Останнє вашингтонське попередження

Місія Міжнародного валютного фонду працюватиме в Україні ще майже тиждень, проте на позитивне рішення щодо чергового траншу не сподівається навіть уряд. Скажімо, за прогнозами першого віце–прем’єра Сергія Арбузова, це трапиться на початку березня. Хоча незалежні експерти називають дещо пізніші терміни — ближче до початку літа. Нині ж для Фонду головне реструктуризувати нашу заборгованість. Простіше кажучи, отримати назад свої кошти, позичені нам ще у 2009 році.

Не стільки дефіцит, скільки корупція

«Ми візьмемо необхідну кількість грошей, — просто й невимушено висловився Арбузов. — Судячи із платіжного балансу, інвестори нам довіряють. Єдине, це питання ціни». За словами чиновника, кредитори уважно обговорюють із владою монетарну і курсову політику Нацбанку, питання дефіциту бюджету і тарифної політики. «Ми докладаємо чимало зусиль, щоб країна вийшла із ситуації, у якій вона опинилася», — чесно зізнався Арбузов і тим самим поклав край оптимістичним заявам деяких близьких до уряду нардепів. Наприклад, депутата від Партії регіонів Олексія Плотнікова, який заявив, що Україна може прожити і без західних інвестицій.

Як пояснив міністр економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов, представники МВФ лише знайомляться з економічною ситуацією в нашій країні — наразі МВФ та Київ не обговорюють умови відновлення кредитування за програмою «стенд–бай», і за час перебування цієї місії в Україні не очікується підписання якихось документів, зокрема й нового меморандуму про співпрацю.

Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, зазначає: «Зрозуміло, що за таких умов ситуація в країні є критичною. Вважаю, що єдиним виходом на сьогодні є термінова співпраця з Міжнародним валютним фондом. Але варто зрозуміти, що МВФ дає гроші під певні зміни, реформи, і питання вже полягає в іншому — чи зможе наша влада реалізувати ці запити?»

Відповідь на це запитання деякі експерти вважають риторичною. На їхню думку, головна розбіжність влади і Фонду — це небажання чиновників усіх рангів відмовитися від ручного управління. «Головна проблема України — це непрогнозованість, нечіткість економічної політики, а також несумісність, нереалістичність поставлених завдань. А також у відсутності ефективної програми дій з чіткими і узгодженим планом дій», — сказав екс–директор департаменту НБУ Ігор Шумило. На його думку, співпраця з Міжнародним валютним фондом і могла стати такою програмою. «Адже така співпраця задає певні макроекономічні межі реформи і вимагає скрупульозного виконання їх владою», — пояснив експерт.

«Ситуація, що склалася в Україні навколо боргів і співпраці з МВФ, нагадує мені вибір казкового героя, який опинився на роздоріжжі перед каменем. На ньому напис: наліво підеш — руку втратиш, направо — без коня залишишся, прямо підеш — життя загубиш. От так і в нас», — каже політолог Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента».

Без кредитів ми ніяк!

Обійтися взагалі без запозичень? У цьому випадку доведеться запроваджувати режим надзвичайної економії, і тоді як ніколи гостро постане вказівка нашого Прем’єра щодо «затягування поясів». Але варто зрозуміти, що українська економіка вже дійшла до такої межі, що потрібно позичати нові гроші або ж визнавати, що Україна — банкрут і просто не може нічого реалізувати без сторонньої допомоги, каже Ігор Бураковський. При цьому варто нагадати, що тільки в цьому році ми маємо повернути МВФ за старими боргами 6 млрд. доларів.

Цю точку зору поділяють й інші експерти, які ставляться до варіанту «В» зовсім скептично. «Якщо ж уряд не домовиться з МВФ про надання кредиту, то Україна може опинитися у стані дефолту», — сказав президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. Адже, за його словами, 6,5 млрд. доларів і 58 млрд. гривень для оплати боргу країна просто не має.

Другий вихід — просити гроші в Росії. Але це, знов–таки, палиця на два кінці. Адже, погодившись на умови Росії, ми маємо розуміти, що, окрім фінансових зобов’язань, країна повинна буде погодитися на входження в Митний союз і вже остаточно відмовитися від ЄС. Це втрата економічного й політичного суверенітету, тому потрібно зважити, чи готова Україна до таких кроків, зазначає політолог Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій.

Політологи вказують на те, що головною причиною затягування часу з боку влади в цих питаннях є те, що вона боїться подальшої втрати рейтингу. Якщо згадати літо 2010 року та 2011 рік, коли відсоток прихильників Партії регіонів суттєво знизився, це відбувалося після підвищення комунальних тарифів. А погодившись на умови МВФ зараз, Україна буде змушена підняти комунальні розцінки, зокрема ціну газу для населення.

«Якщо влада не хоче співпрацювати з МВФ — значить, вона не хоче реформувати українську економіку, яка вже дійшла до конкретного занепаду», — додає пан Бураковський.

Експерти сходяться на тому, що в таких умовах у країні мав би діяти зовсім інший уряд. За словами Вадима Карасьова, призначення нинішнього уряду Азарова–Арбузова — провальне. «Вважаю, що, перш за все, неправильно була зроблена ставка на цю команду. Тому що впоратися з економічною ситуацією, яка склалася в країні, можуть лише мудрі економісти, колективне керівництво із залученням професіоналів. Основна вада цього уряду — відсутність відповідної професійної планки. Багато людей, які дійсно розуміються на економіці, залишилися поза Кабінетом Міністрів», — говорить пан Карасьов.

Незважаючи на це, відставок політологи не прогнозують. «Про які кадрові зміни ми можемо говорити, коли в нас і досі не призначені два міністри? Уряд уже місяць ніби як сформований, а про останні призначення й не чутно, — каже Володимир Фесенко. — Щодо змін, то вони будуть можливі ближче до кінця 2013 року. Хоча я не виключаю, що з таким перебігом подій усе може статися й дещо раніше».