Не дiлом, а словом

      Поведінку української номенклатури у передвиборчій кампанії, яка щойно розпочалася, важко зрозуміти. Чи то спрацьовує вихований ще за часів дорогого Леоніда Ілліча умовний пропагандистський рефлекс (коли у вихвалянні начальства діє принцип «маслом каші не зіпсуєш»), чи то вони, співаючи дурними голосами дифірамби й панегірики «єдиному кандидатові», в такий спосіб сподіваються пробудити свідомість Центрвиборчкому. Адже, згідно iз Законом «Про вибори Президента», чиновникам узагалі не можна агітувати за жодного з кандидатів.

      Якщо треба підловити на порушенні виборчого законодавства Луганську облдержадміністрацію, тут не виникне жодних проблем. Можна зняти на відео сюжети, в яких голова облдержадміністрації Олександр Єфремов воссідає в президії «громадської» організаії (де він, власне, є співголовою), яка приймає рішення про підтримку «єдиного». А є й речові докази. Скажімо, прес-релізи, підготовлені до так званого «круглого столу» з дещо задовгою назвою «Про підсумки Всеукраїнської наради з питань розвитку вугільної промисловості». За назвою цей захід виглядає, можливо, й не дуже «економічно», але то вже питання смаку обласних керманичів. Вони чомусь не можуть уявити собі вирішення болючих питань регіону без велелюдних нарад. Я уточнив у тих, хто мене запрошував на це дійство, чи справді то буде «круглий стіл». Мене запевнили, що не лише стіл буде круглим, а й навіть дозволено буде ставити запитання учасникам.

      Запитання виникли давно. Наприклад, таке: чому «найуспішніший уряд», забивши в держбюджеті-2004 у рядку «Вугільна промисловість» коштів на мільярд гривень більше ніж торік, мінімум півроку тягнув із погашенням боргів із зарплатні та регресних виплат працівникам галузі? Інше питання, щоправда, краще було б поставити Миколі Яновичу Азарову, однак за його відсутності міг би відповісти хтось і з місцевих мудреців. Полягає воно ось у чому. Коли уряд Ющенка вирішував проблеми погашення боргів із зарплатні шахтарям, то він витягнув на світло принаймні деякі з тіньових схем розрахунків у паливно-енергетичному секторі. Вистачило і на поточну зарплатню, і на поступове погашення старих боргів. Тепер же уряд Януковича хоче, аби борги шахтарям покривали не його колеги по донецькому клану, а пересічні платники податків з усієї країни.

      Крім того, непогано було б довідатись, які пропозиції луганчан знайшли втілення в урядових та міністерських постановах і наказах після наради. І таке інше. Інакше сенсу сідати за подібний «стіл» не було. Адже, крім того, що місцеві ЗМІ трубили кілька днів поспіль про всі подробиці візиту Януковича 22 червня, за кілька днів потому сам Олександр Ефремов скликав пресу, аби ще раз загострити увагу громадськості на історичній складовій номенклатурної балаканини.

      Як і слід було сподіватися, нас обдурили. За кількістю макаронних виробів на квадратний сантиметр журналістських вух «круглий стіл» явно побив усі попередні рекорди. Почати хоча б з того, що вів нараду перший заступник пана Єфремова і його соратник ще по комсомольській роботі Олександр Кобітєв. «Стіл» функціонував за випрацьованою ще в ті часи схемою: пан Кобітєв надавав по черзі слово тому чи іншому функціонеру, той бадьоро (або не дуже) барабанив заздалегідь заготовлений спіч на тему «Наше сонце — Віктор Федорович». А запитання — наприкінці. Якщо хтось іще дочекається виступів аж 19 обласних цицеронів...

      Першою виступала начальниця управління грошово-фінансових відносин Валентина Татарчук. Намагаючись не надто відхилятися від тексту, вона хвилин двадцять зачитувала вже розданий народу вищезгаданий прес-реліз. Слід сказати, Валентина Прокопівна — таки фаховий економіст, а на тлі «комсомольців», яких Кучма поставив керувати Луганщиною, і взагалі виглядає титаном грошово-фінансової думки. Тому мене одне місце в її доповіді таки вразило. За словами пані Татарчук, у 2004-му різко знизилася збитковість вугільних підприємств, а деякі навіть запрацювали з прибутком. Пояснень цього феномену доповідачка  не шукала. Може, просто тому, що не є спеціалістом з вуглевидобутку і не знає, які технічні новації впроваджені в галузі. Воно й справді дивно, оскільки жодних кардинальних змін не відбулося, якщо не вважати такими різке подорожчання металу. Нові шахти Віктор Янукович ще тільки обіцяє побудувати, а старі, ще більше занурюючись у підземелля, можуть лише збільшувати витрати.

      Дещо пояснив директор інституту «Луганськдіпрошахт» Віктор Полтавець. Це, мабуть, єдиний оратор, який говорив щось, окрім компліментів «єдиному». Віктор Іванович свого часу працював міністром вугільної промисловості, а до та після того довго очолював найбільше об'єднання області — «Луганськвугілля» (до речі, коли він ним керував, Луганськвугілля входило до четвірки об'єднань, які виконували план; коли Віктора Полтавця «пішли», таких залишилося три з восьми). Мабуть, як фахівець (а може, як палкий «прихильник» пана Януковича, якого знає вісімнадцять років) він і видав цінну інформацію. Виявляється, сьогодні прохідницьких підготовчих робіт — у перерахунку на тисячу тонн видобутого вугілля — ведеться втричі (!) менше від потреби. Інакше кажучи, в рік виборів вугільне начальство під чуйним керівництвом міністра Сергія Тулуба всі сили й кошти кидає на вуглевидобуток уже розроблених пластів, а що почнеться, коли вони закінчаться, міністра та його шефа-земляка цікавить не дуже. От тільки — куди ж подівся зайвий бюджетний мільярд?

      Решта почутих виступів навіть такої дещиці корисної інформації не містила. Тому журналісти поодинці й цілими групами вставали й показували спини головуючому, зникаючи за дверима. Що цікаво, спини демонстрували однаково представники як незалежних ЗМІ, так і решти. Кореспондент «УМ» теж не виявив належної стійкості. У своє виправдання він, утім, може сказати, що достатньо чітко засвоїв: Віктор Федорович Янукович — носій усіх можливих і неможливих людських чеснот, а також він є намісником Ісуса Христа на землі. Шкода лише, що його луганська паства дала привід сумніватись у своїй щирості. Гидко було слухати, як один за одним промовці кидали каміння у бік недавнього свого кумира Анатолія Кінаха. Два роки тому його затягли на таку ж нараду до Брянки (Віктор Янкович «радився» у Ровеньках), і, зрозуміло, результати виявилися нульовими. Що такими ж будуть результати ровеньківського «сходняка», можна не сумніватися, однак учасники «столу» чомусь були охоплені завчасною ейфорією.

      А що ейфорія таки справді є завчасною, показало повідомлення з шахти «Білоріченська», яке з'явилося, зокрема, на обласних телеканалах. На час проведення «круглого столу» ця, одна з найуспішніших шахт регіону, простояла вже 162 години. Причина: залізниця не подає порожні вагони під паливо. Може, міністра транспорту Георгія Кірпу надихнуло гасло його безпосереднього начальника: «Донбас порожняк не гонить»? Мабуть, «єдиному» кандидатові все ж обережніше треба... із гаслами.