Магія Циганського горба

Ландшафтні приваби Циганського горба найкраще відкриваються з боку Коршева. Дорога, що веде від однойменної залізничної станції до невеликого села Ліски, майже впирається в узвишшя, густо поросле старим, схожим на ліс, садом. Коли й чому горб назвали Циганським, достеменно ніхто не знає. Та чимало людей, передусім творчих, відзначають не його топонімічну спорідненість із племенами ромів, а особливу магічну ауру. Недарма ж бо унікальна лісківська місцина площею менше гектара як одна з містичних дивовиж потрапила до збірника «Метафізика Карпат».

Упорядники цього глянцевому альбому–путівника, зокрема, зазначають: «У селі Ліски Коломийського району знаходиться славне з давніх часів «місце Сили». Існує легенда, що на цьому місці в сиві часи виконувалися язичницькі ритуали. Деякі краєзнавці пов’язують Циганський горб з історією українських шляхтичів Войнаровських, серед яких, подейкують, були й захоплені містики».

«Ніхто й гадки не мав, що стану тут господарем»

Так воно було насправді чи не так, контактували з надприродними силами на Циганському горбі представники давнього роду київських магнатів Войнаровських чи ні, та тепер на ньому нероздільно владарює тутешній письменник Ярослав Ясінський. Наприкінці ХХ століття він звів на горбі невеликий двоповерховий житловий будинок і взявся відновлювати розташовану поруч стару дерев’яну будівлю колишньої початкової школи, що дивом уціліла після двох світових воєн. «Коли я малим учився у цій школі, то ніхто й гадки не мав, що колись я тут стану господарем. Учнем я був скритним, ніби схованим у мушлю, але завзятим мрійником, — зізнається пан Ярослав. — А вже в дорослому віці довелося тут й учителювати».

Нинішній власник Циганського горба встиг перепробувати чимало професій: писав п’єси, поезію (видав кілька збірок), прозу, працював у театрі, викладав у школі українську та англійську філології, музику, набув закордонного досвіду будівельника–різнороба. Після повернення з Чехії написав книжку про заробітчан «Кураї».

В останні роки не покладаючи рук він працює — перебудовує Циганський горб. Перед входом на його обширне обійстя замість воріт і тинів–парканів установив власним коштом своєрідний меморіал із трьох різної величини й символіки каменів. «Спершу я мав намір присвятити пам’ятник лише Онисиму Кочію — директору школи, одному з найавторитетніших лісківських просвітителів. Та вищі сили підказали мені ще два славні прізвища — колишнього священика Івана Ісаїва та місцевого педагога й голову «Просвіти» в 20—30–х роках Миколи Цісика. Про цього вчителя багато розповідала моя мама Євдокія, котра грала в керованому ним до війни народному театрі. Енкаведисти заарештували Миколу 26 грудня 1939–го й, за деякими припущеннями, розстріляли в Дем’яновому Лазі. Принаймні відтоді про нього ніхто нічого не чув», — пояснює пан Ярослав.

Трагедії давні й сьогочасні

Більшість односельців вважає Ясінського, котрий розміняв восьмий десяток, хоч і талановитою людиною, та вкрай непрактичною, позбавленою ґаздівської кмітливості. Їм невтямки, як можна витрачати гроші, натужно зібрані копійка до копійки, на увічнення пам’яті чужих людей, а не придбати щось для себе. Тому охочих підсобити йому, м’яко кажучи, не надто багато. На щастя, трапляються й однодумці.

Пам’ятник трійці лісківських просвітителів довго тесав коломийський митець Сергій Зінець. Трудився, як кажуть, за так, але натхненно, інколи засиджуючись на горбі до глибокої ночі. Хоча й тут не обійшлося без трагічної містики. Майже перед самим завершенням роботи над пам’ятником життя скульптора Зінця несподівано обірвалося у водах коломийського міського озера. Стелу на горбі відкривали вже без нього. На її підніжжі так і залишився чорний недотесаний шмат каменю.

