Відбулася чергова щорічна конференція Академії наук вищої школи України — всеукраїнської громадської наукової організації, яка об’єднує понад 300 провідних учених, що працюють у ВНЗ нашої держави. Цього року її було присвячено 20–річчю академії, установчі збори якої відбулися 27 листопада 1992 року. В конференції взяли участь 104 науковці, які представляли головні університетські центри держави (Київ, Харків, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Одесу, Запоріжжя, Чернівці, Ужгород, Івано–Франківськ, Сімферополь) й увесь спектр наукових досліджень, що розвиваються в державі. У залі вченої ради КНУ ім. Шевченка зібралися учені різних поколінь (від 93–річного математика В’ячеслава Добровольського й до 36–річного політолога Івана Монолатія), у тому числі й восьмеро з 50 тих професорів, хто засновував академію 20 років тому. На жаль, час невблаганний, і більшості академіків–засновників, у тому числі й ініціатора i першого президента академії, відомого вченого–фізика Віталія Стріхи, вже немає з нами...
Як i належить ювілейному засіданню, було багато привітань. Голова Держінформнауки Володимир Семиноженко в надісланому зверненні зазначив, що академія, гідно пройшовши через складні випробування, захистила честь високого звання вченого і дотепер залишається справжнім хранителем наукової етики, й побажав і надалі залишатися принциповими, вірними ідеалам науки та просвітництва. Народний депутат України Лілія Гриневич подякувала за співпрацю у написанні сучасних якісних законів для сфери науки і освіти. Академік НАН України, президент Української астрономічної асоціації Ярослав Яцків наголосив на важливій ролі громадських наукових об’єднань у боротьбі за збереження й розвиток науки. Адже свого часу академію й створили задля сприяння інтеграції науки в навчальний процес та розвитку наукових досліджень.
Потім був відеофільм, присвячений подіям 20–річної давнини. Були спогади. І було традиційне вручення академічних нагород святого Володимира і Ярослава Мудрого (серед цьогорічних лауреатів — академіки НАН України ректор НТУУ «КПІ» Михайло Згуровський і директор Інституту гідромеханіки НАН України Віктор Грінченко). Був перелік успіхів і добрих справ. Так, академічні читання пам’яті першого президента АН ВШ України Віталія Стріхи, які відбудуться 16 лютого 2013 року, пройдуть уже вдесяте, без жодної копійки бюджетних коштів. І вчені з усієї України знову з’їдуться, аби прослухати доповіді колег iз найактуальніших напрямів. Адже це сьогодні чи не єдиний форум такого формату, де люди не замикаються у вузьких комірках власних галузей, де фізики, кібернетики, біологи, історики, філологи, економісти слухають (і чують!) один одного.
Президент АН вищої школи України Микола Дробноход iз гордістю говорив про те, що практично всі академіки АН вищої школи України є фундаторами власних наукових шкіл, збагатили науку результатами першорядного значення, активно працюють на освітянській ниві, усі вони беруть активну участь у діяльності різних спеціалізованих та експертних рад, редакційних колегій відомих наукових видань, вшановані державними та науковими відзнаками. Лишень за останній час дипломи лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки отримали академіки Ярослав Лепіх, Софія Пінчук, Олександр Наконечний, Лауреатами Державної премії України в галузі освіти за навчально–методичний комплект «Диференціальні рівняння» стали академіки Микола Перестюк та Ігор Парасюк.
Проте в доповіді президента АН вищої школи Миколи Дробнохода переважали аж ніяк не святкові ноти. Микола Іванович наголосив: «Останні два роки і дев’ять місяців були дуже складними для української науки і вищої освіти. Й наша академія була однією з дуже небагатьох структур, яка завжди називала речі своїми іменами. Ми чесно й відкрито критикували кроки очільників Міністерства освіти та науки, які вели до руйнування стандартів шкільної освіти, нищення університетської автономії, позбавлення нашої освіти її національного змісту. Ми послідовно опонували горезвісному міністерському проекту Закону «Про вищу освіту» — і його зусиллями освітянської громади вдалося заблокувати. Ми дали експертний висновок щодо не менш горезвісного законопроекту «Про засади державної мовної політики» — який, на жаль, таки став законом, і ті його негативні наслідки для всіх сфер суспільного життя, про які ми попереджали, вже стали, на жаль реальністю».
У резолюції конференції АН вищої школи ще раз підтвердила репутацію організації, яка не боїться говорити правду. Відзначено, що поспіхом ухвалений Верховною Радою і підписаний Президентом України Державний бюджет 2013 року є бюджетом подальшого занепаду всіх секторів української науки, а його реалізація неминуче призведе до значних скорочень як в інститутах НАН України, так і в науково–дослідних підрозділах університетів, які й до того перебували в надзвичайно скрутному становищі.
Тому Конференція звернулася до Президента України, новообраної Верховної Ради України, уряду України із закликом зробити освіту й науку реальними пріоритетами своєї діяльності. Адже освіта й наука потребують не лише належного фінансування, а й продуманих реформ, які передбачатимуть посилення демократичних засад їх організації, перехід до фінансування науково–технологічних розробок переважно на основі відкритого конкурсу (з одночасним збереженням базового фінансування для утримання провідних наукових шкіл і закладів), зближення академічної й університетської науки, подальшу інтеграцію українських учених у міжнародний науковий процес, підвищення соціального статусу викладача та науковця. Список з 10 конкретних першочергових заходів (серед них — створення єдиного органу державної влади, відповідального за вироблення і здійснення державної науково–технічної політики — нині немає навіть такого!) академія сформулювала.
Сьогодні надто сміливо було б припустити, що цей заклик громадської АН вищої школи України буде почуто нинішніми можновладцями. Але завдання громадських наукових організацій — уперто стукати в двері, які тепер, на жаль, зачинені.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
