Невдовзі в Україні з’явиться політичний блок на підтримку кандидатури Віктора Януковича на президентських виборах. Позавчора в Києві відбулося перше засідання коордради політичних партій та громадських організацій. Про створення подібного блоку, нагадаємо, на своєму суботньому з’їзді говорили делегати Народно-демократичної партії. Вони навіть реко-мендували призначити свого лідера Валерія Пустовойтенка керівником «координуючого органу координаційної ради». Тому не дивно, що так воно й сталося — саме Валерій Павлович керував на позавчорашній коордраді пропрем’єрських сил.

З’їзд Соціалістичної партії, який відбувся 4 липня, «відзначився» не тільки висуванням Олександра Мороза кандидатом у президенти, а й певним інцидентом у керівних органах СПУ. Після з’їзду секретар політради з питань агітації та пропаганди Юрій Луценко відмовився від займаної посади. Подейкували, що причиною такого кроку Луценка стало обрання керівником центральної ревізійної комісії Соцпартії Анатолiя Грязєва. Луценко нібито вважав, що його не зовсім чесно протегував перший секретар політради СПУ Йосип Вінський. Що саме відбувається навколо Луценка в СПУ, «Україна молода» дізналася в самого пана Юрія.

Голова Всеукраїнського об'єднання «Свобода», народний депутат Олег Тягнибок зазнав поразки в судовій тяганині з львівськими об'єднаними соціал-демократами. Суд Личаківського району міста задовольнив судовий позов Львівської обласної організації СДПУ(о) до Олега Тягнибока, визнавши відомості, поширені останнім у сесійнiй залі Верховної Ради ще 16 травня 2003 року щодо діяльності СДПУ(о), такими, що не відповідають дійсності.

Кандидат у президенти Олександр Мороз звернувся до двох своїх конкурентів, Віктора Ющенка та Петра Симоненка, з листом із приводу організації спільної боротьби за чесні вибори. «Влада розуміє, що на нинішніх виборах ймовірно переможе не її представник, — пише своїм колегам з опозиційної екс-четвірки Сан Санич, — і тому докладатиме всіх зусиль для нейтралізації своїх конкурентів». На думку Мороза, незважаючи на ідеологічні розбіжності, соціалісти, комуністи та «Сила народу» (об'єднання «Нашої України» та Блоку Юлії Тимошенко) повинні бути єдиними у практиці захисту чесних виборів.

Навряд чи в усіх попередніх, не кажучи вже про нинішній, урядах України знайдеться хоча б півдесятка таких міністрів (про прем'єрів наразі не йдеться), яких би послідовно, вперто й цілком серйозно «сватали» на роль Президента. А той факт, що Георгія Кірпу й досі, коли, здавалося б, для цього вже немає жодних підстав, дехто розглядає як цілком реального наступника Леоніда Кучми, є зайвим доказом приналежності головного «транспортника» України до важкої «політичновагової» категорії. Зрештою, на відміну від багатьох своїх колег по Кабміну, прізвища яких відомі хіба що вузькопрофільним спеціалістам та журналістам, а «широким масам» нічого не говорять, Кірпа постійно підігріває до себе інтерес як політичних та економічних кіл, так і «пересічних» громадян. Перші, скажімо, раніше гаряче обговорювали суперництво керівника Мінтрансу з керівництвом Київської міськдержадміністрації часів «наїзду» влади на Олександра Омельченка як голову КМДА через досягнення пенсійного віку.