Влада у напівтемряві

16.07.2004

      Позавчорашня прес-конференція першого віце-прем'єра, міністра фінансів Миколи Азарова мала заспокоїти недовірливих громадян і засвідчити, що з виконанням бюджету все о'кей. За офіційними даними, до загального фонду  державного бюджету за січень-червень цього року надійшли 21 мільярд 857 мільйонів 800 тисяч гривень. Виконання доходної частини загального фонду становить 102 відсотки плану на цей період. Завдяки приватизації державного майна  бюджет за підсумками першого півріччя поповнився 5 мільярдами 261 мільйоном 700 тисячами гривень, або 518, 6 відсотка запланованого. Таке видатне досягнення Фонду держмайна, мабуть, було простимульовано нагородою, яку на початку року вручив главі цього відомства Президент Леонід Кучма. Ще одна не менш показова, навіть фантастична цифра, яку назвав пан Азаров, — 38 мільярдів гривень — стосується вже наступного року, а тому відноситься до сфери припущень. Такий обсяг фінансування, за словами  першого віце-прем'єра, визначив Кабінет Міністрів для реалізації державних цільових та комплексних програм на 2005 рік (ідеться про розвиток села, військову реформу тощо).

      Проте фахівці з парламентського бюджетного комітету вбачають за справною циферією Мінфіну купу недоробок  і навіть порушень. «Результати виконання зведеного бюджету України за перше півріччя 2004 року засвідчили тенденцію до поступової тінізації власних коштів, отриманих бюджетними установами», —вважає народний депутат  Євген Жовтяк. За його спостереженнями, вперше після запровадження в українському бюджеті практики розподілу бюджету на загальний та спеціальний фонди спостерігається істотне скорочення власних коштів бюджетних установ, які обліковуються в спеціальному фонді бюджету. Розпорядники місцевих коштів не можуть вже безконтрольно розпоряджатися своїми ресурсами. Відповідно, виникла спокуса «приховати» частину коштів від «пильного ока» казначея, свідченням чого є 400 мільйонів гривень, що належать місцевим бюджетам і досі знаходяться поза казначейським рахунком, наголосив народний депутат.

      Має стривожити й  створення чергового спеціального фонду, до якого планується перераховувати кошти від дивідендів, начебто винятково на державні інвестиції у перспективні інноваційні проекти, а також на придбання  державної частки додаткової емісії акцій у перспективних товариствах. На переконання народного депутата України, заступника голови Бюджетного комітету Верховної Ради Валерія Асадчева, це неправильне рішення, тому що існування спеціальних фондів сприяє неефективному та нецільовому використанню бюджетних коштів. В усьому світі такі кошти стікаються до бюджету, як до великого соціального фонду, яким легко керувати, в якому легко визначити пріоритетні напрями фінансування, відповідно до пріоритетів державної політики,... а от в Україні — навпаки.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>