Що у «Газпрому» на умі...

Україна, всупереч усім скептикам, таки всерйоз підійшла до ідеї видобування сланцевого газу. Услід за Президентом Віктором Януковичем, який отримав певні політичні дивіденди, «породичавшись» із компанією «Шелл» у Давосі («Ми стали близькими людьми, майже родичами», — заявив після підписання документа Янукович), за справу взявся вітчизняний МЗС. Учора стало відомо, що до Брюсселя збирається новий міністр закордонних справ Леонід Кожара — обговорити міжнародні нюанси проекту разом із єврокомісаром iз питань енергетики Гюнтером Еттінгером. Тим часом в Україні ставлення до сланцевої проблеми, м’яко кажучи, неоднозначне.

Три мільярди економії

З точки зору сьогоднішнього дня, сланцевий газ для України — це одна з головних державних перспектив. З одного боку, це трохи дешевший енергоносій, ніж ми маємо сьогодні, з другого — шанс вийти з «газової камери» Кремля. З прогнозованою вартістю нового джерела палива аналітики майже визначилися — 250—300 доларів за тисячу кубометрів. «За такою ціною — 250 доларів — ми зможемо його експортувати, — каже директор Інституту енергетичних стратегій Дмитро Марунич. — Таким чином, частину газу можна буде транспортувати нашою трубопровідною системою, а цей факт також вважається позитивним для інвестора». «З урахуванням рентабельності західного інвестора вартість тисячі кубометрів становитиме 300 доларів», — каже керівник комітету енергетичної незалежності Іван Надєїн.

Нині, як відомо, ми платимо «Газ­прому» понад 400 доларів, ціна грудня, наприклад, була 430 доларів. Усього за минулий рік «Нафтогаз» заплатив постачальникові 10,2 млрд. доларів. Якщо російський природний газ вдасться замінити сланцевим, то економія — при нинішніх обсягах споживання — становитиме близько 3 млрд. доларів.

Не менш цікаве питання: коли український сланець почне давати газ? Керівник енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар каже, що до моменту промислового видобування має пройти щонайменше 5—7 років. Нині ж, як відомо, йдеться про свердління 15 свердловин для розвідувально–геологічних робіт. Саме цю угоду, власне кажучи, й підписав Віктор Янукович із представником компанії «Шелл». І лише після цих робіт можна буде вести мову про точні запаси палива у наших сланцях та вирішувати, наскільки їх видобування є економічно доцільним. Наразі — дуже попередньо — експерти вважають, що в українських надрах залягає від 1,1 до 1,5 трлн. кубометрів сланцевого газу.

Незалежний експерт, екс–спікер «Нафтогазу України» Валентин Землянський більш песимістичний. «Подібні проекти варто оцінювати мірилом десятиліть, — стверджує він. — Наприклад, Польща планувала вийти на промислові обсяги видобування нетрадиційного газу до 2024 року. Приблизно на ці ж дати варто орієнтуватися і Україні».

«Шелл» і сім’я Президента?

Компанія «Шелл», яка після річних перемовин зайшла на наш енергетичний ринок, має в експертів практично бездоганну репутацію. «Нарешті у нашу країну прийшли серйозні компанії з жорсткими, суворими вимогами до своєї роботи, — каже Михайло Гончар. — Цей факт дозволяє сподіватися, що процес видобутку сланцевого газу в нас відбуватиметься без ексцесів».

Цю точку зору поділяє й Дмитро Марунич. «Для України це взагалі нова сфера, — каже експерт. — У нас узагалі ніхто ніколи не займався видобутком нетрадиційного газу, до якого, окрім сланцевого, до речі, входить ще й так званий газ ущільнених колекторів. Дуже важливо, що інвестори готові вкладати сюди і справді дуже великі гроші. Україна просто не має коштів, необхідних для реалізації подібних проектів».

Аби «отримати» такого серйозного гравця, Україна пішла на витрати. Зокрема, «Шелл» звільнено від цілої низки податків і зборів: сплати екологічного податку, збору за спеціальне водокористування, плати за землю, митного збору, рентної плати за видобування газу, цільової надбавки до діючого тарифу на газ, збору до Пенсійного фонду при видобуванні палива на Юзівському родовищі.

Такий серйозний, державний, підхід до справи, який зазвичай не притаманний нинішній українській владі, змусив громадськість запідозрити, що вона, влада, щось не договорює. Придивившись до другого учасника двостороннього міждержавного договору — компанії «Надра Юзівська», яка звільнена від тих самих податків, що й «Шелл», — експерти засумнiвалися: хто ж стоїть за цією невідомою і непублічною компанією, яка отримала не тільки податкові пільги, а й половину активів?

Віце–прем’єр Юрій Бойко, який розповідав про деталі контракту в прямому ефірі, відмовився відповісти на запитання журналіста, чи відповідає дійсності факт, що «Надра Юзівська» володіє статутним капіталом близько 15 тис. гривень і зареєстрована в одному зi спальних районів столиці. Втім цю інформацію він і не спростував. Тож, за припущеннями гравців енергетичного ринку, може йтися про структуру, афільовану з першими особами держави. І саме «Надра Юзівська», ставши своєрідною «прокладкою» між «Шелл» і державою Україна, має гарантувати фінансові дивіденди цих самих перших осіб. Тобто прибуток, якщо він буде, отримуватиме «Надра Юзівська», а не державний бюджет. А тому фраза Віктора Януковича про те, що він «породичався» з великим капіталом, може бути значно ближчою до істини, ніж здається на перший погляд.

