Проспиртоване горе

У країні, де запій — норма життя, де 5–річні діти можуть страждати від білої гарячки, а жінки — пити без перерви на вагітність, надзвичайно важко рятувати людей від алкоголізму. Утім за кожне життя треба боротися, адже кожна людина — безцінна для світу. У цьому переконаний наш співрозмовник — голова Київської регіональної організації «Відродження» Олександр Трамбовецький, який упродовж 40 років допомагає людям прийти до тверезого способу життя.

Через алкоголь «горять» клітини мозку

— Олександре Миколайовичу, наркологи називають січень важким місяцем. Чому так?

— Багато свят. Ми тільки те й робимо, що виводимо людей із запоїв. Народу десятиріччями нав’язують цю звичку — вживати алкоголь з будь–якого приводу. Заходиш у гості, а там господар обурюється: «Ну як же ти за моє здоров’я не вип’єш? Як за Новий рік сто грам не приймеш?» За Різдво, за Водохреще — чим не привід? А далі вже й приводу не треба, п’ють, і день від дня не відрізняють... Люди вважають, що немає застілля без горілки, немає веселощів без спиртного. Тож про яке здоров’я йдеться? Кожен алкогольний ексцес спалює нейрони. Хімічний опік клітини не витримують. Людина випила 100 грамів горілки — втратила 10 тисяч нейронів. Відразу непомітно, бо цих клітин у нас дуже багато. Але якщо пити регулярно, ефект буде очевидним. Мозок вигорає в буквальному сенсі, і це вже не відновити. Зверніть увагу, як поводяться в житті дві людини, одна з яких регулярно випиває, інша — ні. В алкоголіка не просто загальмована реакція, він, м’яко кажучи, не надто кмітливий, погано тямить. Це те, що дратує, доводить до істерик оточуючих.

— А ще люди в запої можуть не пам’ятати, що робили, де були. Прокидається алкоголік після святкування Нового року, а на календарі вже 25 січня...

— І таке буває. Головне, щоб він узагалі прокинувся, щоб вийшов із алкогольного туману. На жаль, для багатьох запій — норма життя. Раніше було не так страшно. Для прикладу, споживання алкоголю в 1991 році становило 4 літри на людину, а зараз — 16 літрів. Ви за рік 80 пляшок горілки випиваєте?

— Ні!

— Є люди — молоді, працездатні, які спиваються за кілька років. Це справжня трагедія для країни. Алкоголізм не зважає на погони, чини, заслуги. Йому байдуже, хто це — вагітна жінка чи маленька дитина.

— Хіба дитина може бути алкоголіком?

— На жаль, може. Жінка вагітна ходила — у пляшку заглядала, дитині в три місяці почала давати пиво. Тепер хлопчику два роки, і він ходить по барах, вимагає пива. А як не дають — камінням вікна б’є. Ви таке десь бачили, щоб у два роки — пивний алкоголізм? Ні? А біла гарячка в 5 років? Недавно сидимо вдома, приходить доросла жінка з онучкою. Дівчинці 7 років. Бабуся дає їй стопку коньяку випити, ще й пояснює: «Для годиться, хай привчиться!» Збожеволіти можна. На жаль, у нас високий рівень алкоголізму серед дітей, і дорослі самі привчають малих до чарки!

Тверезість — це політ душі

— Ви не раз казали, що лікар не просто лікує від алкоголізму, а веде людину до тверезості. У чому різниця?

— Тверезість — це світ, який не має аналогів. Це як політ душі. Жити тверезо — означає не тікати від світу, не ховатися в тумані, не топити страждання в спиртному, а бачити барви життя, радіти, творити. Треба витягти людину зі стану залежності від «допінгу», зробити так, щоб вона була щасливою без пляшки. Однак найскладніше — не людину переробити, а її оточення. Дружину, маму, які настраждалися, опустили руки. Їм треба пробачити людину, пробачити її недугу, відновити побутові і статеві стосунки. А це нелегко! Уявіть, жінка роками живе з чоловіком, залежним від алкоголю. Яким вона його бачить? Непривабливі вчинки, слова, зміна особистості — все це в печінки в’їдається. У дружини виникає відраза, відторгнення, таке життя руйнує її психіку. Вона його за чоловіка не вважає. І дуже часто у такому стані жінка чоловіку–алкоголікові не здатна допомогти.

