Другий єврокубок Донецька

Через три роки після здобуття «Шахтарем» Кубка УЄФА ще один колектив із донецькою пропискою виграв для гірничої столиці України ще єврокубковий трофей. Якщо президентові «помаранчево–чорних» Рінату Ахметову довелося чекати міжнародного тріумфу більше десяти років, то його друг Борис Колесніков із хокейним «Донбасом» підкорив єврокубкову висоту значно швидше.

Перемоги в Континентальному кубку — єдиному клубному турнірі Старого світу, що проходить під егідою Міжнародної федерації хокею, від «Донбасу» чекали ще в минулому сезоні. Однак молодому колективу, який на той час виступав ще у ВХЛ, не вдалося з першого разу взяти заявлену висоту. Переможцем розіграшу Континентального кубка–2012 став французький клуб «Руанські дракони», який у вирішальному матчі Суперфіналу здолав саме українського чемпіона. Проте в цьому році «Донбас» узяв переконливий реванш, розгромивши у вирішальному матчі турніру своїх минулорічних кривдників із рахунком 7:1. Загалом у трьох матчах серії «червоно–чорні» не віддали опонентам жодного очка.

«Завоювання Континентального кубка було одним із головних завдань на сезон. Це перші кроки клубу, який пише свою історію», — відзначив словацький наставник донеччан після перемоги в домашньому суперфіналі.

Така нині організація «найшвидшої в світі гри», що починати власне становлення команди мусять з виграшу єврокубкового трофею. Для хокейних «зубрів» сьогодні значно важливішим є перемога в «Кубку Гагаріна» в рамках КХЛ. А в КК змагаються команди, яких і середняками європейського хокею назвати важко.

У розіграші КК–2012/13 «Донбас» був єдиним представником КХЛ, стартував одразу в суперфіналі (на правах господаря) і на тлі своїх суперників із Франції, Італії та Білорусі виглядав відвертим фаворитом.

Із минулорічного складу в Донецьку залишилося всього кілька чоловік. Один із них — Олександр Матерухін. Він, до речі, тепер має титул дворазового володаря Континентального кубка, оскільки у 2011–му виграв КК з мінською «Юністю».

Цього разу Білорусь представляв «Металург» зі Жлобіна, який вперше виграв відкриту національну першість. Зауважимо, що на шляху до суперфіналу жлобінці перемогли чинного чемпіона ВХЛ — «Торос» із Нєфтекамська, з яким, нагадаємо, минулого року змагався «Донбас» у другій за силою російській лізі. І тоді «Торос» переміг донеччан.

Однак нинішній «Донбас» уже не той. Сильніший. Навіть без Федотенка, Понікаровського та Бабчука, які повернулися в НХЛ, донеччани здобули три перемоги. Перша з них, над «Металургом», була справді важкою. А з кожним наступним матчем команда Шуплера лише додавала. Італійському «Больцано» донеччани закинули тричі, «Руану» — сім разів.Голкіпер «Донбасу» Ян Лацо, хоч і пропустив єдину шайбу від французів, усе одно отримав звання найкращого воротаря турніру. Такий самий титул серед захисників отримав донбасівець Клей Уїлсон.

«Усі відчували тиск, адже лише перемога на турнірі вважалася позитивним результатом. Я був упевнений, що хлопці виконають завдання», — каже Юліус Шуплер.

Варто відзначити, що старання донецьких хокеїстів ледь не перекреслили клубні функціонери, які всупереч регламенту дозволили вийти на лід у матчі проти «Металурга» новачкові «Донбасу» Ренді Робітайлу. До заявки донеччан на єврокубок Ренді потрапив уже після «дедлайну», і білоруси подали протест на підсумок двобою. Міжнародна федерація хокею його не задовольнила. Вочевидь присутній у Донецьку її очільник Рене Фазель не хотів псувати свято.

Була в суперфіналі ще одна ложка дьогтю. Під кінець першого періоду останнього матчу («Донбас» — «Руан») у палаці «Дружба» згасла частина ламп. Рахунок на той час був 1:1. Команди достроково пішли в роздягальню й ці дві хвилини догравали вже після появи належного освітлення, сплюсувавши з часом другого періоду.