До приходу холодів (під кінець літа й на початку осені) неспинне шоубізнесове колесо ніби пришвидшило свій монотонний оберт, видавши «нагора» кілька платівок із категорії «Ну нарешті, дочекалися!». Однак чим активніше зима вступала в «юрисдикцію», ніби заморожуючи творчі потенції музвиконавців планети Земля, тим чіткіше постало розуміння, що рік поточний — то період насамперед розчарувань. Про його загальні підсумки читайте невдовзі, наразі ж перед вами резюме трьох останніх місяців.
SUNDARK AND RIVERLIGHT / ПАТРИК ВОЛЬФ
Оцінка «УМ»: @@@@@
Есенція: озираючись назад, збавляємо звук.
Патрик Вольф — це молодий лондонський парубок: він дебютував на сцені зі стартом «нульових», пропустивши крізь себе чимало жанрів, а його свіжий реліз скомпоновано з перероблених на акустичний лад композицій попередніх платівок. Звісно, до «пєсєн пад ґітару» слід ставитись обачно, втім у конкретному випадку маємо справу з чимось дуже хорошим: ліризм і камерна атмосфера диска спонукають до тиші та супокою.
ДЕРЗОСТИ / КЕТА
Оцінка «УМ»: @@@@@
Есенція: нерест орнаментальної риби.
У дебютному творінні дуету «Кета» — сайдпроекту каліфорнійського рокспівака Іллі Лагутенка (цього разу відповідав за тексти) та берлінського діджея Андрія Антонця (ідеолог затії, автор звукового полотнища) — техно й ембієнт переплелися так само тісно, як «інь» і «янь» самі знаєте де. Перший «інгредієнт» наповнив платівку крижаною атмосферністю, другий, навпаки, нелукавим теплом… Така собі апологія зими.
BISH BOSCH / СКОТТ ВОКЕР
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: ембієнт у своїй страшній величі.
Що таке музика (ширше — мистецтво), в чому її місія? Існують різні версії, однак усе зводиться до того, що культура мусить полегшувати людям життя. Тоді як сприймати співакаавангардиста, останні альбоми якого вкрай складні для рецепції: «вимощені» довгими колючими піснями, од яких мороз іде не лише по шкірі, а серед «спецефектів» чуємо гостріння ножа, перекочування шариків у мисці й навіть пукання?
GOOD KID, M.A.A.D CITY / КЕНДРИК ЛАМАР
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: ґанґстареп із Каліфорнії.
Темношкірому американському хлопчині з міста Комптон усього 25 років, а він співає так, ніби знає все про життя: про дівок, дружбу, наркоту, стрілянину, вбивства тощо. Офіційно перший його млинець — це направду майстровита робота з єдиною хибою — якоюсь іграшковою театральністю. Видно, що молодик орієнтується на «класиків», але надто сильно хоче виглядати дорослим — і в життєвому, і в художньому вимірах.
‘ALLELUJAH! DON’T BEND! ASCEND! / GODSPEED YOU! BLACK EMPEROR
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: алілуя: Чорні Імператори повернулися!
Значима канадська построкгрупа з назвою, що її складно прочитати, десять років не бачила студії. Врешті хлопці скучили по спільній праці, записавши диск: тривалість — година; маса інструментів; нойз; заплутана метрична модуляція; чотири композиції, покришені, наче скло, склеєні ледь видимою мелодією. Усе — за жанровими канонами.
I SEE THREE BIRDS FLYING / АДРІАН КРОУЛІ
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: мов пісок крізь пальці
Високочолий (у прямому сенсі) ірландський бард доволі пізно почав фіксувати музику в студії, й досі не удостоївшись слави за межами рідного острова. Всі витвори дублінця імпонують зі старту, беручи інструментальною ніжністю і негучним тембром, але, через ефект безтілесності, тримають недовго. Ось і альбом «Я бачу трьох птахів…» з кожним прослуховуванням подобається менше, протікаючи крізь душу майже без сліду.
COMPLETE SINGLES COLLECTION / A.R. KANE
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: збірочка — для згадки і порівняння.
Дует із Лондона припинив творчу путь 18 років тому, а до того, на перетині десятиріч, сотворив приховану для мас революцію, започаткувавши (чи реформувавши) безмаль півтора десятка стилів: дрімпоп, шугейз, трипхоп, купу підвидів електроніки та різних танцювальних жанрів… Вони рідко доводили зроблене до лиску; вони, можна сказати, видобували алмази — огранкою займалися їхні наступники; вони вигадували.
REVOLUTION / LACRIMOSA
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: у «вічно сумуючих» прорізався гумор.
