Як Співоче поле співало пiд Скрипку

      На двох сценах лунають литовські, молдавські, російські, шотландські, чеські, фінські і, звісно, українські народні пісні у виконанні найкращих етнічних гуртів. Діти у вишиваному одязі граються на «Майданчику» з іграшками часів ще наших прапрабабусь — ляльками з пап'є-маше та тканини, пищиками, стрічками. В «Майстерні танців» проходять майстер-класи литовських та українських танців. На «Алеї майстрів» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» і «Кальварія» задешево продають свої книжки — Іван Малкович та Петро Мацкевич поряд із майстрами народних ремесел розхвалюють свій друкований товар. Під деревами стоять ткацькі верстати, на яких моторні дівчатка років п'ятнадцяти  тчуть полотно, на очах у глядачів кроять його і шиють сорочки... Народні артисти Ніна Матвієнко й Тарас Компаниченко на «Кобзарській сцені» вітають лірників. То тут, то там можна побачити Дідуха, Русалку чи Водяника, які чіпляються до людей і хапають їх за ноги... Таким на два дні стало Співоче поле в Києві під час етнічного фестивалю «Країна мрій». Свято тривало цілих два дні з ранку до ночі і наділило всіх таким позитивним емоційним зарядом, якого вистачить ще на довгий час. На фестивалі, який придумав співак Олег Скрипка, головна ідея була зібрати багато невідомих в Україні, але популярних за кордоном етнічних гуртів. Цим можна пояснити відсутність, наприклад, «Івана Купала» та «Піснярів», які, хоч і етнічні, вже набили всім оскомину і в себе дома, і в нас. Замість них були чеські Cankisou, фінські Spontaani Vire, молдавські «Здоб ши Здуб», білоруський «Палац» та інші.

      Як говорить Олег Скрипка, все починалося кілька років тому. «Країна мрій» мала виконати культурну місію і стати альтернативою  маскульту і попсі. Власне, так і сталося, тільки не тоді, коли планували, а набагато пізніше. Причина банальна — грошей не було. Пообіцяли підтримку багато впливових представництв, але це були не, власне, «дензнаки», а гучні назви на кшталт Міністерства України у справах сім'ї та молоді, почувши які, теоретично, справжні спонсори мали підтримати «Країну мрій».  І фестиваль не відбувся б, якби не Віктор Ющенко. «Важливо, що  він підтримує культуру, в якої зараз чи не найбільша криза. Всі обіцяли золоті гори, а коли довелося ті гори вкладати у справу, залишився тільки Ющенко. І за це я йому вдячний», — щиро зізнався Олег Скрипка.

      Завдяки значній фінансовій підтримці фестиваль зміг запросити Ішбел МакАскілл — легенду Шотландії, відому виконавицю давніх  шотландських саг. «Я дуже вдячна, — говорить Ішбел, — за те, що українці подарували мені можливість приїхати. Адже Україна, як і Шотландія, сотні років під тиском, її мова забувається і стає непопулярною. Але приємно чути, що люди у вас кажуть «Шоб тебе шляк трафив», що реклама у вас українською мовою і що на вулицях можна побачити молодих людей у вишиванках, або з тканими сумками, або зі стьожками у волоссі».

      А молдавський гурт «Здоб ши Здуб» до Києва приїхав презентувати новий альбом, і зовсім випадково хлопці потрапили на «Країну мрій». Лідер гурту Роман Ягупов каже: «З Олегом Скрипкою ми зустрілися в клубі «44» на презентації нашого нового альбому «450 овець». Тоді ж він і запропонував виконати щось із цього альбому на «Країні мрій». Наче домовилися, аж тут почала скандалити моя дружина. Не подумайте, що вона в мене капризуля, просто зараз уже на четвертому місяці вагітності. За концертами я ніяк не встигаю побути з нею. А коли ми їхали до Києва, я пообіцяв їй, що вихідні ми проведемо в якомусь тихому і затишному місці. А тут Скрипка зі своїм фестивалем!  Нарешті ми втрьох, я, моя дружина й Олег, вирішили, що коли наш майбутній син (а це обов'язково буде син!) слухатиме багато гарної музики, він стане кращим музикантом, ніж тато. А ще я пообіцяв дружині, що весь час на фестивалі буду з нею. Тому першого дня «пропас» свої «450 овець»: Goviadina/Sarba lui Cacurica, «Руца-Руца», «Пастушок»,  і ми одразу пішли  купувати іграшки».

      Білоруський етнороковий гурт «Палац» сам запропонував приїхати в Україну. В складі «Палацу», крім відомих музичних інструментів (саксофон, гітара, труба, акордеон, синтезатори, семплери), є ще й традиційні білоруські автентичні інструменти (ліра, дуда, цимбали, жалейка, дудка, сурми). «Ви не повірите, — каже соліст Олег Хавенко, — але справжню якісну музику ми дістаємо через десяті руки. В Білорусі її практично немає ні в магазинах, ні на ринку. До чого дійшло: в мого товариша на білоруській митниці відібрали диски українського гурту «Кому вниз». Я сам бачив, як найталановитіші білоруські музиканти збираються у підворіттях і там дають свої концерти, бо їм влада зажлобила приміщення. Тому велике щастя для нас було, коли через кілька місяців нам дозволили виїхати з Мінська до Києва, почути всю цю музичну розкіш, порівняти себе з іншими, сказати, що і в Білорусі є гарна музика».

      Чеський гурт Cankisou на «Країну мрій» прибіг, можна сказати, з потяга. Адже буквально за день до того він брав участь у карпатському етнофестивалі «Шешори». Гітарист Cankisou Мілен дивується українському гумору, якого, стверджує він, не зустрічав ніде: «Коли ми були в «Шешорах», там соліст українського гурту «Гайдамаки» випадково зламав організаторам сценічного мікрофона. Ну з ким не буває? Так ви знаєте, що після того влаштували техніки «Гайдамакам»! Під час виступу гурту відключили світло і звук! Такого я ще ніде не бачив. Майже так само «оригінально» пожартували і з нашим гуртом на «Країні мрій». Уявіть собі: закінчується фестиваль, ми на сцені, хочеться себе показати якнайкраще, виконуємо вже шосту чи сьому пісню. В горлі пересихає, ми — до мінералки, яку нам завбачливо якась свиня просто під ноги поставила, ковть... а в пляшках з-під мінералки — міцний український первак! І досі не знаю, хто це зробив, а дізнався — голову б відірвав».

      Відгоріли останні вогнища, порвано багато струн, випито понад двадцять тисяч літрів пива (принаймні так стверджує всезнаючий Скрипка). Свято закінчилось. Фестиваль не був заполітизованим, навпаки, стверджують співаки та відвідувачі, він об'єднав українців, дав  відчути себе згуртованими. Як запевняє Олег Скрипка, «Країну мрій» відвідали щонайменше десять тисяч чоловік. Їм сподобалося. Просять іще. «Буде!» — обіцяє Скрипка. Що ж, ловимо його на слові.