Свідком бійки футбольних фанатів я вперше став у 2001 році в Києві. Збірна України тоді боролася за вихід до фіналу ЧС-2002, і в домашній зустрічі їй протистояла міцна команда Білорусі. Збірні країн-сусідів обмежилися нульовою нічиєю, а от у передматчевій сутичці сильнішими виявилися господарі. Зіткнення сталося неподалік входу на НСК «Олімпійський», біля Палацу спорту. Близько двох сотень молодих хлопців з натхненням «рубали» один одного, а міліція, яка була поряд, нічого не могла вдіяти. Просто на моїх очах голову одного з «сябрів» знайшла вправно кинута порожня пляшка. Після такого прицільного влучання він піднявся з землі лише за допомогою своїх товаришів по вболівальницькому «цеху». В результаті цього «матчу» білоруси досить серйозно постраждали: кільком, як повідомляла згодом преса, навіть довелося надати невідкладну медичну допомогу. Саме тоді я вперше познайомився з людьми, які люблять гру мільйонів до збитих кулаків, — футбольними хуліганами.