На той час Ярослав Ясінський ні сном ні духом не відав, що Микола Цісик — дядько знаменитої американської співачки й рідний брат її батька Володимира — визнаного у США скрипаля–віртуоза. А також про те, що колишній хутір iз чималою пасікою неподалік залізниці, де після господарювання совєтів залишився лише старезні липи, — обійстя розкиданої по світах великої родини Цісиків. Що батько Квітки разом з iще шістьма рідними братами й сестрою Іванною навчався у школі на Циганському горбі. Що, зрештою, Квітчина рідна бабуся Марія, котра відійшла в інші світи ще в листопаді 1939–го, покоїться на окраїні лісківського сільського цвинтаря. Дідуся Олексу більшовики через рік після смерті дружини заслали до Казахстану, де він невдовзі й помер.

Мабуть, непохитні проукраїнські позиції родини Цісиків так в’їлися в печінки радянським спецслужбам, що й легальні народні пісні у виконанні Квітки аж до краху СРСР на його території перебували під забороною.

Зі світу по спогаду — дослідникові втіха

«Квітку Цісик раніше ніхто не асоціював із Лісками. Навіть вона сама, народжена за океаном, не надто уявляла місцезнаходження татової малої батьківщини, позаяк казала, що він походить «десь із–під Коломиї». Може, саме ця географічна невизначеність останнім часом і спонукає представників інших населених пунктів «знаходити» в себе корені видатної співачки. Принаймні такі безпідставні спроби вже зафіксовані на Прикарпатті», — розповідає пан Ярослав.

Своє дослідження він почав вибудовувати не на непевних здогадках старожилів, як це роблять несподівані конкуренти, а на міцних матеріальних підвалинах та спогадах представників розгалуженого роду Цісиків. Господар Циганського горба вже точно й не пам’ятає, хто допоміг йому знайти польську адресу Дарії Висоцької, двоюрідної сестри Квітки. «Я зворушена й щаслива, — написала вона з Варшави, — що пан Ярослав присвячує свій час для збирання знань про нашу родину та зарахував Миколу до просвітителів села і думає зробити кімнату Цісиків у музеї Лісок... Моя мама Іванна Цісиківна народилася там під лісом, на хуторі дідуся Олекси. Я щаслива, що можу тепер відвідати могили предків. Шкодую, що ніколи не бачила Квітки — гордості нашої родини». Згодом відгукнулася з Нью–Йорка й інша двоюрідна сестра співачки — Люба Павлик. Вона підтвердила, що «перед війною, я тоді мала сім років, все на Різдвяні свята ми приїжджали до Лісок, і колядники з села приходили з Вертепом найперше до Цісиків».

Містерії ХХІ століття

В особі Ярослава Ясінського Циганський горб тепер має не лише захисника, а й популяризатора. До його колишньої містичної слави додалася нова літературно–мистецька. З ініціативи письменника тут — цьогорічного вересня вп’яте — відбулося літературно–мистецьке дійство за участю прикарпатських та приїжджих зі Львова, Тернопілля, Буковини, Києва поетів, співаків і художників. Три останні фестивалі вже мали посвяту Квітці Цісик (пан Ярослав мріє також поставити і їй на горбі пам’ятник) та набули розголосу по цілій Україні.

Лісківські творчі містерії, напевне, не схожі на жодний інший фестиваль тому, що в них імпровізація безжально витісняє режисерську класику. На збиту з грубих дощок сцену, споруджену посеред древнього саду, винятково за бажанням і без дотримання субординації виходять співаки й поети, поруч на пленері в майстерності вправляються маляри. Невимушену творчу атмосферу доповнює дерев’яна діжка з вином, підвішена до розлогої яблуні — кожний охочий може вцідити собі кухоль п’янкого трунку.

Багато хто й не здогадується, скільки часу, здоров’я і коштів щоразу «з’їдає» підготовка літературно–мистецького свята в його ініціатора. «Чудовий фестиваль. Дійсно, Циганський горб має надзвичайну атмосферу, — написала минулого вересня в книзі відгуків варшав’янка Дарія Висоцька. — Однак я думаю, що без важкої праці пана Ясінського магії Циганського горба не вистачило б. За все йому — низький уклін».