Трансферні невдачі «Динамо»

Причин того, що зараз ім’я «Ди­намо» вже не страхає навіть середняків національної першості, досить багато. Однiєю з основних складових успішної гри є грамотна трансферна політика, якою «Динамо» останнім часом похвалитися не може. Зараз, напередодні призначеної на міжсезоння «великої чистки» в столичній команді, варто згадати найяскравіші трансферні невдачі «біло–синіх». А ці провали стають помітними явищами вже не тільки в масштабах України. Викинуті на вітер суми «важчають» рік у рік і привертають увагу всієї Європи. Якщо в 2009–му динамівці витратили на трансфери трохи більше 13 млн. євро, то через рік витратна частина збільшилася більш ніж у півтора раза, а влiтку 2012–го «Динамо» виклало на новачків більше 30 млн. євро!

На ділі рекордна сума витрат обернулася рекордною для киян кількістю поразок у чемпіонаті (5), програною боротьбою за чемпіонство та невдачею в Лізі чемпіонів...

Діакате: за три роки — 30 матчів

Улітку 2007–го «Динамо»­ придбало в «Нансі» одного з найкращих центральних захисників французького футболу — сенегальця Папа Діакате. Кияни хотіли підсилити оборону (у Лізі чемпіонів 2006/07 вони пропустили 16 м’ячiв у шести групових зустрічах), витративши на темношкірого захисника 10 млн. євро. Спочатку Діакате виправдовував покладені на нього надії, побувавши навіть деякий час у статусі капітана команди. Проте перше серйозне ушкодження через місяць після появи в Києві призвело до того, що під час українського етапу кар’єри Пап більше страждав від травм, нiж грав. За три сезони в «Динамо» Діакате зіграв лише в 31 матчі української першості й був проданий у «Гранаду» за 4,5 млн. євро, знецiнившись удвiчi.

Несмачний Майкла не запам’ятав

Улiтку того ж року «Динамо» оголосило про підписання контракту з півзахисником «Палмейраса» Майклом. Бразилець мав закрити проблемну позицію лівого вінгера й розвантажити на бровцi захисника Андрія Несмачного. Покладених на нього надій Майкл не виправдав, отримавши травму й надовго засівши в дубль. А витрачені на нього 3 млн. євро киянам так і не повернули.

2 мільйони євро — і 0 матчів!

Молодий і перспективний французький півзахисник Шахір Бельгазуані, який перейшов у «Динамо» в 2007 році за 2 млн. євро, так і залишився в когорті «вічно перспективних». За чотири роки в «Динамо» француз марокканського походження не зіграв жодного офіційного матчу! У 2011 році київський клуб і Бельгазуані розірвали контракт за обопільною згодою, і футболіст після оренди французькими аутсайдерами вирушив до бельгійського слабака — «Зюлте–Варегема». Символічно.

Бразильські прорахунки Газзаєва

У лютому 2009–го столич­ний клуб несподівано провернув гучну операцію, ку­пивши бразильського нападаючого «Крузейро» Гiльєрме. Щоб отримати трансферні права на цього футболіста, «Динамо» довелося попрощатися з іншим бразильським форвардом — Клебером, а також доплатити близько 5,5 млн. євро. В результаті за два роки в Києві Гiльєрме запам’ятався лише феєричною грою в дебютному матчі за «Динамо» проти «Карпат», після чого зник iз поля зору. Пізніше футболіст перейшов в оренду в московський ЦСКА і зiзнався, що не хотів би надалі працювати з тренером «Динамо» Валерієм Газзаєвим. Киянам довелося відпустити Гiльєрме на батьківщину, в «Атлетико Мінейро», всього за 6,5 млн. євро. Враховуючи від’їзд Клебера, поява Гiльєрме в Києві обійшлася «Динамо» в 11,5 млн. євро — фінансові втрати очевидні.

