У «Проліску» — розквітнути здоров’ям

Волинь — край мальовничий. Лісами, озерами й річками багатий. Здавалося б, маємо живильний ґрунт для санаторно–курортної справи. Але не склалося... За радянських часів в області діяв лише один санаторій «Лісова пісня» — в озерному Шацькому краї. Та й той — місцевого значення. Вже в 1990–х компанію йому склали оздоровниці «Турія» та «Пролісок». Останній нині добре знаний не лише на західноукраїнських теренах. У «Проліску» можна зустріти відпочивальників з усієї України, які розвідали цю оздоровницю у сосновому лісі посеред предковічної цуманської пущі за 15 кілометрів від траси Луцьк—Рівне. У санаторії матері й дитини щороку оздоровлюється майже тисяча потерпілих від аварії на ЧАЕС. 2012–го тут відпочили понад тисячу «чорнобильців» iз Волині, Рівненщини, Житомирщини, Київщини, Вінниччини. 600 путівок використали мами з дітками. Попри те, що оздоровчі заклади такого типу взимку зазвичай не заповнені ущерть, у «Проліску» життя кипить цілий рік. А на новорічно–різдвяні свята, що відвирували недавно, путівки сюди розкуповують за кілька місяців наперед.

Клієнт завжди правий. Навіть якщо він один

На свята сюди родинами, компаніями їдуть волиняни, кияни, жителі інших українських регіонів — і розслабитись, і заодно здоров’я поправити. Так звані комерційні поїздки «Пролісок» практикує понад 5 років. Бо саме на цьому острівку лісової тиші і у повному комфорті можна відчути справжню атмосферу свят, поринувши у світ народних традицій, забав і розваг.

«Дбаємо, щоб на святковому столі було чимало всіляких смаколиків, — розповідає директор КП «Санаторій матері й дитини «Пролісок» Валентина Касарда. — Маємо свої пекарню і кондитерський цех, тому домашній а, головне — корисний, хліб, пиріжки, бісквіти завжди є в нашому меню. В усі пори року пропонуємо відпочивальникам шведський стіл із великим асортиментом салатів. Овочі вирощуємо на своїх городах. На зиму засолюємо, закладаємо в морозильні камери, разом із фруктами і ягодами. Тому і в люту зиму частуємо тушкованими кабачками, цвітною, квашеною капустою, білокачанною печеною по–селянськи з часничком. М’ясо, до речі, теж «вирощуємо» самі. У теплицях ранньої весни дозрівають цибуля, редиска, огірочки. У меню можна замовляти на вибір як перші, так і другі страви».

— А це правда, що колись на Різдво в санаторії залишилася одна відпочивальниця, і працівники змушені були її одну обслуговувати? — запитую пані Валентину.

— Було й таке. Колись узимку ми не мали стільки бажаючих відпочити, як зараз. Та жінка приїхала з дитиною. У неї путівка захопила Різдво, залишалося кілька днів. І вона не бажала повертатися додому раніше. «Не хочу, — каже, — у свято біля плити стояти!» Тому заради неї виходили на роботу кухар, медсестра, опалювали все приміщення санаторію. Клієнт завжди правий.

...І цілий рік — як нова копійка

Лікувальна база санаторію теж постійно оновлюється і розвивається. Окрім традиційних фізпроцедур, різноманітних ван, душів, фітопроцедур, однією з фішок «Проліска» стала лазеротерапія. У співпраці з Інститутом лазерної біології та лазерної медицини Харківського національного університету ім. Каразіна тут використовують лазерні матриці, душ, ванну, басейн,  лазерний солярій, масажери Коробова. Працюють також із бішофітом, інформаційно–хвильовою терапією. Санаторій має сучасну діагностичну базу. Великий попит на нетрадиційні масажі. Спеціалісти санаторію оволоділи методами юмейхотерапії, хіромасажу, нейром’язевої редукції, гемолімфодренажу тіла, рефрексотерапії стоп.

Як розповів заступник директора санаторію з лікувальної частини Леонід Оксенюк, у світі є кілька шкіл остеопатії. Медичні працівники «Проліска» вивчали та використовують напрацювання іспанської школи. А щоб було зрозуміло, що стоїть за цими маловідомими назвами, пояснив, як і з чим працюють остеопати. Зовсім не з хребтом, як дехто може подумати. Юмейхотерапія хоч і передбачає комплекс прийомів мануального впливу на глибокі м’язи, зв’язки, суглоби, а також внутрішні органи, та головне в цій методиці — відновити баланс енергетичних сил усього організму. Ця терапія ефективна при остеохондрозі, сколіозі, міжхребцевій грижі. Оскільки тепер ледь не в кожного є такі проблеми, то й пацієнтів під дверима Леоніда Петровича та його колег завжди вистачає. Дехто приїздить у «Пролісок» спеціально для таких масажів. Після них цілий рік ходиш, як новий, забувши про надокучливий біль.

Два мільйони на басейни? Залюбки!

Найближчим часом у «Проліску» планують запровадити апітерапію: лікувальний сон на вуликах. У спеціальній добудові до лікувального корпусу мають поставити чотири вулики (до речі, санаторій має і власну пасіку). Із грандіозніших намірів — будівництво нового водолікувального корпусу, проект якого вже готовий. Вартість будівництва — 2 мільйони... євро. Звідки в оздоровниці такі гроші? Не з прибутків, звісно. Грем’яченська сільська рада, на території якої діє «Пролісок», подала проект побудови водолікувального корпусу на конкурс у рамках Програми транскордонного співробітництва «Польща—Україна—Білорусь». І виграла його! Тобто 90 відсотків вартості цього будівництва має фінансувати ЄС, а решта — 200 тисяч євро — має надійти з бюджету місцевої громади.

— Якщо цей корпус збудуємо — матимемо абсолютно інший рівень і статус закладу, — впевнена Валентина Кабарда. — Тоді я зможу спокійно йти на пенсію, знаючи, що в людей буде стабільна робота, що всі, хто сюди приїде оздоровитися, отримає послуги європейського рівня. Для цього маємо все. Розташовані в екологічно чистій зоні, в сосновому лісі. Чого варте саме повітря, настояне на хвої! Є водойма, влітку можна купатися й засмагати. І, звичайно — власне джерело цілющої мінеральної хлоридно–натрієво–бромної води. Це — основа з основ для санаторію. Решту можна купити й добудувати.

У новому водолікувальному корпусі на першому поверсі будуть два басейни — термальний і звичайний, а на другому — кабінети новітніх масажних технологій, лікувальної фізкультури. Тож «Пролісок» буде готовий прийняти найвибагливіших європейських клієнтів.

Катерина Філоненко з Житомирщини, яка з 1979 року раз у рік, а інколи й частіше, поправляє здоров’я в різних санаторіях, зізналася: «Мене важко чимось здивувати. Живу в невеличкому райцентрі, де буденна монотонність втомлює. А тут ми з подругою і полікувалися, і відпочили від суєти. У жодному із санаторіїв не відчувала такого спокою, як тут. Не знаю, з чим це пов’язане. Може, зима випала чудова. Все спокійно, розмірено: сходили на процедури, поїли, прогулялися зимовим лісом, навіть подрімали після обіду, попили трав’яного чайку, повечеряли, знову прогулялися. Навіть телевізор не дуже хотілося дивитися. Душа й тіло відпочивали. Знайомі, які раніше в «Проліску» бували, кажуть — літньої пори тут взагалі казка: квіти, альтанки, озеро, ліс. Постараємося ще влітку сюди повернутись...»