Різдво Василя Симоненка

Позавчора урочистості з цієї нагоди відбулися на Лубенщині: в селі Біївці, де народився майбутній поет, і в Тарандинцях, куди він ходив до школи–десятирічки. Спершу очільники районної влади та представники громадськості відвідали збережену земляками материнську хату в Біївцях, поклали квіти до пам’ятника, а потім у музеї Василя Симоненка Тарандинцівської школи вшанували цьогорічних лауреатів іменної літературної премії. Водночас на малу батьківщину знакового для України митця слова у день його народження прибули гості з Полтави — активісти обласної організації партії «Свобода» та асоціації «Громадянське суспільство». Серед них був і полтавський вчитель–пенсіонер, уродженець Черкащини Микола Колісник, який особисто знав Василя Симоненка.

Познайомилися вони ще тоді, коли старшокласник Микола приніс власні вірші в редакцію газети «Молодь Черкащини». Саме з легкої руки її співробітника, журналіста і поета Василя Симоненка в черкаській «молодіжці» з’явилися два вірші Миколи Колісника. Потім друкувався там регулярно, зі своїм «хрещеним батьком» у поезії зустрічався також неодноразово. Тепер же спогадами про ті незабутні зустрічі поділився в його хаті, на поріг якої ступив уперше. Звісно, що стан цієї більш ніж скромної сільської хатини, яку не відбудовували, а тільки ремонтували, зумовлений об’єктивними причинами. А от відсутність бодай елементарних вказівників, як до неї та до згаданого шкільного «симоненківського» музею доїхати, на трасі Київ—Харків і в «глибині» сільських доріг, зрозуміти важко...