Нові надії серце гріють

      Хоч як би ми ставилися до українського футболу — чи то закидали йому всі існуючі гріхи, чи то оспівували щорічний прогрес і пророкували світле майбутнє, чи просто дивилися як на щось постійно існуюче, незалежно від нас, — все ж таки головний на сьогодні факт полягає в думці: всі прихильники «спорту номер один» в Україні встигли скучити за нашим футболом. Хай десь там далеко б’ються кращі збірні Європи, до числа яких ми, на жаль, поки що не потрапляємо, вболівальник хоче бачити футбол у виконанні гравців саме його улюбленої команди, хоче прийти на стадіон рідного міста чи селища й отримати повну масу емоцій від дійства на полі. Так уже ведеться, що щось нове породжує й нові сподівання на краще. І як на Новий рік, ми покладаємо свої надії на новий чемпіонат, — разом будемо прискіпливо стежити за всіми його перипетіями, радітимемо й сумуватимемо, вболіватимемо за наш футбол і житимемо ним. Отже, 14-й, уперед!

      Думаю, ніхто особливо не сперечатиметься, що звання команди минулого сезону треба віддати дніпропетровському «Дніпру». Тренерові Євгену Кучеревському, повернення якого до України можна й досі називати найбільшим благом для українського футболу за останні роки, вдалося створити боєздатний як на внутрішній, так і європейській арені колектив з українських виконавців, навчити їх футбольному уму-розуму. Проте велика проблема для дніпрян полягає в короткій лаві запасних і залежності результату від нападаючого Олега Венглинського. Поки що не зумів знайти себе в «Дніпрі» Олександр Мелащенко, тож впадає в око необхідність підсилення команди навіть для того, аби утримати завойовані «бронзові» позиції, бо конкуренти не сплять. За існуючого стану речей дніпропетровцям навряд чи вдасться кинути виклик лідерам нашого футболу, скоріше, доведеться думати, як відбивати наскоки інших претендентів на місце в зоні УЄФА.

      У літнє міжсезоння «Дніпро» «підписав» лише одного новачка, знову-таки не легіонера. Контракт із командою до 2007 року уклав 24-річний півзахисник криворізького «Кривбаса» Денис Андрієнко.

      Зовсім інші проблеми у «Динамо» і «Шахтаря». Тренер чемпіонів Олексій Михайличенко напередодні старту першості вкотре проголосив максимальні цілі киян у чемпіонаті та Кубку України і бажання зробити крок уперед у порівнянні з попередніми роками в Лізі чемпіонів. Зіграність команди, яскравий молодий новачок минулого сезону Олег Гусєв і краще придбання «Динамо» в лінії атаки після переїзду до Мілана Андрія Шевченка — Маріс Верпаковскіс — можуть підтвертити амбіції «біло-синіх». Склад команди влітку фактично не змінився, лише прийшло чергове поповнення з Балкан в особі молодого півзахисника Мілоша Нінковича.

      Зовсім не для збереження срібних нагород розтратив мільйони президент «Шахтаря» Рінат Ахметов. Після пенсіонера Скали і недосвідченого Шустера до команди нарешті прийшов справжній сучасний тренер — румун Мірча Луческу. Вкупі зі значним підсиленням та з кадрами, що вже були прикуплені Расіне, гірникам час думати лише про ті самі максимальні завдання, які продекламував наставник головного конкурента. Нові гравці були придбані для кожної лінії: чемпіон Чехії 2004 року воротар Ян Лаштувка, його співвітчизник зі «Спарти» Томаш Гюбшман і румун Космін Беркеуан — захисники, бразильський хавбек із «Брешії» Франселіно Матузалем, нападаючий з турецького «Галатасарая» Жоао Батіста. Якщо вже навіть за таких сприятливих обставин «Шахтар» не зможе гідно битися за «золото», тоді, як кажуть у таких випадках, «медицина тут безсила».

      Мірча Луческу наразі заявив на останній міжсезонній прес-конференції: «Головне для нас зараз — вийти у фінальну частину Ліги чемпіонів. А це нелегко. Справа в тім, що Ліга чемпіонів набагато сильніша за будь-який європейський чемпіонат. Усі великі команди багатонаціональні. Головне — ввійти у груповий етап, а там усе можливо».

      Донецькому «Металургу» вдалося зберегти у своєму складі грузинських лідерів— плеймейкера Гочу Джамараулі і кращого бомбардира 13-го чемпіонату України Георгія Деметрадзе. А піднімати команду амбіційних хазяїв на новий європейський рівень після незрозумілих голландців Фреша і Каанена буде новий тренер — серб Славолюб Муслін, відомий протистоянням його клубів «Левськи» та «Црвени звезди» Лобановському у кваліфікації Ліги чемпіонів.

