Магніт читацького попиту. Результати рейтингу «Книжка року»-2025
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
У Донецьку, в обласній бібліотеці ім. Крупської, наприкінці минулого тижня відбулося довгоочікуване відкриття літературного музею Василя Стуса. Та за цією начебто позитивною подією не вдалося приховати гіркоту, що накопичилася протягом довгої сумної історії «повернення додому» музею Стуса.
Рiч у тiм, що донедавна єдиний на Донбасі музей Стуса існував у Горлівці стараннями ентузіаста Олега Федорова. Коли зростання витрат на утримання самодіяльного закладу, а також поважний вік його фундатора поставили пана Федорова перед непростим вибором: передати проект у надійні руки або кинути напризволяще, — виникла загроза усьому починанню. У дискусію навколо цієї проблеми несподівано втрутилася Ганна Герман. На той момент керівник Головного управління з гуманітарних та суспільно–політичних питань адміністрації Президента запевнила, що самодіяльний музей буде переведено до обласного центру і навіть узято на бюджетне фінансування. «Багато донеччан не читали Стуса, не знають його, мислять стереотипами. Але не завжди так буде. Я вірю, прийде кращий час», — ефектно зазначила чиновниця. Та недарма кажуть: обіцянка — цяцянка. Експонати, що збирав Олег Федоров, перевезли до обласної бібліотеки ім. Крупської, де в службовому приміщенні вони багато місяців чекали своєї долі. Лише згадавши про наближення 75–ї річниці з дня народження Василя Стуса, для розгортання експозиційних стендів iз великим трудом віднайшли таку–сяку кімнату. Це попри факт, що для «Русского центра» бібліотечні площі відшукалися навдивовижу легко. Адміністрація закладу не приховує, що питання з музеєм Стуса вирішено не назавжди, а лише до капітального ремонту, який має стартувати невдовзі. А далі, мовляв, ясності немає.
Тим часом у Донецьку є дім, де гнаного за радянської доби поета радо прийняли б на «постійне проживання». При офісі Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль–Допомога» уже кілька років діє музей українських патріотів «Смолоскип», тож розділ, присвячений Василеві Стусу, органічно доповнив би це зібрання. «Тут регулярно відбуваються наукові конференції, екскурсії для школярів і студентів, проводять збори патріотичні організації молоді, отже, експозиція не припадатиме пилом у забутті, — переконує керівник організації «чорнобильців» Віктор Тупілко. — І приміщення ми готові виділити, про яке директорка бібліотеки сказала при зустрічі, що в її закладі про таке навіть мріяти не можна». Проте обласна влада вирішила по–своєму. Вищесказане пояснює, чому на нинішньому відкритті музею раділи далеко не всі присутні. Керівниця донецької «Просвіти» та очільниця місцевого осередку КУНу Марія Олійник взагалі висловилася гостро, мовляв, навіщо було тулити поета–дисидента «в бібліотеку імені вдови більшовика на кличку Ленін».
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>