Іспит Азаровим

Уже завтра країна спробує довідатися, що мав на увазі Президент Віктор Янукович, спочатку відправивши у відставку Прем’єр–міністра Миколу Азарова, а потім знову запропонуваши його кандидатуру на пост очільника виконавчої влади. Особливо, враховуючи, що між цими двома подіями не минуло й тижня. Як відомо, обрання нової Верховної Ради не означає автоматичної відставки уряду — свої повноваження Прем’єр складає тільки перед новим Президентом.

Утiм заяву про відставку Микола Азаров написав, і Віктор Янукович — після тривалих роздумів — її таки прийняв. Серед можливих наступників найімовірнішою кандидатурою називали нинішнього очільника НБУ Сергія Арбузова. Остаточно визначитися з претендентом на високу посаду Янукович пообіцяв до початку свого візиту до Індії — і таки виконав обіцянку: запропонував для ролі нового глави Кабміну ... відставленого ним Азарова.

Новий парламент, який має голосувати за Прем’єра вже у перший день своєї роботи, опиниться у непростій ситуації. Причому привід для хвилювань отримає, як провладна сила, так і опозиція. Перша має відповісти екзаменатору — Президенту Януковичу — чи здатна вона домовлятися і організовувати більшість голосів. Тобто 226 голосів, яких у «регіонів» формально немає. Якщо шляхи впливу знайдуться, то це означатиме, що Банкова зберегла свій вплив на парламент — і відтак зможе проштовхувати через «купол» будь–які рішення. У тому числі й зовсім не популярні у народу та опозиції.

Опозиція ж завтра екзаменуватиме своїх, але насамперед мажоритарників. Тих самих, які перемогли на одномандатних округах завдяки опозиційній риториці та підтримці опозиційних лідерів. І які клялися голосувати синхронно до рішень опозиції. Але велика кількість із них, як вважають експерти, готова стати під знамена Партії регіонів. Методів «обробки» незалежних кандидатів було два — і обидва традиційні: обіцянки грошових благ і турботливі телефонні дзвінки з прокуратури. Хто зламався і погодивися, а хто й просто погодився, стане зрозумілим уже завтра. «Це буде момент істини для опозиції», — сказав нардеп від БЮТ Сергій Соболєв. Уже сьогодні циркулюють чутки, що голосування за кандидатуру Азарова оцінили у п’ять мільйонів доларів.

Отже, перше пояснення на перший погляд дивного рішення Президента з відставкою–висуненням кандидатури Миколи Азарова, — це перевірка гнучкості нової Верховної Ради. Нових «штиків» влада вирішила кинути у бій уже у перший день масштабної п’ятирічної кампанії — хай навіть затративши певні, але не такі вже й великі для української еліти гроші — але точно з’ясувати, хто свій, хто чужий, а хто в разі необхідності зможе трохи постріляти у спину своїм. Сам же досвідчений державний діяч, борець з економічною кризою Микола Янович Азаров зіграв навіть трохи принизливу роль — лакмусового папірця.

Менш вірогідним, але можливим сценарієм вважають трюк, за яким Банкова навмисне може «не зібрати» 226 голосів і «вимушено» відправити у відставку малопопулярного Прем’єра. Подібний хід блискуче вдався у 1999 році тодішньому Президенту Леоніду Кучмі, який подібним чином «спалив» Валерія Пустовойтенка — спочатку відправив його у відставку, а потім не знайшов необхідної кількості голосів за переобрання. Чи готова користуватися такими складними візантійськими прийомами нинішня донецька команда з її напрочуд простими методами впливу на оточення, ми побачимо вже завтра.

Провладні сили наразі старанно зберігають інтригу. Керівник фракції «регіоналів» Олександр Єфремов заявив: його сила ще не набрала необхідних 226 голосів! Але над цим питанням вони активно працюють. У тому числі й з іншими партіями. Об’єднана опозиція вже заявила, що підтримувати Азарова не буде у жодному разі. Мовляв, Прем’єр Азаров — це шлях в нікуди. Такої ж позиції дотримується й «Удар». Комуністи — цілком прогнозовано — готові відмовитися від власної непримиренної опозиційної риторики й таки голосувати за «антинародного» Азарова — представника того самого класу капіталістів, які гнобили і гнобитимуть електорат Комуністичної партії.

ОРІЄНТИР

Програма «нацiонального егоїзму»

Експерти переважно негативно оцінюють вплив Миколи Азарова на економічну ситуацію в державі: замість системних реформ, які уряд не проводить, його команда маніпулює цифрами, створюючи ілюзію легендарного «покращення». Команду нинішнього Прем’єра навіть порівнюють з апологетами брежнєвського застою і розповідають анекдот того часу про вагон, який не міг доїхати до комунізму і тому було наказано закрити штори і старанно розхитувати його, імітуючи рух.

Черговою спробою такого розхитування — після численних «реформ» нинішньої влади — має стати, як вважається, й нова програма розвитку країни, про яку обмовився Президент Віктор Янукович. З’ясувалося, що йдеться про Національний план дій (на 2013 рік) щодо впровадження розробленої під його егідою Програми економічних реформ на 2010—2014 роки. Аналогічний документ приймався і на поточний рік, але у версії плану–2012 були згорнуті або відкладені на майбутнє найважливіші, системні реформи, спрямовані на впровадження та підтримку конкуренції та посилення прав власності.

Розробка плану–2013 нібито вже підходить до фінішу. В основу оновленої ідеології реформ закладено принцип політики «національного егоїзму»: підтримка національного виробника, заходи з розвитку внутрішнього ринку та імпортозаміщення. Залежність від імпорту, особливо критичного, має бути зменшена не тільки завдяки заходам з підвищення енергоефективності та збільшення внутрішнього видобутку енергоносіїв, а й у результаті — увага! — зниження майже вдвічі ціни на російський газ. З останнім завданням, нагадаємо, нинішня владна команда не може впоратися вже упродовж двох років.