було просити знову. Мусила йти шукати роботу. Тоді відроджувалося у Львові кабаре і я там співала. Більше того, у них можна було набрати їжі.

— То ви актриса з комерційною жилкою. Про власний бізнес не думали?

— Я завжди не встигаю. Тільки хочу щось зробити, а цю ідею вже втілили в життя інші. Коли ми придбали бус, я запропонувала чоловікові відкрити пральню чи кафетерій. А тепер уже на кожному кроці «Кава на колесах». Також думала відкрити маленький бізнес — годувати всіх на знімальних майданчиках. Зараз розумію, що старію, час плине, ролей і пропозицій буде все менше і менше, відповідно заробіток зменшиться. Я завжди б’ю на перспективу. Творчість мене не залишить, але постійно замислююсь над тим, що потрібно відкривати свою справу.

— А хто у вашій родині відповідає за бюджет?

— У нас немає такого, що ніхто, крім мене, не має права взяти гроші, але бюджет ділю я. Моєму чоловікові (Володимир Кокотунов, актор Молодого театру. — Авт.) навіть так краще, не напружується.

«Приємно, що мене побачили в іншому жанрі»

— На останньому «Телетріумфі» ви були серед переможців завдяки серіалу «Лист очікування». Сподівалися на нагороду?

— Ні. Ми отримали «Телетріумф» у 2006 році за комедійний серіал «Леся+Рома», а минулого року — за мелодраматичний серіал «Лист очікування». Мені не так приємна ця статуетка, як усвідомлення того, що мене побачили в іншому жанрі. Образ Лесі перебити надзвичайно важко, адже серіал iде сім років на телебаченні. Після його виходу мені довго пропонували схожі ролі. Я вирішила пересидіти цей період, у подібні жанри не сунула носа. Хоча втрачала матеріально, але на всі ситкоми і комедії відповідала категоричне: «Ні». Зараз у мене є ролі в таких стрічках, як «Лист очікування», «Акула» режисера Анатолія Матешка, який подав мене зовсім в іншому амплуа, я із задоволенням піду знову в комедію.

— На проекті «Шоумастгоуон» вам доводилося перевтілюватися в Едіт Піаф, Ніну Матвієнко, Ларису Доліну, Томаса Андерса і навіть Михайла Поплавського. Чим вас заманили на таку авантюру? Який досвід вдалося отримати?

— Три рази Маша Єфросиніна вмовляла мене взяти участь в «Шоумастгоуон» і врешті–решт їй вдалося. Я взагалі не ходжу на шоу. Співаю, але не так гарно, щоб вилазити на сцену, з танцями у мене так само. Я почитала сценарій проекту, побачила, що тут є акторство, зрозуміла, що можу спробувати себе в різних жанрах і пародіях — тільки тоді погодилася. Пародія — це рентген, потрібно зіграти персонажа максимально наближеного до оригіналу, зловити всі його звички. Перемогла я з образом Михайла Поплавського, хоча сподівалася на перемогу з Ніною Матвієнко і Едіт Піаф. Ніколи не думала, що Поплавський принесе мені перемогу, думала лише про те, аби не вилетіти з четвірки лідерів. А його образ був для мене шоком, зрозуміла, що потрібно так «постьобатися»! Не знаю, може, він образився... Хоча він повинен мати здоровий глузд і гумор.

— Після «Шоумастгоуон» ви погодитеся взяти участь в інших проектах такого жанру?

— Погоджуся, якщо це буде не танцювальне шоу. Змалку маю «щеплення» від бальних танців, мене віддали туди насильно. Або за дуже великі гроші, щоб мучитися і знати за що.

— Вашому сину Оресту два роки. При вашому щільному графіку зйомок і вистав хто займається вихованням?

— Коли як... Загалом я диктатор. Під час зйомок програми «Шоумастгоуон» майже два місяці не бачила свою дитину. Тільки ввечері і зранку вдавалося нам зустрітися. Тато взяв на себе ініціативу. Орест над­звичайно комунікативна дитина. Хоча в нього і тато, і мама актори, але я не хочу, аби син пішов у цю професію. Якщо і обере собі мистецький фах, то незалежний від команди. Музиканта, режисера, художника... Акторська професія — це командна професія, на жаль, вона залежна від ансамблевості. Ти можеш бути найкращим претендентом на роль, але не вписатися в групу. У мене так часто траплялося! Тоді роби моновиставу, або ж потрібно шукати свого режисера. Загалом акторська професія має багато підводних течій.

— До речі, про режисера. З Молодого театру, в якому ви граєте, пішов працювати в Національний театр імені Івана Франка художній керівник Станіслав Мойсеєв. Саме за його режисури зіграні майже всі ваші ролі. Не сумуєте за своїм наставником, адже саме він узяв вас на роботу?

— Треба радіти за нього, адже він очолив головний театр України. Я йому безмежно вдячна за те, що взяв мене до Молодого. Хоча в його виставах я не грала головні ролі, зате грала провідні. Йому подобалося зі мною працювати, і це почуття взаємне. У нього прекрасний нюх на матеріал! Коли в театрі працював Станіслав Мойсеєв, була певна стабільність. Я знала, що так чи інакше я — в його команді. Можна розраховувати, що будеш задіяний у виставах.

ДОСЬЄ «УМ»

Ірма Вітовська

Народилася в Івано–Франківську. Закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Актриса драматичного театру», курс Богдана Козака.

Працює в Молодому театрі, грає у виставах «Маринований аристократ», «Четверта сестра», «Торчалов», «Хоровод любові»...

Лауреат премії «Київська пектораль» за роль у виставі «Русалонька».

Знімалася у фільмах «Залізна сотня», «Богдан–Зиновій Хмельницький», «Владика Андрей» та інших.

Широку популярність актрисі приніс телесеріал «Леся+Рома» (ICTV), де Вітовська знялася разом iз Дмитром Лаленковим.