Анна Ушеніна: Білявкою я стала безпосередньо перед першістю світу

Концентрація і зібраність

— Анно, ваш тріумф на чемпіонаті світу одні шахові експерти називають фантастикою, інші — чудом. А вас особисто порівнюють із Попелюшкою, яка за кілька тижнів перетворилася на королеву. Часом можна подумати, що вам допомагала добра фея?

— Насправді все дуже не просто. Моєму чемпіонству передувала ґрунтовна підготовка, перед змаганнями була проведена величезна робота. Вважаю, що не останню роль у моїй перемозі відіграли максимальна концентрація та зібраність. У деякій мірі мені сприяла й удача.

— У пошуках оптимального ходу шахісти перебирають масу архівних партій. Можливо, кожного ранку ви проводите якусь спеціальну зарядку для мозку, яка допомагає тримати в пам’яті максимальну кількість потрібної інформації?

— Нічого особливого. Чим більше ти займаєшся шахами, аналізуючи різноманітні позиції й проробляючи всі можливі варіанти ходів, тим більше здобуваєш досвіду.

— Деякі з уболівальників та експертів, розглядаючи світлини, зроблені під час чемпіонату світу, помічали на вашому обличчі суворий і проникливий погляд й порівнювали вас з удавом, що гіпнотизує суперника...

— Мабуть, це перебільшення. Люди шукають сенс там, де його немає. Жодних «поєдинків поглядів», як у боксі, не було. Та й прочитати щось по очах суперниці також неможливо. Я в такий спосіб відволікаюсь від дошки й розглядаю сережки опоненток.

— Хтось з уболівальників жартома зауважив, що суперниці, знаючи ваш інтерес до прикрас, вбиратимуться на змагання строкато. Вас це не хвилює?

— Я цьому буду тільки рада.

— На чемпіонаті світу в Ханти–Мансійську ви була чи не єдиною шахісткою, яка мала світлий колір волосся, тоді як раніше ви були брюнеткою. Від чого залежить вибір іміджу?

— Я люблю експериментувати. Було в мене і темне, і руде волосся, а блондинкою я ще не була. От і вирішила заповнити цей пробіл.

«Я — людина без серця? То була іронія»

— До речі, на початку року представники Міжнародної федерації шахів заявили про впровадження дрес–коду на жіночих турнірах. Чи слідкували організатори першості світу за тим, як одягалися учасниці?

— Жодних ексцесів з цього приводу не було. До того ж у положенні про дрес–код особливо чітко не прописано, як саме повинна одягатися шахістка, тож у цьому питанні всі мали широкий вибір.

— А як ви особисто ставитеся до коштовностей?

— Зараз у моді біжутерія, але я б таки віддала перевагу прикрасам із дорогоцінним камінням.

— Якщо не секрет, ви вже вирішили, що насамперед придбаєте на преміальні, отримані за перемогу на чемпіонаті світу?

— Насправді їх зовсім мало, тож я навіть не обмірковувала це питання.

— Ваш колишній тренер Геннадій Круговой сказав, що ви маєте чемпіонський характер і створені для перемог. А ви, доповнюючи цю тезу, відзначили, що є «залізною людиною, яка не має серця». Невже?

— Людина без серця!? (сміється). То була іронія. Як же ж без емоцій!? Проте я намагаюся не звертати уваги на ті моменти, які мені не подобаються, не влаштовують мою свідомість. Іншими словами, стараюся повністю сконцентруватися на змаганнях.

— А коли ви у фіналі світової першості бачили, що в другій партії тай–брейку маєте виграшну позицію, як стримували радість від передчуття перемоги?

— Коли перебуваєш під «контролем часу», немає можливості думати про щось інше, ніж про правильний, хороший хід. Емоції проявляються вже після партії.

— Гонщики, святкуючи перемогу, обливаються шампанським, веслувальники, скажімо, — стрибають у воду. Як відзначають тріумф шахісти? І ви зокрема?

— Шахісти — звичайні люди, тому наша радість нічим не відрізняється від емоцій інших.

«Людям властиві помилки»

— Анно, в одному з інтерв’ю ви скаржилися, що через брак фінансів не можете часто їздити на індивідуальні турніри, оскільки Федерація шахів України може забезпечити витрати лише на командні змагання. Цікаво, чи баталії з комп’ютером можуть замінити участь у турнірах?

— Звичайно, комп’ютер — то велика допомога. Не тільки в шахах, а й у деяких інших видах спорту, як, скажімо, «Формула–1». Гонщики також можуть тренуватися на комп’ютерному тренажері. Але сповна замінити ним справжні змагання не виходить.

— Наскільки для вас важливо грати в шахи з людиною, а не машиною?

— Комп’ютер не помиляється. Тим більше, нині існують такі програми, у яких, на відміну від людини, виграти нереально. Людина ж — така істота, якій властиві помилки. Власне, в цьому й полягає інтерес у шахах. Бо якби ніхто із суперників не помилявся, ще до початку партії можна було б погоджуватися на нічию.

— Анно, за вашими підрахунками, перемога на першості світу стала наслідком помилок опоненток чи ваших конструктивних дій?

— У мене немає такої статистики. Власне кажучи, аналіз партій — це завдання тренера.

— До слова, в Ханти–Мансійську ви була сама — без тренера. Наскільки це заважало чи, можливо, навпаки, допомагало концентруватися на змаганнях?

— Насправді підтримка наставника дуже важлива. Звісно, хочеться, щоб тренер був присутній на турнірі особисто. Але якщо немає такої можливості, тоді на допомогу приходить інтернет. Хочу подякувати Антону Коробову, який під час чемпіонату світу залишався в Харкові, за його допомогу й терпіння.

— Наскільки відомо, в Харкові ви підробляєте тренером у шаховій школі. Як спеціаліст, скажіть, чи можна відразу розгледіти в початківцеві майбутнього майстра?

— Відразу сказати не можна. Спочатку варто поспілкуватися, подивитися на його гру, оцінити, як він орієнтується в тій чи іншій ситуації.

— Які якості повинна мати дитина, щоб стати шаховим чемпіоном?

— Талант і працьовитість.