— Який же вихід?

— Допоможе тільки щоденна робота над собою. Варіанти: «уявляй, що тобі з чоловіком добре», «живемо заради дітей» або «більше немає де жити» — на жаль, не спрацьовують. У залежного від алкоголю змінилися клітини мозку. Йому потрібна допомога, а не осуд! Результат буде тільки тоді, коли є повага і любов.

Нещасний алкоголік, який пройшов крізь м’ясорубку, якому ніхто руку не подасть, сам не підніметься. Придушити потяг до алкоголю, дати потрібні препарати я можу, але з цього мало користі, коли жінка скандалить. У неї синдром перманентної війни. Бувають узагалі страшні випадки. Якось читав лекції для школярів, до мене підійшов чоловік, попросив про допомогу. Я з ним працював три місяці, все йшло добре. А потім його знаходить колишня дружина, пропонує поїхати «на каву», а після сексу підливає в каву коньячок. У чоловіка зрив. Я прийшов до неї додому, питаю: навіщо? І знаєте, що чую? «Щоб він не ходив такий тверезий по селу, радісний». Чоловік знову п’є запоєм, у нього розвивається біла гарячка. І ми втрачаємо людину, яка могла б жити...

Діти на власні гроші лікували маму

— Після таких випадків не виникає бажання не брати важких пацієнтів?

— А хто ж їм допоможе? На них увесь світ рукою махнув. Прийшов недавно чоловік, просить допомогти дружині. Дружина — красуня, ніколи не сказав би, що в неї проблеми з алкоголем. А вона 9 разів до цього лікувалася. Бабки, знахарі, різні медичні центри — за 12 років де лише не була. Нічого не допомагало! Прийшла до нас, і вже півроку не п’є.

— Ви докопалися до глибинної причини алкоголізму?

— У світовій медичній спільноті прийняті 12 концепцій розвитку алкогольної залежності. До нас із Чернігівської області якось приїхала мама вісьмох дітей, із найменшим на руках, ще й вагітна. І притягла до нас чоловіка свого, який був на 40–му дні запою. Благала допомогти. Ми пролікували його, тепер він не п’є. У його дітей теж були проблеми з алкоголем, чоловік їх усіх пролікував, і життя змінилося. Тепер вони в селі займаються фермерством — розводять кіз. У них забирали землю — я разом із цим чоловіком бігав у прокуратуру України, щоб у багатодітної родини поле не відібрали. І таке було! Не буває однакових людей, не буває легких пацієнтів.

Недавно прийшли хло­пець і дівчина, заплатили в касу за лікування мами, спитали, коли її можна буде принести. Через кілька днів під руки приводять маму. Супермодель! Страшні запої, усього боїться, а на тілі живого місця немає. Виявляється, маму тато бив ногами, змушував пити горілку. Діти не могли так жити. Зібрали свої гроші, заплатили за лікування, пішли від батька, виняйняли квартиру і живуть там утрьох. Тепер побачили б ви цю жінку! Розібралася зі страхами, не п’є, влаштувалася на роботу, діти живуть із нею. І це вкотре підтверджує істину: любов близьких творить чудеса навіть у найважчих ситуаціях.

ДОВІДКА УМ

Олександр Трамбовецький

Народився у Києві в сім’ї медиків у 1948 році.

За фахом медичний психолог.

У 1986 році очолив Київську регіональну організацію «Відродження». 

Понад сорок років займається проблемами алкоголізму, безпосередньо працює з алкозалежними. Нагороджений урядовими нагородами, золотими медалями О. Р. Довженка та Міля.