ГМОнстри на городі?

Наші люди фактично нічого не знають про ГМО, але бояться їх вживати. 70 відсотків українців переконані, що більшість їжі, яку продають в Україні, таки містить ГМО. Водночас на відповідне маркування час від часу звертають увагу менше половини громадян. А третина українців — узагалі ніколи не шукає на упаковці продуктів інформацію про ГМО. Такі суперечливі результати дало нове соціологічне опитування, результати якого експерти оприлюднили днями.

Закон насіння не впускає

«Правда, смішно? Люди не читають написи на упаковці, але переконані, що регулярно вживають продукти з ГМО. І навіть розповідають, у якій саме їжі ГМО трапляється найчастіше, — дивується соціолог, засновник компанії Research & Branding Group Євген Копатько. — Ось погляньте. 54% опитаних думають, що генетично модифіковані організми небезпечні для здоров’я. 80% опитаних згодні з тим, що в Україні більшість продуктів харчування виробляється з використанням ГМО. На думку опитаних, найбільше ГМО міститься у ковбасних і м’ясних виробах. Друге місце отримали напівфабрикати, третє — курятина, четверте — соуси, приправи. І водночас 27% опитаних узагалі ніколи не читають написи на упаковці про вміст генетично модифікованих організмів! А 45% звертають увагу на маркування, але рідко».

«Протиріччя у відповідях свідчать про те, що українці нічого не знають про генно–модифіковані організми, не розуміють, про що йдеться, але бояться цього, — зазначає аналітик консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник. — А насправді ситуація в країні інша. Жодна людина в Україні ніде не зможе прочитати, що вона їла модифікований продукт. Адже офіційно в країні вони не вирощуються, оскільки закон не дозволяє ввозити до нас будь–яке насіння ГМО. Певні гібриди якщо і вирощуються, то вони є гібридами другого, третього, але не першого покоління. Можливо, на початку, коли розроблявся гібрид, використовувалась генна інженерія, але потім це насіння було продуковане звичайним способом. А за нашим законодавством, воно вже не є генно–модифікованим».

Експерт пояснює: для того, аби отримати генетично модифікований організм, потрібно «вбудувати» в ДНК чогось звичайного (наприклад, помідора) ген, узятий від чогось або когось звичайного (наприклад, акули), й отримати організм із незвичайними властивостями (наприклад, томати, які півроку зберігаються свіжими і не псуються). Новий ген може відповідати за стійкість рослини до певного отрутохімікату. Наприклад, побризкають поле гербіцидом, усі бур’яни загинуть, а картопля чи кукурудза буде спокійно собі рости. Можна «вживити» в рослину геном, який захистить бадилля й корінці від шкідників. Наприклад, модифікована картопля вміє виробляти речовини, отруйні для колорадського жука, і той обходить небезпечні поля десятою дорогою. Таким чином фермери можуть зекономити гроші на зайвих дозах отрутохімікатів та зробити урожай більш екологічним.

Утім «антиколорадська» бараболя має свої недоліки. Смакує вона гірше за звичайну, погано зберігається і швидко гниє навіть у добрих умовах. Така компенсація — не дивина серед «витворів генно–інженерного мистецтва». Наприклад, покращена бавовна не боїться традиційного шкідника, але псується від бактерій, які раніше не шкодили врожаю.

Генна інженерія «навпомацки»

Але найголовніші побоювання вчених стосуються іншого. Проблема в тому, що ніхто не знає, які ще неприємні «сюрпризи» від ГМО можуть чатувати на людей — тепер і в наступних поколіннях. Адже ті методи й технології генної інженерії, які існують на сьогодні, надзвичайно далекі від досконалості, і те, що відбувається в лабораторії, хіба що на 10–20% контролюють люди. Решта — складні й незрозумілі для гомо сапієнс процеси, які відбуваються спонтанно, непередбачувано і непрогнозовано. Іншими словами, гени «тулять» у ДНК навпомацки, не знаючи, яке місце в ланцюжку нуклеотидів посяде «чужинець» і що зміниться від його передислокації.

«Технології зміни ДНК, які застосовуються для створення генетично модифікованих організмів, наявних сьогодні на ринку, до такої міри неточні й непередбачувані, що просто недостойні називатися технологіями», — переконаний науковий радник уряду Норвегії, професор Тер’є Тровіка. І це каже не лише один із найповажніших у світі експертів у галузі вірусології та горизонтального переміщення генів! Таку думку підтримують більше двох тисяч відомих учених з усього світу, які підписали відкритий лист урядам усіх країн про небезпеку генно–модифікованих організмів. Але вони поки не мають непоборних доказів, що ГМО дійсно шкодить людському здоров’ю.

