Дивні речі кояться в «більшовицькому» таборі. Можна, звісно, зрозуміти безпосередніх і тіньових босів ПУКу (парламентсько-урядової коаліції) — вони опинилися в дуже складній ситуації. З одного боку, їм понад усе треба зберегтися при владі, і сама думка про те, що доведеться розлучитися з нагрітим кріслом або спостерігати за пересиханням потоку до кишені поцуплених у держави мільйонів, змушує цих панів боротися за свою шкуру до останнього. Проте всі вони чудово розуміють, наскільки штучною й вимученою є ця боротьба, яка змушує всі «більшовицькі» сили стати на бік «єдиного», хоча багатьом із них і вельми несимпатичного кандидата. Але іншого виходу немає: — опозиція наступає. Тому провладні сили, зціпивши зуби, мужньо крокують поруч із Прем'єром, утворюють на його підтримку блоки й коаліції, розповідають про його достоїнства на телебаченні і... продовжують «за кадром» гризтися між собою, принагідно клянучи на всі заставки ще недавно оспіваного ними ж претендента на звання «Кучми-3»...

Центральна виборча комісія поставила ще дві позначки у своєму «плані з набору кандидатів» (нагадаємо, що, як розповів в інтерв'ю «5-му каналу» голова ЦВК Сергій Ківалов, усього комісія розраховує максимум на 20 кандидатів у президенти). У вівторок Центрвиборчком зареєстрував лідера Комуністичної партії робітників і селян Олександра Яковенка та лідера«Народного руху України за єдність» Богдана Бойка. Обидва кандидати обізнаному електоратові вже відомі: товариш Яковенко з партією — тим, що один раз уже намагався ухопити бодай шмат лівих виборців (на минулих парламентських виборах КПРС набрала аж 0,41 відсотка голосів), а пан Бойко, у свою чергу, ілюструє вже давно знаний проект з дискредитації Руху як такого і правих сил загалом. У 2002-му результат специфічного утворення під назвою НРУ(є) був навіть жалюгіднішим, ніж у клона Компартії, — 0,16 відсотка. Не пощастило Богданові Федоровичу, і тепер у його декларації про доходи за минулий рік (її вже оприлюднено на сайті ЦВК) значаться всього лише 9 тисяч 129 гривень. Мав би депутатську зарплату — заробляв би принаймні утричі більше...

Сьогодні Соціал-демократична партія України (о) переживатиме, мабуть, наймасовіший внутріпартійний «демарш». У Сімферополі близько трьохсот есдеків, які вже написали заяви з проханням виключити їх із лав партії, оголосять про своє рішення. Для лідера СДПУ(о), глави Адміністрації Президента Віктора Медведчука, втрата стількох соратників буде вдвічі неприємнішою, оскільки свій вихід із партії вони мотивують симпатією до головного політичного опонента «Нарциса» — Віктора Ющенка.

Сьогодні розпочинається чергове судове засідання за позовом Антифашистського комітету, поданого проти газети «Сільські вісті». Місце зустрічі позивачів та відповідачів не змінилося — як і півтора місяця тому, вони побачаться в Апеляційному суді Києва. Проте деяка новація все ж наявна: справа слухатиметься новим складом суду. На даний момент іще не відомо, чи йдеться про заміну всієї колегії, чи лише однієї головуючої — з різних джерел iз цього приводу надходить різна інформація.

Нинішня влада панічно боїться перспективи бути скинутою зі своїх нагрітих крісел і поступитися ними опозиції. Тому чиновники різного калібру, які бояться вказівних «перстів» із «центру», намагаються зробити все, аби в їхній вотчині (райадміністрації, кабінеті, підприємстві, присадибній ділянці тощо) й близько не звучало слово «опозиція». Ця невисокопарна істина вкотре підтвердилася нещодавно на Буковині.