Чи відав набожний християнин Тіло Вольф, засновуючи під кінець вісімдесятих свій гурт, куди його занесе? Стартував він із постпанку, та під завісу «нульових» Lacrimosa вбачала художній орієнтир у творчості Вольфганга Моцарта… «Революція» — то ніби квінтесенція проекту, всіх «перетравлених» стилів. Хоча є щось, раніш не притаманне: іронія. Через неї сюди проникла естрада, акуратно полегшивши масштабність звучання.
PSYCHEDELIC PILL / НІЛ ЯНГ
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: без самоповторів, без еволюції.
Абсолютно всі видатні музиканти, які орють шоубізнесову ниву бодай дві декади, наражаються на дилему: що далі чинити і як? Варіантів кілька, одначе в усіх, на мою думку, є деталь пораженства. Славний канадець Ніл Янг давно обрав путь «дистиляції» стилю, часто радуючи прихильників студійними витворами («Психоделічна пігулка» — другий за п’ять місяців), які когось незмінно тішать, а комусь нагадують жувачку.
NOI / ЕРОС РАМАЦЦОТТІ
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: попеклектика з Італії.
Прослухайте римлянина Ероса Рамаццотті, а опісля — киянина Віталія Козловського, й ви зрозумієте, що є естрада й «естрада»… Чим принаджують шансонетки інтроверта, котрий, на хвильку, невпинно наближається до вікового «полтинника»? Мелодійністю, легкістю, стилістичним різнобарв’ям (навіть хіпхоп зачепили!), «липкими» мотивами etc. І насолоди це дає більше, ніж чергова порція авангарду від великого Браяна Іно.
ОБМАН ЗРЕНИЯ / СПЛИН
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: пацієнт, радше, притомний.
Текстова товща 11ї платівки популярного пітерського ансамблю рясно наповнена словом «життя» та його похідними, а музична — купою автоцитат. Не хочу вдаватися до примітивного психоаналізу, втім схильний убачати в цьому чіткий символізм: усю декаду бардрокпроект Олександра Васильєва поринав у твань експериментаторства, аж ось прочуняв, згадавши, що творчість — це не лише боротьба з тарганами в голові.
ELYSIUM / PET SHOP BOYS
Оцінка «УМ»: @@@1/2
Есенція: мотиви для геїв зі стажем.
Кожна робота «хлопців із зоомагазину» сприймалася бінарно: хтось, якот провідний критик США Роберт Крістґау, постійно хвалить їх, а хтось резонно констатує, що їхня парафія — то лише небуденна попса. «Елізіум» — не виняток: комусь припаде до душі звичний мелодизм і різноманітні треки, але інші слухачі мовлять, що ця солоденькопріснувата суміш диско та синтипопу годиться тільки для залюблених у вісімдесяті.
THE 2ND LAW / MUSE
Оцінка «УМ»: @@1/2
Есенція: «…ані усталі, усталі, усталі…»
Колись тріо з англійського графства Девон заімпонувало всьому світові фантастичним нахабством, змішуючи стилі, вдаючись до смішного, але гідного співчуття пафосу. Потому вони виміркували стати великою стадіонною групою, наслідуючи співвітчизників Queen. Догралися: нині зморені славою Muse до останку загрузли в операроку — надміру еклектичному, патетичному до ідіотизму, складно перетравлюваному.
TAKE THE CROWN /
РОББІ ВІЛЬЯМС
Оцінка «УМ»: @@
Есенція: попсова ностальгія за вісімдесятими.
Ніхто не піддає сумніву наявність пісенного таланту в симпатичноповного уродженця британського містечка СтоконТрент: Роберт Пітер доводив це раз у раз. Але він завше надто піддавався впливам — естетичним… Півдесятиліття тому йому дуже сподобався ньюдиско у виконанні американського ВІА Scissor Sisters: запропонував їм спільний проект, отримав відмову й самостійно «склепав» щось «у дусі»… Не потягнув.
UNAPOLOGETIC / РІАННА
Оцінка «УМ»: @@
Есенція: найбільше це роздратувало мого собаку.
Мов та машина, працює уроджениця острова Барбадос, випускаючи щорік по альбому. Статок росте, популярність так само не відстає, але, судячи з усього, душевного спокою афрогаянці це не забезпечує: в її листопадовому релізі багато слова fuck, некрасивого самокопання, неумілого репречитативу, а супроводжує цей «коктейль» лубочний стиль із абревіатурою R&B, який зі справжнім ритмендблюзом майже нічого не пов’язує.
Володимир БАНЯС
@@@@@ — потрясаюче, @@@@1/2 — чудово, @@@@ — сильно, @@@1/2 — талановито, @@@ — непереконливо, @@1/2 — посередньо, @@ — слабко, @1/2 — погано, @ — жахливо
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
