Не іноземець, а динамівець

Хоч і намагалося керівництво ФФУ внести інтригу у вибори головного тренера національної збірної, однак неприїзд шведа Свена–Йорана Ерікссона на вчорашній виконком, перенесений із понеділка, зробив кандидатуру Михайла Фоменка фактично безальтернативною. Зрештою він отримав одностайну підтримку.

Контракт із 64–річним спеціалістом, який останні кілька місяців очолював тренерську раду ФФУ, підписали за системою «1+2». «Перед збірною стоїть завдання досягти максимально результату у відборі на чемпіонат світу–2014. По закінченні першого року співпраці Фоменко буде звітувати про виконану роботу, і якщо результати задовольнять представників виконкому, ми пролонгуємо договір», — пояснив умови контракту президент ФФУ Анатолій Коньков. Інші деталі домовленостей розголошувати відмовився, пославшись на конфіденційність.

Завуальовані переговори

За великим рахунком, не тільки домовленості з Фоменком, а й весь процес пошуків наставника для збірної був закамуфльований. Пропозиції Андрію Шевченку, Гаррі Реднаппу та, зрештою, Ерікссону виглядали непереконливими. Здавалося, їх робили більше для проформи, ніж для результату. Проте Коньков наполягає, що кандидатуру шведського фа­хівця розглядали по–серйозному, а вибір на користь Фоменка зробили через те, що українець «ближчий до теми й знає специфіку вітчизняного футболу».

«Доки Ерікссон знайомився б з футболістами, вникав у деталі, минув би час. Так склалося, що цього часу в нас немає», — пояснив Коньков вибір Федерації. Без сумніву, думку керівництва ФФУ Ерікссон знав. Не випадково за кілька днів до виконкому деякі ЗМІ повідомили, що «без гарантій на призначення головним тренером» швед до України не приїде. «Ми чекали на Ерікссона, але його, на жаль, не було. Ми дійсно вели з ним перемовини», — пояснив президент ФФУ.

Хай там як, а після тримісячного «безголів’я» національна збірна, якою в 2012 році керували Олег Блохін, Андрій Баль та Олександр Заваров, отримала нового повноправного очільника. Тепер Михайлові Фоменку доведеться плідно попрацювати над пошуком виходу із непростої ситуації, що склалася у відборі на ЧС–2014.

«Хочу подякувати виконкому ФФУ та президенту Федерації за довіру, — зазначив Михайло Іванович після обрання. — Розумію всю відповідальність, покладену на мене, та завдання, котрі стоять перед національною збірною. Першочергове завдання — потрапити до фінальної частини чемпіонату світу в Бразилії, а для цього потрібно посісти як мінімум друге місце у своїй групі. Розраховую на плідну співпрацю з наставниками клубів, які делегуватимуть гравців до збірної, та тренерським штабом молодіжної збірної країни».

До речі, крісло очільника української «молодіжки», яке звільнилося після відставки Павла Яковенка, займе Сергій Ковалець — це ще одне вчорашнє рішення ФФУ.

За честь і гідність

Як розповів «УМ» Володимир Трошкін, товариш і одноклубник Фоменка по зірковому «Динамо» 1970–х років, рішення очолити збірну далося Михайлові Івановичу не легко. «Він довго обдумував пропозицію, перш ніж погодитися. Ходив сумний, задумливий», — каже Володимир Миколайович.

За словами Трошкіна, новий наставник національної збірної — це серйозний чоловік та вимогливий тренер, а виступати в ролі рятівника — заняття для нього не нове. «Він не раз брав команди, які перебували в незавидній ситуації. І зовсім скоро його клуби здобували стабільність. Переграти команду Фоменка було дуже не просто», — каже про свого колегу по захисту легендарний динамівець.

Володимир Трошкін вважає, що попередні команди Фоменка, як і їхній тренер, демонстрували мужній характер і бійцівський настрій. «Думаю, і до національної команди він запрошуватиме тих, хто буде готовий битися за країну, за її честь», — каже Трошкін. На думку Володимира Миколайовича, головна проблема збірної — мала кількість хороших виконавців. «На жаль, нашим футболістам треба три–чотири нагоди, щоб забити один м’яч, тоді як наші суперники витискають максимум із мінімуму. Власне, не завдання Фоменка — піднімати рівень виконавської майстерності футболістів. Головне — це тактика й психологія», — пояснює Трошкін.

ДОСЬЄ «УМ»

Фоменко Михайло Іванович

Народився 19 вересня 1948 р. в

с. Мала Рибиця Краснопільського району на Сумщині.

Як футболіст грав за команди «Спартак» (Суми), «Зоря» (Ворошиловград), «Динамо» (Київ). Амплуа — захисник, півзахисник.

У складі «Динамо» став триразовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка кубків та Суперкубка УЄФА 1975 р.

За збірну СРСР провів 29 матчів. Бронзовий призер Олімпіади–1976, срібний призер ЧЄ–1972.

Тренерську кар’єру почав у 1979 р. в сумському «Фрунзенці». Надалі працював у клубах «Десна» (Чернігів), «Кривбас» (Кривий Ріг) , «Гурія» (Грузія), «Рашид» (Ірак), «Автомобіліст» (Суми), «Динамо» (Київ), «Верес» (Рівне), ЦСКА–«Борисфен» (Київ), «Металіст» (Харків), «Таврія» (Сімферополь), «Салют» (Бєлгород, Росія). Очолював збірні Іраку, Гвінеї.

Як наставник «Динамо» виграв чемпіонат і Кубок України 1993 р.

З осені 2011 р. очолював тренерський комітет ФФУ. Головний тренер збірної України з футболу з грудня 2012 р.

РІК ЗБІРНОЇ

Результати збірної України у 2012 році

ТМ Ізраїль — Україна — 2:3 (Гусєв (пен.); Коноплянка, Ярмоленко)

ТМ Україна — Естонія — 4:0 (Ярмоленко, Гусєв (пен.), Воронін, Мілевський)

ТМ Австрія — Україна — 3:2 (Гусєв — 2)

ТМ Туреччина — Україна — 2:0

ЧЄ Україна — Швеція — 2:1 (Шевченко — 2)

ЧЄ Україна — Франція — 0:2

ЧЄ Україна — Англія — 0:1

ТМ Україна — Чехія — 0:0

ЧС Англія — Україна — 1:1 (Коноплянка)

ЧС Молдова — Україна — 0:0

ЧС Україна — Чорногорія — 0:1

ТМ Болгарія — Україна — 0:1 (Кучер)