Три душі з 1933–го

05.02.2013
Три душі з 1933–го

(з сайта texty.org.ua.)

Опера під назвою «Голодомор (Червона земля. Голод)» («Holodomor (Red Earth. Hunger»), пролунає на сцені драматичного театру Джеральда В. Лінча у Нью–Йорку. Автор опери — виходець з України, композитор та диригент Вірко Балей — свій твір писав майже три десятиліття. Він заручався підтримкою багатьох свідків страшних часів 1932—33 року (сам митець народився у 1938–му), а остаточним поштовхом для того, щоб усе–таки завершити роботу, стала презентація фрагменту опери у стінах Гарвардського університету на початку 2012 року. У Гарварді Балей пропрацював в Інституті українських досліджень майже півроку, а Міжнародна конференція, що відбувалася в цьому виші, дала композитору можливість зацікавити оперою широкий загал. Згодом фрагменти з опери «Голодомор» було презентовано у штаб–квартирi ООН.

Опера Вірко Балея вже мала свою світову прем’єру в Лас–Вегасі у Центрі музики імені Лі і Томаса Бімів 28 січня, однак уперше фрагменти опери почули саме українці. В жовтні минулого року «Голодомор (Червона земля. Голод)» прозвучав у виконанні Симфонічного оркестру Національної філармонії України. Двоє солістів — американець Джон Тайкер та українка Тамара Ходакова — виконали три фрагменти з музичного твору: «Колискова», «Час вовків» та «Вічне сяйво». Автор опери, що особисто завітав на презентацію в Київ, поділився подробицями, як виник задум твору, з українською газетою «День»: «У Богдана Бойчука є п’єса «Голод», вона мені дуже сподобалась і я завжди бачив у ній хороший потенціал для опери. Там тільки два головних персонажі — Чоловік і Жінка, немає масових сцен, а це важливо з практичної сторони, тому що в Америці мало професійних оперних театрів, які могли б поставити масштабну сучасну оперу. Крім того, це вимагає бюджету близько півмільйона доларів — великі гроші, які неможливо покрити з продажу квитків».

У центрі історії — три знедолені душі: чоловік, жінка та її мала дитина. Чоловіча партія звучить агресивно, з надривом, тут автор прагнув втілити озлобленість та зневіру. «Спочатку для мого героя немає нічого святого, він насміхається над тими, хто несе в собі віру і починає зі злості розбивати розп’яття, ранить до крові собі руки», — розкриває подробиці твору Вірко Балей. Жіноча партія, на противагу, залишається лагідною, сповненою надії на майбутнє та перемогу над смертю.

Чи потрапить твір пана Балея до репертуару вітчизняних оперних театрів, поки не відомо.