«Стара шкіра» сковує зростання

«Дістали всі. Іду в монастир!»

Жінка розплакалася в кабінеті психолога. Крізь ридання ледве пояснила причину відчаю: не може впізнати власного чоловіка. Таке враження, що поряд iз нею — зовсім­ інша людина. З нею майже не спілкується, посварився зі старими друзями, конфліктує на роботі. Додому приходить похмурий, зачиняється у своїй кімнаті. А недавно приголомшив звісткою, що піде у буддійський монастир. «Ти ж нічого не тямиш у буддизмі!» — голосить дружина. «Нічого, розберуся на місці», — заперечує чоловік.

Що робити жінці в такій ситуації? Те саме, що і батькам підлітка–бунтівника, — потерпіти. Вікова криза — явище тимчасове, наголошують психотерапевти. У даному разі лікар порадив пацієнтці не сперечатися з чоловіком, тим паче не ображатися на нього. Ми ж не ображаємося на хворого з високою температурою, не переконуємо його підвестися з ліжка! Завдання близьких у цей період — бути поруч iз «хворим», обговорювати з ним його переживання, утримувати від необдуманих вчинків. І бути готовим до того, що рідна вам людина в чомусь стане іншою.

Як свідчать дослідження медиків, упродовж життя людина проходить через низку психологічних криз. Зокрема, згідно з теорією відомого американського психолога Еріка Еріксона, життєвий цикл кожної людини ділиться на вісім етапів. І на кожному з них підстерігає криза. Але не катастрофічна — просто настає переломний момент, до якого варто підготуватися. Які ж саме вікові віхи «ламають» психологічну усталеність?

18–20 років: «зачепитися» за світ дорослих

Життя в цей час минає під девізом: «Потрібно відірватися від рідної домівки». А в 20 років, коли людина вже по–справжньому віддалилася від сім’ї (інститут, військова служба, мандрівки), виникає інше питання: «Як утриматися у світі дорослих?».

30 років: пора «до пари»?

Саме тепер докучає думка: «А чого я досяг?» З’являється прагнення вирвати, як аркуш з чернетки, пройдену частину життя, і почати все спочатку. Самотня людина переймається пошуком партнера. Жінка, яка раніше була задоволена тим, що сидить удома з дітьми, прагне вийти у світ. А бездітні батьки — народити дітей.

35 років: і секс не той, і лисина з–за рогу

Після 30 життя стає раціональнішим і впорядкованим. Ми починаємо «укорінюватися». Люди купують будинки і вдаються до рішучих спроб просунутися службовими сходами. Жінки, як правило, досягають піку своєї сексуальності. Але при цьому вимагають, аби чоловіки почували до них насамперед повагу. Чоловіки розуміють, що в сексі вони «вже не ті, що у вісімнадцять». У них яскравіше, ніж у жінок, виявляються перші ознаки старіння. Жінки побоюються помітити в дзеркалі підступну зморшку, чоловіки — лисину.

40 років: «Ой, я бачу кінець...»

«Кризі сорокарічних» багато уваги приділяють не тільки психологи, а й учені, майстри художнього слова — чимало творів літератури присвячені цій темі. До 40 років завершується «вік молодості». Досягнувши середини життєвого шляху, ми вже бачимо, де він завершується. Втрата молодості, згасання фізичних сил, зміна звичних ролей — будь–який з цих моментів може призвести до кризи і затяжного стресу. У 40–річних навряд чи з’являться нові друзі. Вони використовують останні шанси «вирватися вперед». Щоб чогось досягти, потрібні ще й пробивні здібності, наполегливість. Але той, кого досі не було помічено, зазвичай буде обійдений при подальших підвищеннях. Це б’є по самооцінці.

45 років: «Я смертний!?» Шок!

Ми починаємо серйозно замислюватися над тим, що смертні. І якщо не поспішимо визначитися, урівноважити життєві цінності, життя перетвориться на виконання тривіальних обов’язків для підтримання існування. Ця проста істина викликає у нас шок. Перехід до другої половини життя здається дуже жорстким і надто квапливим, щоб його спокійно прийняти. Статистика констатує: кількість розлучень у людей, що досягли 40—45 років, помітно зростає.

50 років: у ліжку — не «тигр»? «Ввімкніть» філософію

Нервова система в цей час стає «залізною». Багато хто вже слабше реагує на зовнішні подразники. Начальник насварив, дружина бурчить? Ну то й що! Але у своїй професійній сфері 50–рiчний залишається цінним працівником. Саме в цьому віці люди вміють відокремити головне від другорядного, повністю концентруються на важливих питаннях, що й дає високі результати.

У п’ятдесят багато людей немов наново відкривають для себе радощі життя — від кулінарії до філософії. І буквально в один момент можуть ухвалити рішення про зміну способу життя, здійснюючи його із дивовижною педантичністю. Очевидні плюси сильно затьмарює істотний мінус: у багатьох 50–річних чоловіків помітно слабшає потенція.

55 років: ніколи не пізно!

Цей вік настає разом iз душевною теплотою і мудрістю. Особливо у тих, хто зумів посісти високі керівні посади, зміцнив «фундамент цінностей». Друзі й особисте життя стають важливі як ніколи.

Криза настає тоді, коли чоловік раптом розуміє, що все–таки займається нісенітницею. А жінка опиняється на роздоріжжі й нарікає: «Я досі нічого не могла робити для себе. Все тільки для сім’ї. А тепер уже пізно щось змінювати». Хоча деякі жінки із задоволенням приймають той факт, що живуть для інших, можуть насолоджуватися своїм садом або вживаються в роль бабусі.

56 років і далі: а що ж далі?

Є багато художників, які створили свої найкращі твори в 70 років. За переказами, японський художник Кацусіка Хокусай сказав, що все, створене ним до 73 років, нічого не варте. Вечеліо Тиціан написав свої найкращі картини майже в 100 років. Джузеппе Верді, Ріхард Штраус, Генріх Шютц, Ян Сибеліус й інші композитори творили до 80 років.

До речі, письменники, художники і музиканти в порівнянні з ученими і бізнесменами часто можуть довше виконувати свою роботу. Причина в тому, що в старості людина дедалі глибше занурюється у власний внутрішній світ, тоді як здатність сприймати те, що відбувається в зовнішньому світі, слабшає.