Електричний зашморг

«Завод зупинено. Прохідна закрита», — щоб потрапити на територію Запорізького заводу феросплавів, нам доводиться йти в обхід. «Ми були змушені скоротити кількість працівників, залишивши тільки тих, які підтримують життєдіяльність самого підприємства, — пояснює заступник генерального директора Сергій Балашов. — Зверніть увагу, як малолюдно нині на території! А ще кілька тижнів тому ви зустріли би тут дві тисячі працівників».

Територія «мертвого» заводу вражає. Величезні — й зовсім порожні — цехи, холодні печі. «Четвертий цех стоїть уже два роки, — продовжує заступник директора. — Ми вже навіть планували запускати його, але...» На всьому великому підприємстві працює лише одна піч. Якщо зупинити і її, може трапитися екологічна катастрофа. У третьому цеху, який нині також стоїть, випускали унікальний сплав, із вмістом марганцю 95%. «Щось подібне роблять тільки китайці, але наша технологія дозволяє отримувати кращу якість», — продовжує заступник директора Сергій Зубов. Якщо завод не відновить роботу, цю нішу на світовому ринку займе конкурент. Цех №2 працює, точніше, працював для корейського ринку. Його вимушений простій також із радістю сприймуть конкуренти. А ось повернути свої позиції у світі нашій державі буде неможливо.

...Феросплавний вимушено зупинив і законсервував свої печі 1 грудня. «Все сталося значно жахливіше, ніж ми могли собі уявляти, — каже голова правління ЗЗФ Павло Кравченко. — Але іншого виходу, ніж стати «на прикол», у нас просто не було». Запорізький феросплавний уже два роки цілеспрямовано «вбивають» тарифами на електроенергію. В 2010 тарифи для заводу піднімали чотири рази — всього на 30,9%. В 2011–му ціна електроенергії зростала цілих 8 (!) разів. Назагал на 21,4%. За 11 місяців нинішнього року постачальники електроенергії встигли «переглянути» тарифи 4 рази — і підняти вартість «струму» ще на 10,8%. Можливо, процес підняття ціни тривав би і далі, але можливості працювати у таких умовах підприємство просто не мало.

Найцікавіше, що ЗЗФ змушували купувати електроенергію значно дорожче, ніж за ціною, за якою наша країна продає її на експорт. Причому в півтора раза! «Ми вже навіть пропонували нашим постачальникам — ДП «Енергоринок», — що купуватимемо електроенергію за експортними цінами на кордоні України. І за власний кошт доставлятимемо її на завод, — каже Павло Кравченко. — У відповідь — категорична відмова!». Відтак потужне і прибуткове підприємство, яке, до того ж, забезпечувало надходження до України таких потрібних нині валютних коштів, почало працювати у мінус. Якщо 2010 рік ЗЗФ закінчив iз чистим прибутком 105,4 млн. грн., то минулий — зi збитком 758,9 млн. грн.! Збитки за 11 місяців нинішнього року становили 653 млн. гривень. Зрозуміло, що далі господарювати з такими показниками — і без жодного сподівання на прогрес — завод уже не міг. Тим паче вартість феросплавів знизилася на 20%. І директор наказав зупинити печі...

Надія на розв’язання проблеми з’явилася наприкінці серпня нинішнього року, коли Президент України Віктор Янукович, якому запоріжці розповіли про планомірне вбивство вітчизняної феросплавної галузі, дав письмове доручення уряду — забезпечити встановлення справедливих тарифів для великих металургійних підприємств. Уряд ухвалив дві постанови, які зобов’язували з 1 жовтня 2012 року по 1 березня 2013 року продавати підприємствам електроенергію за гуртовими цінами. Але «Енергоринок» постанову уряду... просто не виконує. Без пояснення причини.

Ситуація виглядає дивною хоча б тому, що в Україні спостерігається профіцит електроенергії. Тобто, ми виробляємо більше «струму», ніж потрібно споживачам. У такій ситуації енергетики мали б цінувати клієнта, який купував у них 87,5 млн. кВт/год щомісяця і за сприятливих умов міг збільшити цю цифру до 210 млн. кВт/год. А зупинка заводу означає, що така ж кількість енергетичної продукції залишиться незатребуваною. Як наслідок, iз проблемами зіткнеться вугільна галузь, яка працює на енергетичний сектор, — це сполучні ланки. А якщо зважити, що склади з вугіллям і без цього затарені, то зрозуміти логіку чиновників від енергетики непросто.

Для держави вимушена зупинка ЗЗФ — втрата грошових надходжень і ризик збільшити бюджетний дефіцит. У пенсійний фонд завод платить 4,1 млн. гривень щомісяця, а міг би платити 7 млн., якби був завантажений на повну потужність. Ще 1,4 млн. грн. надходило до місцевого бюджету, а могло б надходити 2,4 млн. грн. Але не надійде... Без роботи і засобів для існування залишилися 3500 мешканців Запоріжжя.

«Якщо ж наша держава продає конкурентам українського виробника електроенергію у півтора раза дешевше, ніж нам, то виходить що? — каже Павло Кравченко. — Виходить, що Україна своїми руками дотує своїх же конкурентів». Пояснення низки нелогічних дій може бути тільки одне — зупинка феросплавного комусь потрібна. Можливо, тим самим особам, які контролюють українську енергетику. Для того, аби за традиційною схемою довести завод до банкрутства і стати його власниками. А держава, яка б мала сказати своє рішуче «ні», тільки мовчки спостерігає за процесом. «Ми, звичайно, не опускаємо руки: подали в суд, доводимо свою правоту, — каже голова правління ЗЗФ. — І сподіваємося, що нас таки почують».

Олег ГАНСЬКИЙ