«Наразі немає масштабних, довготривалих досліджень, які б дали чітку відповідь на запитання, чи шкодять ГМО здоров’ю. Як не доведено, що ці продукти на 100 відсотків безпечні для людей і не проявлять негативного впливу в наступних поколіннях, так і не доведено, що така їжа стовідсотково завдає шкоду, є небезпечною», — пояснює Марія Колесник. За словами експерта, є ще одне цікаве питання. Невідомо, що краще — урожай від традиційної не надто врожайної картоплі, яку поливають хімікатами від шкідників і від бур’янів та щедро засипають добривами, чи урожай модифікованої картоплі, яка не боїться колорадського жука, добре родить, а тому уникає надмірної хімізації?

«Ще один момент, — додає пані Марія. — Населення планети щороку збільшується, а ресурс вичерпується, обсяги вирощування їжі скорочуються. У зв’язку зі зміною клімату ті сорти рослин, які раніше давали нормальні врожаї, не витримують нових умов. В Австралії, де зараз літо, стоїть спека 45 градусів, усе вигорає. І не тільки там. В Азії, Африці харчі вже коштують задорого, населення не може дозволити собі найелементарнішого — поїсти. І якщо терміново щось не почати робити, це призведе до ситуації, коли на Землі будуть війни за їжу. Виходом можуть стати генно–модифіковані рослини, пристосовані до нових кліматичних умов, стійкі до шкідників, із високою урожайністю. Тоді їжі вистачить усім».

* * *

...До речі, як часто ви зустрічали в магазинах продукти, які мали б маркування «Містить ГМО»? Відколи в Україні було запроваджено обов’язкове маркування, мені особисто такі продукти не траплялися. Одначе фахівці наголошують: маркування «Без ГМО» не означає, що генно–модифікованих організмів там дійсно немає. Вони можуть бути, але... менше одного відсотка — законодавство це дозволяє. Якщо вiдсоток i бiльше, то такий продукт вже має маркуватися позначкою «мiстить ГМО». Восени минулого року Кабінет Міністрів узагалi вирішив скасувати маркування продуктів, які не містять ГМО. Про наявність ГМО будуть попереджати лише на тих харчах, де вони справді є.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

Валентин Безрукий,
президент Науково–дослідного центру незалежних ­споживчих експертиз «Тест»:

— Про що йдеться, коли говорять «в Україні немає ГМО»? До країни дійсно не завозять культур, які теоретично тут можна вирощувати. Не завозять насіння сої, кукурудзи, інших рослин, не вирощують на наших полях і городах. Це заборонено. Тому кажуть, що тут їх немає. Але в продуктах, які до нас потрапляють, у сировині сліди ГМО можуть бути. Це не заборонено. Для прикладу, та ж соя, що не є культурою, може бути сировиною для виготовлення чого завгодно. І вона може бути генно–модифікованою. Власне, це у лабораторіях і шукають. І часом знаходять. Наприклад, у рамках наших досліджень у лабораторіях знаходили генно–модифіковану сою в сирному продукті, дитячому харчуванні, пельменях, ковбасі.

Коли робиться аналіз на ГМО, у лабораторії використовують порівняльну базу — співставляють послідовність ланцюжків ДНК із тим, що є в базі генетичних модифікацій. І коли знаходять тотожність, значить, є сліди ГМО. А далі роблять кількісний аналіз, з’ясовують, яка частка ГМО наявна в продукті. До слова, у воді, горілці, солі чи олії ГМО не може бути принципово. Генна інженерія працює з ДНК, а ДНК може бути тільки в білковому організмі. У воді ДНК немає, як і в солі чи олії. До речі, люди часто запитують про «модифікований крохмаль», який входить до складу багатьох­ продуктів і це зазначено на упаковці. До ГМО він не має жодного стосунку! У нього немає ДНК, йдеться просто про змінену, вдосконалену речовину — модифіковану, а не генно–модифіковану.

ДОВІДКА «УМ»

ГМО (генетично модифікований організм) — живий організм, генотип якого був штучно змінений за допомогою методів генної інженерії, щоб надати йому бажаних властивостей. Генетичний матеріал переносять з одного організму в інший, використовуючи технологію рекомбінантних ДНК. Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, отримані організми називають трансгенними.

Піонером у галузі стала компанія Monsanto, яка виростила тютюн, стійкий до шкідників, потім генно–модифікований помідор (1994). Із часом з’явилися модифікована кукурудза, соя, рапс, огірок, картопля, буряк, яблуко та багато іншого.

НЕСТАНДАРТНИЙ ПОГЛЯД

Люди, які лікують пацієнтів із використанням біоенергетики, мають власну думку щодо ГМО. «Коли ген від тварини вживлюється в ДНК рослини, відбувається грубе порушення законів природи, — каже біоенергетик пан Олег. — Це не значить, що відбулося щось погане. Просто результат такого втручання сприймається Всесвітом як несправність, щось, що треба полагодити, повернути до нормального стану. Ви не отримаєте від такого «несправного» яблука великої користі. Воно буде гарне на вигляд, можливо, приємне на смак, але не дасть вам живої енергії. Генетично змінені рослини часто «порожні», безплідні, не дають насіння, бо для продовження роду потрібна енергія. Немає її — не буде і врожаю із ГМО–зернят.