Проти — Росія, Медведчук і... «Свобода»

Ризиків сланцевого проекту не бракує. Перший з них — економічний. Йдеться про ситуацію, коли після дослідницьких робіт виявиться, що видобувати газ із сланців в Україні економічно невигідно: його ціна буде, наприклад, вищою, ніж природного газу, яка встановиться на цей період. Але найголовніший ризик — екологічний. Як відомо, процес видобування сланцевого газу ґрунтується на технології гідророзриву і несе певні загрози для довкілля. Цей нюанс нині найактивніше «юзають» противники сланцевої технології.

Песимізм щодо українських перспектив у справі сланцевої технології найголосніше декларують три групи: аналітики, близькі до російського «Газпрому», Віктор Медведчук та... політична партія «Свобода». Позицію першої групи зрозуміти найлегше: сланцевий газ є прямим конкурентом їхньому енергоносію, а отже, наше видобування означає, що «Газпром» залишиться без прибутку, а Кремль — без важеля тиску на Україну та засобу досягнення своїх політичних завдань. І видобуток сланцевого газу є чудовим козирем для міждержавних перемовин із «Газпромом».

«Гучні» цитати Віктора Медведчука «Сланцевий газ — це блеф!», які останнім часом заполонили інтернет, також можна пояснити просто: політика вважають родичем російського президента Володимира Путіна.

Позиція ж «Свободи» здивувала. Особливо після того, як перші особи цієї політсили виступили з дуже гострими «антигазовими» заявами. Риторика їх змінювалася, але головним посилом залишалася фраза, що з газом краще зачекати. «У будь–якій інвестиційній оборудці варто завжди враховувати ризики і наслідки цих ризиків. Проблема полягає у тому, що нині ми спокійно (!) можемо збільшувати видобуток вуглеводнів на Чорноморському шельфі, на існуючих континентальних шельфах України, ми можемо добудувати LNG–термінал — у цих проектах прораховані всі ризики та всі доходи, — пояснив точку зору однопартійців у телеефірі керівник аналітичної служби «Свободи» Юрій Левченко. — А щодо сланцевого газу, то подібного прорахунку ризиків не існує. Не існує чіткої уяви, якими можуть бути наслідки, якщо розпочнеться таке видобування. Можливо, існує і певна екологічна загроза».

З точки зору економічної аналітики, заперечення, м’яко кажучи, не вражають новизною. Тим паче на тлі активних дій, яких вживали «свободівці» у Харківській області, де вони організовували пікетування обласної ради. Гасла, з якими виходили представники політсили, що вважає себе патріотичною, з великим задоволенням міг би написати «Газпром»: «Сланцевий газ — це пастка!» (???), «Захистимо свою землю — захистимо свій дім», «Гроші — не все, безпека все». Нардеп «Свободи» Ігор Швайка пообіцяв оскаржити рішення Харківської облради, яка дозволила роботи на Юзівській платформі. «Харківська облрада робить усе, щоб регіон став випаленим полем», — заявив Швайка.

Нардеп Ігор Мірошниченко висловився обережніше: «Ми виступаємо за широку дискусію і проведення громадських слухань. Україна мусить диверсифікувати джерела енергопостачання, але не шляхом екологічної катастрофи». Екологічні мотиви досить часто стають зброєю в економічних війнах, і саме у цьому аспекті активна діяльність правої політсили виглядає напрочуд дивно. «Ми яскраво бачимо, що «Свобода» проводить свою кампанію проти видобування сланцевого газу, — каже політолог Володимир Фесенко. — Неминуче виникають запитання: це спроба «пограти» на гарячій темі і використати її у власних інтересах чи, може, це об’єктивно відповідає інтересам російського «Газпрому». На досить дивний збiг інтересів націоналістичної «Свободи» і зовсім уже «антиукраїнського» «Газпрому» звернув увагу і політолог Володимир Цибулько. «Інтереси України та її недругів часто збігаються», — каже він.

А ТИМ ЧАСОМ...

І не всиновите — як і в Росії!

Паралельно з намаганням «Свободи» заборонити невигідне Росії видобування сланцевого газу в нашій країні лідер цієї політсили Олег Тягнибок вимагає заборонити всиновлення українських дітей іноземцями. «Ми переконані, що в умовах демографічної кризи не можна так легко віддавати іноземцям наш генофонд», — сказав Тягнибок. Цікаво, що таку ж ініціативу нещодавно виявила Росія — у відповідь на так званий «Список Магнітського», який забороняв в’їзд до США низки російських чиновників, вони заборонили американцям всиновлювати російських дітей. Тож ініціатива націоналістичної «Свободи» щодо цього питання дуже дивно гармоніює з думкою Москви...