Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Відомий дніпропетровський гурт «...И Друг Мой Грузовик» оголосив про завершення творчої діяльності. Заяву про «саморозпуск» колективу вивісила на офіційному сайті «Грузовика» його директор Олена Белентьєва. «Обговоривши стан справ і ситуацію в цілому, ми одностайно ухвалили рішення завершити творчу діяльність гурту «И Друг Мой Грузовик»... Ми зробили все, що могли, і сказали все, що хотіли сказати, у рамках цієї групи», — йдеться в офіційному «некролозі» «грузовиків». Мовляв, колектив було створено як одноразовий проект для одного фестивалю, а прожив він аж 15 років, і «це були прекрасні 15 років, ми розстаємося без гіркоти і жалю».
Справді, у 1997 році Антон Слєпаков (автор пісень, вокал), Ростислав Чабан (бас–гітара) та Володимир Бусел (ударні) об’єдналися, щоб зіграти на фестивалі в Дніпропетровську. Експеримент виявився настільки вдалим, що хлопці вирішили продовжити життя групи «Я и Друг мой Грузовик». Уже за рік вийшов перший демо–запис, а в 1999–му кліп «Колеса» з’явився в ротації не лише на українському, а й на російському ТБ. Невдовзі колектив залишив Бусел, напевно, він і був отим «я», бо після його «відходу» це слово зникло з назви. «...И Друг Мой Грузовик» продовжив діяльність з новим барабанщиком (сьогодні за ударними — Денис Швець. — Ред.). Вони концертували, і за кордоном також, записали пару альбомів, зокрема і найбільш успішний у своїй історії — «Шукаю друга» (2007). Останні роки видавали «на–гора» по студійній платівці, остання — автобіографічний альбом «Роки геологів» — побачила світ цьогоріч. Тому рішення про закінчення творчої діяльності пошановувачам «грузовиків» здалося дещо дивним.
Дізнатися про «допоміжні» причини самознищення гурту наразі неможливо — Олена Белентьєва незворушна: колектив ухвалив солідарне рішення нічого не коментувати пресі. На своїй сторінці у «Фейсбуці» вона відповідає на прохання журналістів розповісти, які подальші індивідуальні плани членів команди: «Ми не коментуємо. Викручуйтеся самі». Мовляв, «ми не вважаємо розпад гурту подією, подія — це коли з’являється новий гурт».
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>