Бувай, рік втрачених шансів. Привіт, рік справжньої кризи!

— Володимир Фесенко, політолог, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента», кандидат філософських наук;

— Дмитро Видрін, політолог та політтехнолог, кандидат філософських наук;

— Михайло Погребинський, політолог і політтехнолог, директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології;

— Ірина Бекешкіна, соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи», кандидат філософських наук.

2012 рік для країни та народу

Бекешкіна: — Це був рік виборів, які, за оцінками наших і міжнародних експертів, посунули нас назад від демократії і європейської інтеграції. Це рік втрачених шансів — був шанс підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом, шанс продемонструвати, що нова команда може бути демократичною. Поки що перебуваємо на перехресті цивілізаційного вибору між світом західної демократії і східного авторитаризму.

Фесенко: — Рік був неоднозначним. З одного боку, в новітню українську історію цей рік увійде як рік європейського футбольного чемпіонату — це була дуже важлива подія для країни, до якої довго готувалися і яка запам’ятається. У всякому разі, для багатьох українців ця подія стала справжнім святом. Був позитивний емоційний сплеск патріотичних настроїв. Думаю, ніколи з часів 1991 року і Майдану–2004 на вулицях не було стільки національних прапорців. Ця атмосфера — найбільш позитивна подія для пересічних українців протягом року. Для гостей Україна виявилася такою ж країною, як і багато європейських, особливо нових членів Євросоюзу. Для влади свято Євро–2012 — це великий міжнародний і організаційний досвід.

В економічному і соціальному сенсі рік був середнім. Парламентська виборча кампанія значною мірою підняла економічну й соціальну напругу. Ситуація протягом року вирівнювалася, і навіть передвиборчі соціальні виплати від кандидатів по мажоритарних округах сприяли економічному розвитку. А от кінець року був складним. Посилилися кризові тенденції, що провіщає кризовий 2013–й.

Хочу відзначити також тенденції зовнішньої політики. Рік був дуже специфічним — не було гучних визначальних подій. Візит Януковича до Москви 18 грудня міг стати дійсно поворотною подією, хоча і неоднозначною. Але його скасовано. І це також дуже показово. А в цілому це був рік стагнації як у європейському, так і в російському напрямках.

Видрін: — Для мене особисто був непоганий рік. Я живу біля стадіону «Олімпійського», тому бачив свято Євро–2012. Не очікував, що ми зможемо його так провести, що приїде стільки чудових людей, деякі з них навіть жили у мене — я запросив колег із Німеччини. Вони були просто вражені, що в Україні таке може відбутися.

Негативні ж враження пов’язані з тим, що вибори могли відбутися більш достойно, ніж вони пройшли. А взагалі, рік минув успішно для тих, хто займався власними цікавими проектами.

Погребинський: — Головне для більшості людей — що ситуація в країні втрималася, немає катастрофічного падіння від інфляції, знецінення валюти. Якщо подумати, то у 2012–му не стало гірше, і це треба сприймати як певний позитив.

Багато доброго, про що будуть згадувати, насамперед Євро–2012, яке приємно здивувало навіть організаторів.

2012 рік для влади

Фесенко: — Це був рік парламентських виборів, і саме вибори визначали драматургію року, вплинули на ключові політичні події. Якщо давати загальну оцінку цьому року через призму виборів, то я б відзначив такі тенденції. Це «піррова перемога» Партії регіонів — формально вони виграли вибори, але вони багато втратили. Скандали в так званих проблемних округах засвідчили, що повного контролю над ситуацією у влади немає. Ступінь контролю Партії регіонів над Верховною Радою також значно зменшився. Стабільної більшості у «регіоналів» не буде. Умовна більшість у союзі з комуністами — так, є, але нестійка.

Безумовно, парламентські вибори спричинили суттєве оновлення складу ВР, вплинули на ситуацію у владі: посилилися протиріччя, що врешті–решт призвело до суттєвого оновлення уряду. Прем’єр–міністр залишився той самий, але уряд значно оновився. Фактично ми побачили продовження посилення впливу Сім’ї Януковича.

Бекешкіна: — Для влади це був рік складного вибору, який завис у повітрі й не був зроблений. Новий рік влада зустрічає в дуже складному становищі. Очевидно, що на нас насувається економічна криза, з якою ми залишимося сам на сам. Дуже потрібні кредити, яких немає, бо треба робити вибір «між і між». Це стримує інвесторів, які бояться йти в таку корумповану країну, бояться рейдерства, бояться наших судів.

З іншого боку — Росія, яка тримає «морквину», яка готова взагалі взяти нас такими, якими ми є. Але страшно. Бо йти до Росії — значить ставати її сателітом. А ставати сателітом Росії не хоче навіть Янукович. З іншого боку, де брати гроші? Для того, щоб не було дефолту, треба платити борги. Тому влада перебуває у дуже глухому куті, в який загнала себе сама.

