Михайло Цап: Для прогресу потрібні час і порозуміння

«У нашому чемпіонаті
мало цікавих матчів»

n Михайле, нещодавно віце–президент ФГУ Олександр Шипенко сказав, що український чоловічий гандбол повільно, але впевнено котиться донизу. Водночас один із представників вітчизняної суперліги, запорізький «Мотор», уперше за багато років пробився до групового раунду єврокубка. Можливо, не все так погано?

— Усе ж таки Шипенко має рацію. Раніше в українському гандболі було шість–сім команд, які на рівних боролися між собою. А зараз залишилося тільки чотири конкуренти — «ЗТР», «Мотор», «Портовик» та «Динамо», при тому що в минулому році їхні склади виглядали значно сильнішими.

На жаль, гравці постійно від’їжджають за кордон — в Україні ніхто не вкладає гроші в гандбол. Зараз усе більше уваги приділяють баскетболу, футболу, хокею. До всього, ще й закрили на капітальний ремонт запорізький палац спорту «Юність». Тепер ми не знаємо, де грати єврокубки.

n Чому, на ваш погляд, український гандбол настільки непривабливий для інвесторів?

— Не знаю. Рік тому, коли одразу дві запорізькі команди грали в єврокубках, «Юність» була забита під зав’язку — глядачі в проходах стояли. Тобто люди ходять на гандбол. Однак цікавих матчів в українській першості дуже мало. Важливо, щоб було побільше команд хорошого рівня, тоді й чемпіон буде рости. А в нас є багато матчів, результат яких відомий ще до початку. Інтрига полягає лише в тому, скільки м’ячів закине переможець.

n Президент «Мотор–Січі» В’ячеслав Богуслаєв відомий тим, що вивів на найвищу європейську орбіту жіночий ГК «Мотор». Як думаєте, чи вдасться йому пройти такий шлях із чоловічою командою?

— Видно, що Богуслаєв хоче створити всі умови для зростання клубу. Але для цього потрібен час.

Скажімо, «Чеховські ведмеді» з Підмосков’я років п’ять виходили на рівень Ліги чемпіонів. А мінському «Динамо», напевно, знадобилося ще більше часу, щоб на рівних грати із топовими командами Європи.

«Кожній команді потрібні
сильні виконавці»

n Через капремонт «Юності» «Мотор» залишився без потужної глядацької підтримки в єврокубках...

— Шкода. Останній матч, проти «ЗТР», ми проводили в крихітному залі «Мотор–Січ». Не набагато краща ситуація з місцями й на арені «ЗАБ», де ми, швидше за все, будемо грати єврокубки. Звичайно, цікавіше було б зіграти в «Юності». Думаю, там був би повний зал.

n Багато років поспіль «Мотор» асоціювався із жіночим гандболом. Цікаво, як хлопцям грається під «лейблом» жіночої команди?

— Ніяких проблем у цьому сенсі немає. Перебудова пройшла нормально.

n А в яких пропорціях поділені в Запоріжжі вболівальники «ЗТР» та «Мотора»?

— Цього сказати не можу — підрахунками я не займався. Але на запорізькому дербі вистачає вболівальників як однієї, так і іншої команди.

n Останнім часом відбувається перетікання провідних гравців із «Запоріжтрансформатора» до «Мотора». Спочатку до табору головного опонента перейшов Сергій Бурка, згодом ви одягли гранатово–біло–синю футболку. Чим обумовлений такий процес?

— «Мотор» підсилюється українцями, бо змушений дотримуватися ліміту на легіонерів. Водночас «ЗТР» узяв курс на омолодження, хоча вже після старту сезону підписав трьох росіян (які були відраховані з полтавського «Динамо». — Авт.).

«Капітанська пов’язка — важка ноша»

n Михайле, щойно одягнувши футболку «Мотора», ви отримали капітанські повноваження. Напевно, для вас це стало несподіванкою?

— Капітаном мене обрали на загальнокомандних зборах. Але перед тим відбулися різносторонні консультації, та й керівництво клубу підтримало мою кандидатуру.

n Наскільки важко грати з капітанською пов’язкою?

— Вважаю, що обов’язки капітана — більше, ніж просто відповідальність. Це важка ноша. Інколи думки на цю тему заважають грати. З іншого боку, можливість підказувати команді, керувати на майданчику її діями допомагає досягти необхідного результату.

n У командній розстановці вам належить позиція розігруючого, через якого, власне, й будується вся гра. Буває так, що окремі комбінації народжуються спонтанно? Чи продумуєте їх заздалегідь?

— Насправді під кожну команду–суперника заздалегідь готується своя тактика, адже різні колективи захищаються по–різному. Найкращий варіант гри проти конкретного суперника ми підбираємо на тренуваннях. У одному випадку розігруємо комбінації в два–три м’ячі, в іншому — багатоходові схеми.

n Окрім усього, вам довіряють ще й виконання семиметрових. У чому полягає секрет точності гандбольних пенальті?

