«Нова хата» Новохатька

Останній мі­ністерський портфель у новому уряді, який не мав власника вже майже півтора місяця, нарешті віддано в надійні руки людини з «обойми Попова». Отже, учора Президент Віктор Янукович призначив міністром культури Леоніда Новохатька, досвідченого київського чиновника, котрий дотепер був заступником голови столичної міськдержадміністрації. Цю посаду в КМДА пан Новохатько поєднував з партійним навантаженням — очолював Київську міську організацію Партії регіонів.

Пан Новохатько завжди був «культурним» чиновником: ще за часів першого президентства Леоніда Кучми, в 1994 році, курирував службу з гуманітарної політики на Банковій, відтак був заступником та першим заступником міністра культури. У Попова він як «зам» теж координував гуманітрані напрями, зокрема, управління культури КМДА. Є в його біографії і кілька медійних рядків, з–поміж них — перший заступник гендиректора державної інформагенції «Укрінформ» (2007—2010 рр.)

Оглядачі жартували, що у нас культура і фінансується за залишковим принципом, і «призначається» також за цим принципом. Президент занадто довго не міг визначитися з наступником неефективному міністру–скрипалю Михайлові Кулиняку, який «уславився» низкою скандалів зі звільненням та призначенням музейників. Причин таких тривалих роздумів «гаранта» ніхто не міг логічно назвати. Найвірогіднішою кандидатурою вважали Юрія Богуцького, який в час «безвладдя» виконував функції в.о.міністра. Тепер же на сайті Президента з’явилася офіційна новина — Богуцький став керівником Головного управління з питань гуманітарного розвитку АП, тобто узявся за царину, яку раніше курирувала Ганна Герман.

«Таке враження, що зараз потрібна дуже обережна людина, яка буде доволі прогнозованою і слухняною, без амбіцій, — так коментує «УМ» призначення Новохатька експерт з музейної справи, історик та етнолог Микола Скиба. — Попередній міністр також був, скажімо, наближений до сім’ї, дозволяв собі свавілля, яке обернулось проти нього. Новохатько ж — досвідчений апаратник... Наразі маємо досить консервативну політику стосовно культури, і як такої культурної політики взагалі не маємо. Думаю, найближчим часом, якщо не буде скандалів у цій галузі, така людина влаштовуватиме Банкову і такий статус–кво тягтиметься аж до президентських виборів. Сподіваюся, що становище розбавиться ініціативами мистецького середовища, яке досить активне останнім часом. Конфлікту інтересів не уникнути».

А от художній керівник Театру російської драми Михайло Резнікович вітає нового міністра. «Це людина, яка знає культуру, зважена i професiйна, — каже «УМ» пан Резнiкович. — Вiн знає людей i знає проблеми, якi стоять перед культурою і якi потрiбно вирiшувати, аби ця сама культура не падала, не прогиналася».