Хімічна спадщина банкрута

      На Запоріжжі збанкрутіли ледве не всі колгоспи. Нові власники сільгоспвиробництва зазвичай дистанціюються від проблеми переробки непотрібних пестицидів, і склади стають безгоспними. За підсумками останньої інвентаризації, в регіоні на складах «зберігається» 1214 тонн хімречовин, непридатних для використання. За словами начальника Запорізького облуправління екології і природних ресурсів Сергія Богуна, для утилізації цієї «хімгидоти» необхідно п'ятнадцять мільйонів гривень.

      Скажімо, склад хімічних препаратів василівського підприємства «Агрос», що на Запоріжжі, згорів три роки тому, а наслідки відчутні й зараз. Нашкодивши, власник «підсмажених» отрутохімікатів оголосив себе банкрутом. На той час анонсований Мінекології тендер з ліквідації наслідків «хімпожежі» виграла шосткинська фірма «Елга» (саме на Сумщині базувався єдиний в Україні перепрофільований для такої утилізації військовий завод). Благочинністю, та ще й на «чужій» території, сумчани займатися не бажали, тож Запорізькому облуправлінню з питань екології і природних ресурсів довелося робити дірку в бюджеті. Вдалося вициганити в Києві 300 тисяч гривень.

      Надалі роботу мала не тільки шосткинська «Елга», а й слідчі та Феміда. Фіктивним виявився акт про героїчну працю сумчан на запорізькій землі: щонайменше половина «хімгидоти» так і лишилася під боком у людей, а передбачені 300 тисяч надто оперативно перебралися на банківський рахунок фірми-виконавця. А цей перерахунок здiйснили згідно з актом про виконання робіт, який підписали директор «Елги» пан Поліщук і начальник Запорізького облекоуправління пан Савін. Мало хто повірить у те, що Валерій Савін був абсолютно не причетний до оборудки з привласнення півтораста тисяч гривень. А перевіряючі повірили! Бо ж на лаву підсудних посадили тільки згаданого Поліщука і його колегу пана Кукласа. Від кари їх врятувала амністія. Вкрадені ж кошти до бюджету не повернуто й досі. Переінакшилася доля тільки учасника оборудки пана Савіна: невдовзі, за безпосереднього сприяння керманичів регіону і Міносвіти, пана Валерія пересадили у крісло ректора Запорізького держуніверситету.

      Словом, вовки ситі. А що ж вівці? Якщо мати на увазі хімпрепарати, то вони дійсно майже цілі — ті, що не змило дощами за два роки «по закінченні робіт». Навколо приміщення ніякого тобі паркану. Ні вікон, ні дверей. Мешканці Малої Білозерки (це одне з найбільших у Василівському районі сіл) обходять «хімодром» десятою дорогою. Головний лікар районної санепідемстанції Леонід Біба стверджує, що під шаром згарища «спеклося» щонайменше тридцять тонн хтозна-якої дії хімікатів. Углибину помешкання, попри відсутність вікон, без протигаза не пройти — настільки різким є сморід від «засобів захисту рослин»! Фахівці кажуть, що тільки Всевишньому відомо, що могло утворитися від змішування хімпрепаратів під час пожежі.

      Незадіяним лишився і проект Василівської райдержадміністрації щодо спорудження нового складу для токсичних залишків від пожежі (тих самих, які «утилізувала» шосткинська «Елга»). В усіх інстанціях проект було завізовано. Нездоланним виявився єдиний бар'єр — фінансовий. Держава не знайшла 206 тисяч гривень. А що? Мала Білозерка — не Новобогданівка, звідки над головами 6 травня почали розлітатися «конкретні гостинці». Люди, мовляв, перестали скаржитися, дихають... Але ж поруч з підпаленим складом (у невипадковості пожежі переконані майже всі мої співрозмовники — за винятком, ясна річ, держслужбовців з «кучмівської обойми») розташовано ще два. Один з них — також без дверей і даху. Неофіційно вдалося дізнатися: на цьому складі «зберігається» принаймні 150 тонн сильнодіючих пестицидів. Головний спеціаліст з питань екології Віктор Габінет запевнив, ніби фахівці науково-виробничого об'єднання «Регіональний центр незалежних екологічних експертиз» наразі опікуються ідентифікацією і перезатарюванням отруйних хімречовин, аби перебазувати їх у єдиний з дахом склад хімічної бази збанкрутілого ВАТ «Василівський Агрос».

      Керівник згаданого НВО Юрій Кругляк підтвердив, що індентифіковано і перефасовано у безпечнішу тару 160 тонн отрутохімікатів, і то тільки у Малій Білозерці. Для їх переробки можна використати спецустановку, яка є в Науково-дослідному і проектному інституті титану. Тут розробили циклічну установку, з допомогою якої можна утилізувати будь-які отрутохімікати. Потрібні гроші для виготовлення потужнішого, промислового, зразка. А коштів ніхто не дає.

      Навряд чи допустять до бюджетного краника руку екологів у рік президентських виборів. Той-таки Юрій Кругляк згадав, як ще у 2001 році НВО уклало угоду з директором діючого тоді «Агроса» на експертну оцінку і перезатарювання отрутохімікатів. Однак Валерій Савін, котрий очолював тоді облуправління екології, розпорядився, аби представники НВО пішли з території хімбази...