Не вжилися з Газзаєвим ще два бразильські легіонери — захисник Леандро Алмейда і півзахисник Жерсон Маграо. Обох футболістів російський фахівець особисто переглядав і рекомендував у «Динамо». Маграо переїхав у столицю України за 2,2 млн. євро, а Алмейда — за 4 млн. Якщо Алмейда ще більш–менш грав (74 матчі в чемпіонатах України і 5 голів за три з половиною сезони), то Маграо швидко виявився непотрібним. Газзаєв брав Маграо, щоб той міг закрити весь лівий фланг, але бразильця витіснили зi складу вдалі виступи Андрія Ярмоленка і поява Горана Попова. Зрештою, людина вартістю більше 2 млн. євро відіграла за «Динамо» всього в 38 офiцiйних матчах.

Нападаючий Андре голів не забивав

У літнє міжсезоння 2010 року «Динамо» знову наступило на знайомі граблі — не вгадало з селекцією на південноамериканському ринку. Новачками команди стали бразильські нападники Андре та аргентинський півзахисник Факундо Бертольйо. Історія перебування Андре в «Динамо» практично ідентична тій, що була з Гiльєрме: велика сума відступних (8 млн. євро), серйозні аванси й великі надії, а потім — тотальне розчарування. Гравець збірної Бразилії вiдмучився в Україні два роки, зіграв за «Динамо» у дев’яти матчах, але так і не відзначився жодним голом!

Бертольйо допоміг «Динамо» лише в шести матчах, а забивав лише за дублюючий склад (двічі). Сумнівно, щоб клуб викладав за перспективного футболіста 3 млн. євро для таких цілей.

Ескобар відіграв аж 18 хвилин

Пiд час сезону 2011/12 «Динамо» вперше за останні роки придбало справдi якісного легіонера — нігерійського нападаючого Брауна Ідейє, який перейшов iз «Сошо» за 8 млн. євро. Але загальну картину трансферної кампанії зіпсувала операція «Динамо» з колумбійським талантом Андресом Ескобаром (1,8 млн. євро). Талановитий колумбійський нападаючий провів у футболці «Динамо» на полі «аж» 18 хвилин за півтора року (і то — в Кубку України проти кременчуцького «Кременя») й тепер повернувся на правах оренди до свого колишнього клубу — «Депортиво» (Калі).

Готується вирушити у зворотньому напрямку і швейцарський форвард Адмір Мехмеді, придбаний у «Цюріха» минулого січня, — він виходив на поле в ЧУ тільки 13 разів, забив один гол.

Феєрія літа–2012 — скільки зайвих?

У 2011 році в столичному клубі вперше з моменту звільнення Леоніда Буряка (2005 рік) знову впровадили пост спортивного директора, який обійняв Олексій Михайличенко. Найпріоритетнiшим завданням Міха назвав реанімацію селекційного відділу, відзначивши низьку якiсть його роботи в попередні сезони. Вже при Михайличенку влітку 2012 року в команді Юрія Сьоміна з’явилися дiйсно зоряні легіонери — півзахисники Нiко Кранчар (7 млн.), Мігель Велозу (7,5 млн.), Раффаель (8 млн.) і нападаючий Марко Рубен (8 млн. євро). Київський клуб провів найдорожчу трансферну кампанію у своїй історії, витративши на футболістів більше 30 млн. євро. Але з–поміж придбань 2012–го постійне місце в основі має лише Велозу. З відставкою Сьоміна та призначенням Олега Блохiна перспективи перебування в команді Кранчара і Раффаеля опинидлися під питанням. А це 15 млн. євро, які «біло–сині» можуть і не «відбити».

«Динамо» впродовж останніх п’яти років втратило на трансферах футболістів не менше 40 млн. євро. І це ще не межа! Легіонери, покликані підсилити київську команду, або отримували травми й не виходили на свій колишній рівень, вирушаючи в оренду, або відверто їхали до України на заробітки, або просто не вписувалися в ігровий малюнок, незважаючи на рекомендації селекційної служби.

Цієї зими сума фінансових втрат може збільшитися майже ще в півтора–два рази, враховуючи наміри Блохiна кардинально перебудувати команду. У зв’язку з такими величезними фінансовими втратами у вболівальників виникає питання: що ж це за господарники сидять у клубі й чому нікого не карають за гучні провали? А може, тому, що такі трансфери теж комусь потрібні?..

Юрiй МІНЧЕНКО