2012 рік для опозиції

Фесенко: — Опозиції вибори–2012 принесли відносну перемогу. У всякому разі за партійними списками вони отримали більше, ніж «регіонали» з Компартією. Якби вибори проходили тільки за партійними списками, опозиція могла б взагалі виграти.

Були елементи психологічної перемоги, по мажоритарних округах опозиціонери точно перевиконали план. Але все ж таки є й проблемні питання. Процес об’єднання опозиції навколо «Батьківщини» був лише частковим і не дав тих результатів, на які сподівалися Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк. Проте загалом тенденція до посилення консолідації опозиції позитивна. Опозиція стала більше координувати свою діяльність. Тріумвірат опозиційних лідерів, який склався наприкінці року, — це умова їхнього виживання і передумова наступних перемог, якщо вони збережуть цю єдність.

Досі всі обговорюють прорив «Свободи», яка стала сенсацією парламентських виборів і вже продемонструвала свій вплив у нинішній Верховній Раді.

Відкриттями року стало також суттєве зростання рейтингу партії «УДАР». Вони могли отримати навіть більше, але наприкінці кампанії провалилися.

Видрін (колишній БЮТівець) : — Я не бачу в опозиції креативних ідей розвитку країни. Наведу слова Черчілля: «Я можу уявити країну зі слабкою владою, але не можу уявити собі країну зі слабкою опозицією».

Погребинський: — Цей рік важливий рік для опозиції, яка була змушена підлаштовуватися під радикальний загін «Свободи». Це стосується в першу чергу «мовного» закону. Фаріон і Яценюк виступали майже однаково. Зараз же Яценюк говорить, що він проти того, щоб забороняти російську. Це суттєвим чином вплине на долю опозиції, політика якої — це шлях не до Росії і не до Європи, а перпендикулярно — в націоналістичну безодню.

Бекешкіна: — Опозиція отримала на виборах кращий результат, ніж очікувала. Оскільки комуністи на президентських виборах–2015 ітимуть окремо, то, можна робити висновок, опозиція однозначно здобула перемогу з прицілом на наступну кампанію. З іншого боку, вона теж у складному становищі: зараз починається змагання, хто буде єдиним кандидатом від опозиції на виборах–2015.

Прогноз на 2013–й

Фесенко: — Наступний рік буде, скоріше за все, роком другої хвилі економічної кризи і питання лише в тому, якими будуть її масштаби і гострота.

Проблема цивілізаційного вибору між Європейським і Митним союзами надалі лише загостриться. Це буде предмет дуже гострої боротьби як усередині влади, так і міжнародної боротьби між Заходом і Росією за Україну. Передбачити зараз, що станеться, дуже важко. На мій погляд, є трошки більше шансів на те, що в листопаді може бути підписана угода з Євросоюзом. Але Росія буде грати на зустрічних курсах, і якщо наша економічна ситуація значно погіршиться, Росія може цим скористатися, можливо, проявить певну гнучкість, і, я не виключаю, можуть бути спроби підписання якихось угод із Митним союзом.

Коливання між Брюсселем і Москвою будуть дуже помітними наступного року — це буде гра на розрив. Якщо буде спроба підписання якоїсь угоди про Митний союз, то це, безумовно, викличе зростання внутрішньої політичної напруги.

Погребинський: — Важким буде наступний рік. Насамперед у фінансово–економічному плані. Постане проблема невирішених стосунків із Митним союзом, скорочення робочих місць. Від Європи максимум, що можемо отримати, — підписання асоціації без ратифікації. Це може принести Україні невеличку фінансову підтримку, але суттєво не змінить ситуацію в країні.

Бекешкіна: — Прогнози на майбутнє завжди складні, тому що вони не можуть бути лінійними, а тільки варіативними: «якщо — то». Варіантів може бути кілька. Перший, найкращий — це якщо Україна підпише угоду про асоціацію з ЄС, якщо вона буде виконувати ті вимоги, які чітко сформульовані Євросоюзом. Це означатиме покращення взагалі ставлення до нашої країни, можливість поновлення співробітництва з міжнародними фінансовими установами, можливість отримання кредитів. Хоча очевидно, що на цьому шляху ціна на газ буде високою. Але це теж стимулює до проведення енергозбереження, модернізації виробництв. Це складний, але все–таки позитивний шлях.

На виборах–2015 цілком очевидно, що Віктор Янукович втратить владу. Принаймні зараз опозиція має значно кращу ситуацію, і якщо вона зможе висунути єдиного кандидата, хоча навіть якщо його не буде — у другому турі Янукович програє.

Це стримує від раціонального розвитку подій.

Другий варіант — це якщо влада підпише угоди з Москвою. Навіть не обов’язково, що це буде членство у Митному союзі. Це означатиме відмову від європейського шляху. Тоді буде максимальне затискання всіх гайок, бізнес тікатиме з України, економічна ситуація погіршуватиметься, що може призвести до неконтрольованого вибуху. А якщо Росія знизить ціну на газ і буде можливість підкинути щось народу — буде поступове загнивання суспільного механізму.

Запитувала Анна ДАНИЛЕНКО