      Не відмовиться від зазіхань на місце в єврокубках і «Чорноморець». Подібно до «Дніпра», великою частиною успіхів одесити мають завдячувати своєму тренеру — Семену Альтману, який з аутсайдерських позицій вивів команду на стабільне п’яте місце. Втім одесити не мають солідної в порівнянні з нашими грандами фінансової підтримки, тому для підсилення гри команда шукатиме внутрішні резерви.

      Створення доволі сильного за українськими мірками колективу очікуємо у Маріуполі. До «Іллічівця» прийшла ціла група пристойних гравців від «старших донецьких братів»: Закарлюка, Шищенко, Цихмейструк, Глевецкас, Гай, Зубов. До того ж у наставника Миколи Павлова, який, нагадаємо, очолював свого часу «Дніпро» і «Динамо», буде нарешті можливість показати свої тренерські здібності й на міжнародній арені, оскільки його команда виявилася кращою в нашому чемпіонаті за показником «чесної гри», а Україна здобула додаткове місце в Кубку УЄФА.

      Успіхом можуть назвати своє шосте й сьоме місця в попередній першості України «Борисфен» і «Оболонь». Ставка в навколокиївських командах робиться на вітчизняних футболістів, їхню дисципліну, вірність тактиці і повну викладку на футбольному полі. Особливих резервів для стрибків нагору в цих команд не видно, хоча різкого падіння підопічні Слободяна і Рябоконя мають уникнути. Та як буде з «Борисфеном» — хтозна, адже в перерві команда знову послабилася.

      Зовсім інша ситуація в столичному «Арсеналі». «Каноніри» вже традиційно мусять збирати новий склад кожні півроку, причому — зі світу по нитці. Після тривалої доволі «дивної» хвороби залишив клуб тренер В’ячеслав Грозний, а очолив «муніципалів» новачок Олександр Баранов, який до цього працював лише у фінському футболі. Що очікувати від нового тренера, не знає ніхто, а скромні фінансові потужності киян приводу для оптимізму фанатам команди не дають. Залишили колектив Нагорняк, Шуховцев, Монарьов, росіяни Кутарба й Аристархов, угорець Боднар. Вирішив завершити кар'єру Шекіладзе. На їхнє місце були запрошені футболісти, узимку віддані в оренду — Деревльов і Карабкін («Закарпаття»), Кубрак й Ібанда (ЦСКА), Клименко і Костюк («Борисфен»), Овеков («Ворскла»), Рябих («Уралан»). Повернувся з Китаю екс-капітан і душа команди Сергій Коновалов, знову затребуваний і захисник Чернов. Є й один новачок — 25-рiчний голкіпер Павленко з «Явора».

      Так і не взялися за сімферопольську «Таврію» очікувані потужні спонсори, тож Анатолію Заяєву з його «інтернаціоналом», скоріше за все, знову прийдеться битися за виживання у «вишці».

      Узагалі, хочеться відзначити просто-таки гігантську прірву, що розділяє команди верхньої і нижньої частин турнірної таблиці. Іноді складається враження, що колективи займаються кожен своєю справою і відбувають на футбольному полі власні «номери», як, наприклад, у недавньому матчі «Динамо» — «Кривбас» (6:0). Хоча часом під настрій і записні аутсайдери можуть попсувати нерви фаворитам, але все ж більшу частину чемпіонату вони переймаються нервовим збереженням місця серед кращих. Ті ж криворіжці змогли обіграти «Шахтар», однак, відчувши себе героями на якийсь час, у наступних матчах не прагнули до більшого. Новому тренеру «Кривбасу» Анатолію Пісковцю, який не має досвіду самостійної роботи в чоловічому футболі, буде явно нелегко.

      Щосили намагається підняти запорізький «Металург» президент клубу Віктор Межейко. Після провального експерименту з невдахами-білорусами до команди закликано Валерія Яремченка. Але екс-наставник «Шахтаря» має попрацювати вже не з донецькими зірками, а з посередніми футболістами, до яких із помітних персон приєднався хіба ветеран Юрій Максимов.

      Відбулася зміна тренера і в полтавській «Ворсклі», де один колишній динамівець Києва (Мунтян) замінив іншого (Лозинського). Незважаючи на підтримку компанії «Нафтогаз України», команді не вдається піднятися з низів таблиці.

      Самобутня «Волинь», злетівши рік тому на шосте місце, втратила мотивацію (як багато в нашому чемпіонаті залежить від цього) і, як наслідок, посіла в минулій першості лише 13-те місце. Якщо Віталію Кварцяному буде під силу застосувати свої методи виховання знову, луцька команда підніметься на кілька рядків угору.

      Загалом, мабуть, можна все- таки сказати, що рівень чемпіонату України зростає. Хоча й дуже повільно. Це майже те саме, що декларувати нинішнє підвищення рівня життя на 10 відсотків у той час, як на початку 1990-х він упав на 1000 відсотків. Але ми сподіваємося на краще, очікуючи нових доморощених талантів і виглядаючи гідних легіонерів.