Володимирові Рибаку — 66, а у своїй родині він скоро стане прадідом. Є в нього й інша сім’я, якій він вірний із самого початку, — Партія регіонів. У другій половині 90–х Рибак стояв біля витоків тоді ще Партії відродження регіонів України, був її лідером та співголовою Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України», яка за 15 років виросла в нинішню «керівну й спрямовуючу». Він уродженець і колишній мер, звісно ж, Донецька.
Але Рибак, на відміну від «середньостатистичних» «регіоналів», залишається людиною скромною в повсякденному житті. Ще донедавна в нього не було охорони (тепер є за законом). Рибака — екс–віце–прем’єр–міністра, голову парламентського комітету, чільного діяча партії влади — можна було запросто зустріти на дешевому ринку «Столичний» на вулиці Окружній у Києві, де він сам купував городину. І машиною тоді керував сам.
Живе пан Володимир на віце–прем’єрській державній дачі в Кончі–Заспі. Каже: «Плачу за комунальні послуги, все як належить. Але ж вона не моя — ні дітям, ні онукам...» Кабінет Рибака–Голови ВР теж обставлений скромно, без претензій, як було й за попередніх спікерів–«нерегіоналів».
Очевидно, що в президенти Володими Рибак не балотуватиметься, і цим порушить українську політичну традицію, адже в нас кожен спікер пробував штурмувати президентську вершину.
У голови ПР Януковича Рибак багато років був заступником. Саме як перевіреного партійця, на якого можна покластися в період «штормової загрози» перед президентськими виборами 2015 року, Янукович підтримав Рибака на посаду Голови Верховної Ради.