У–мовний Дід Мороз

На Новий рік батьки захотіли влаштувати своїм дітлахам незабутнє свято. І запросили в дитсадок «професійних акторів». Компанію Діду Морозу замість Снігуроньки несподівано склала Лисиця — її грав дядечко вагою під два центнери, дуже енергійний і наполегливий. Настільки, що, бігаючи залом і лементуючи басом «заберу–заберу ваші подарунки», не на жарт налякав дво–трирічну малечу в костюмах сніжинок і звірят. Дітлахи плакали, дехто з істерикою на руках у батьків. Після кількох акордів такої вистави вже ніхто не бажав ніяких сюрпризів від «доброго Дідуся Мороза». За фактично зіпсоване свято, обурюється мама трирічної Софійки, батьки виклали 800 гривень. Півгодинні гастролі горе–акторів безпардонно потрусили сімейний бюджет моєї знайомої і залишили неприємний післясмак.

Я хочу, щоб мого трирічного сина вдома привітав Дід Мороз, але боюся втрапити в подібну халепу. Тому добре «зондую ґрунт», вивчаючи відповідні пропозиції на рахунок репертуару. Зрештою, зупиняюся на одній, хоча ціна й кусається. За 15–хвилинне привітання Діда й Снігуроньки вдома просять 300 гривень у святкові дні (тобто 31 грудня і 1 січня), 250 — «в інші». «Значит так: подарок выносите к подъезду, говорите имя ребенка, возвращаетесь и ждете, — енергійна Альона в офісі вводить мене в курс справи. — Желаете 31–го? У нас есть «окно» — одна семья торгуется, и я им, вероятно, откажу. Они хотят все за 200, представляете? А мы что — не люди?»

Жінка запевняє, що її «люди» встигнуть дістатися до нашої домівки від попереднього місця гастролей за 15 хвилин, хоча це інший кінець міста. Я не повинна хвилюватися, бо у «рєбят» машина. Запитую, чи дійство буде українською. «Ну...» — Альона спантеличено дивиться на мене. Кілька секунд міркує і каже, що за додаткову плату аніматори спробують щось «смастерить по–украински». Потім заспокоює: це жарт, і додаткові гроші не потрібні. Але така перспектива мене лякає. Бо, підозрюю, «смастєріть» її «рєбятам» за кілька днів вдасться щось суржикомовне — у кращому разі. А такого добра малюк і так приносить iз садочка, без «додаткової плати».

Залишаються новорічні ранки. Вивчаю в iнтернеті анотації святкових дійств для малечі. У столиці пропозицій вистачає, і навіть квитки ще можу дістати не «з–під поли». Враховуючи вік, орієнтуюся на камерний зал — для малюка це було б найоптимальніше. Важливо, щоб свято було цікавим і — обов’язково — українською. Однак... Новорічну містерію «Золотий ключик» у Будинку офіцерів показують російською мовою. З цієї ж причини забраковую феєричне «Буль–буль шоу» у Будинку художника. Колега радить «спробувати щастя» в Будинку культури СБУ — торік її маленькому сину сподобався тамтешній спектакль. Однак жіночий голос у слухавці розчаровує: «Чарівник смарагдового міста» в БК СБУ також показують російською. «И других спектаклей не будет», — уточнює моя співрозмовниця, аби я довго не думала. В театри й інші компактні зали, де квитки заздалегідь для своїх працівників викупили профспілки, потрапити неможливо. Отже, завіса?

Активісти інтернет–спільноти «И так поймут», які закликають бойкотувати російськомовний сегмент вітчизняного ринку товарів і послуг, домоглися обнадійливих змін. Зокрема, знаменитий концерн iз виробництва ласощів Roshen, хоч і впирався певний час, однак погодився відновити написи на упаковках і обгортках українською. Притомні менеджери розуміють, що означає перспектива «голосування гривнею» за товар. Роман Матис, керівник руху «И так поймут», каже: його заняття хоч і відбирає час, але себе виправдовує. Інакше стан справ з українською мовою не виправиш. Роман не вірить, що політики, гасла, ходіння маршами спроможні щось змінити. Він має намір поширювати свій рух не лише в iнтернеті, а й у реальному житті. Бо певен: якщо людям більше про це розповідати, вони б, приміром, у «Фокстроті» (магазині побутової техніки) казали: «Хлопаки, це що таке? Де українська мова?».

От і я запитую у Дідів Морозів: де?