— Якщо не вдаватися в тонкощі, то просто потрібно перехитрити воротаря. Хоча зробити це вдається не завжди.

n А коли не закидаєте м’яч, що переживаєте в той момент?

— Звичайно, це розчарування, оскільки ти не реалізував, здавалося б, стовідсоткову гольову нагоду. Проте довго переживати невдачу не можна. Якщо на цьому зациклюватися, буде важко зосередиться на грі.

n А що допомагає забути про тягар невдач та відповідальності?

— Я люблю порибалити, відпочити з сім’єю на природі. На риболовлі я розслабляюся, забуваю про спорт, а потім повертаюся до гандболу з новими силами та енергією.

n Вас у сім’ї оточують лише жінки. Вдома ви теж капітан?

— На майданчику — одна справа, вдома — інша. Власне, у сімейному колі я менше капітан, ніж у команді (посміхається).

«Я — за технічний,
комбінаційний гандбол»

n Михайле, здається, в «Моторі» ви зі зростом 1,80 є одним із найнижчих гандболістів. Майже вся команда, як на підбір, — «гуллівери», котрі могли б легко грати й у волейбол, і в баскетбол. Із чим пов’язана така антропометрія?

— Власне, зараз так грає вся Європа, весь світ. Високі хлопці потрібні, аби якомога надійніше закрити центральну зону.

n Присутність таких велетнів робить чоловічий гандбол дещо схожим на регбі, де силових єдиноборств більше, ніж комбінаційної гри. А ви особисто якому стилю гри віддаєте перевагу?

— Мені більше подобається технічний, комбінаційний гандбол, коли м’яч розігрують «до вірного». Власне, зараз багато команд повертаються до такої гри, хоча ще років п’ять тому діяли за принципом «прибігли, кинули, повернулися назад».

За великим рахунком, зараз дедалі більше чоловічих команд намагаються поєднати силовий та комбінаційний гандбол.

n У одному з інтерв’ю ви сказали, що наша жіноча гандбольна збірна має кращі результати порівняно з чоловічою командою завдяки великій кількості легіонерок. Водночас на недавньому чемпіонаті Європи наш жіночий «легіон» не виграв жодного матчу. Як вважаєте, чому так сталося?

— На жаль, я не стежив за жіночим Євро, оскільки в нас був дуже насичений графік —багато ігор, тренувань.

n А взагалі, які проблеми виникають у збірній, гравці якої представляють різні команди?

— Найголовніше в цій ситуації — знайти порозуміння. Потрібно якомога швидше зігратися. Кожен клуб має свій ігровий малюнок, індивідуальний тренувальний процес. Відтак у національній збірній кожен грає по–своєму, і виходить повна нісенітниця. Іншими словами, немає командної гри. От коли тренерові вдається її швидко налагодити — тоді можна очікувати успішного виступу.

n Саме в цьому ви вбачаєте проблему чоловічої збірної України, яка програла два перші матчі відбору на чемпіонат Європи?

— Звичайно. Перед зустрічами зі шведами та поляками ми зіграли лише два матчі. А цього замало. Не буває такого, що приїхали в збірну, вийшли на майданчик — і перемогли. Національні колективи награються роками, а в нашій команді майже щороку змінюється склад, з’являється новий тренер. Думаю, якщо ми кілька років пограємо разом — буде непоганий результат.

n Відбірковий турнір до чемпіонату Європи 2014 року чоловіча збірна почала з новим тренером — Андрієм Портним. Що змінилося в команді з його приходом?

— На відміну від своїх попередників, Портной пропонує команді дещо інший гандбол. Можна сказати, сучасного зразка — комбінаційний, швидкий.

ТАБЛО

Українська чоловіча суперліга. 13–й тур. «Будівельник» (Бровари) — «Буревісник» (Луганськ) — 19:24, «ЗТР» (Запоріжжя) — «Динамо–Полтава» — 20:21, «Портовик» (Южне) — «Політехнік» (Донецьк) — 39:24, ЗНТУ–ЗАБ (Запоріжжя) — «Мотор» (Запоріжжя) — 28:44.

Турнірне становище: «ЗТР» — 24, «Мотор», «Динамо» — 20, «Портовик» — 18, «Буревісник» — 10, «Політехнік» — 8, «Будівельник» — 3, ЗНТУ–ЗАБ — 1.

ДОСЬЄ «УМ»

Михайло Цап

Майстер спорту з гандболу. Амплуа — розігруючий.

Народився 28 травня 1980 р. у Нововолинську Волинської області.

Виступає за запорізький «Мотор».

Грав за «Портовик», «ЗТР», «Аса» (Ізраїль).

Дворазовий чемпіон України, володар Кубка Ізраїлю.

Гравець національної збірної України.

Перший тренер — А. Корнієвський.

Зріст — 180 см, вага — 83 кг.

Одружений. Виховує двох доньок.

Хобі — риболовля.