У 1838—1839 роках на острові Мальорка, у мальовничому селищі Вальдемосса, за 19 км на північ від міста Пальма, звили любовне гніздечко польський композитор Фредерік Шопен і французька письменниця Жорж Санд. Під впливом чарівності цих місць Шопен написав деякі зі своїх найкращих романтичних творів. Відтоді Вальдемосса, розташована на схилах гір поруч із Картезіанським монастирем та королівським замком Санчо І, залишається пунктом призначення художників, музикантів та інших представників артистичної богеми. А Мальорка загалом — одним з улюблених місць відпочинку світової еліти. Починаючи з середини ХХ століття, острів облюбували й голлівудські знаменитості. Той факт, що на острові мешкає багато зірок шоу–бізнесу, приваблює сюди додаткові натовпи молоді.
Майорка (іспанська назва) чи Мальорка (каталанська) — найбільший острів Балеарського архіпелагу, розташованого в Середземному морі на південь від континентальної Іспанії. Він відрізняється від двох інших відомих островів — Ібіци, що відома передусім як головна європейська літня дискотека, та Менорки, яка має менш розвинену туристичну інфраструктуру. Тепер Мальорка цілком доступна і для українських відпочивальників середнього достатку.
Щороку в серпні та на Великдень за традицією, що склалася багато років тому, на Мальорці повним складом відпочиває вся королівська родина Іспанії. Влада острова подарувала під резиденцію монаршої сім’ї палац Марівент неподалік Пальми. А офіційні прийоми під час відпочинку король Хуан Карлос проводить у палаці Альмудайна (у перекладі з арабської — «цитадель»), що межує з Кафедральним собором. В усі інші дні палац відкритий для публіки як музей.
22 серпня 1992 року на Мальорці на запрошення короля Хуана Карлоса відпочивали Михайло і Раїса Горбачови. Так першому й останньому президенту СРСР підсолодили гірку пігулку першої річниці його відсторонення від влади внаслідок серпневого путчу 1991–го. Згодом, уже після смерті дружини, Горбачов приїздив на Мальорку вже з дочкою та онукою.
Двічі побували на острові «бітл» Джон Леннон із другою дружиною Йоко Оно. Їхній відпочинок 1969 року залишився без уваги, бо тоді на ще тихій Мальорці не було папараці. Зате другий візит пари 1971 року став газетною сенсацією, оскільки Джон і Йоко прибули на острів з метою забрати (а фактично викрасти) доньку Оно від першого шлюбу у її батька, британського режисера Ентоні Кокса. Після цієї напівкримінальної історії Леннон більше ніколи не з’являвся на Мальорці. Йоко й досі часто приїздить туди на відпочинок. А перша дружина Леннона Синтія мешкає на острові постійно, як і їхній спільний син Джуліан. Леннону–молодшому не надто таланить у музичному бізнесі, тож він заробляє на життя як співвласник британського бару в містечку Портальс–Ноус.
Із 902–го по 1229 рік Мальорка була частиною Кордовського халіфату. За маврів, які на той час були найкращими у Європі в точних науках, мистецтві та архітектурі, острів процвітав. Як і на решті територій халіфату, мусульмани тут цілком мирно співіснували з іудеями та християнами. Але 1229 року християнські війська на чолі з королем Хайме І Арагонським вигнали арабів з острова. Величні арабські палаци, серед них і Альмудайна, були перероблені на будівлі в іспанському стилі.
На честь перемоги над маврами Хайме наказав збудувати поруч з Альмудайною величний Кафедральний собор. Будівництво храму площею 120 на 58 метрів і 44 метри заввишки тривало триста років. А на початку ХХ сторіччя собор відреставрував славетний каталонський архітектор, «творець Барселони» Антоніо Гауді.
Відносно невеликий історичний центр «столичного» міста Пальма–де–Мальорка вразить туриста як історичними та архітектурними пам’ятками різних історичних періодів (а Пальма була заснована 123 року до н. е. римлянами), так і затишними та красивими скверами й вулицями з безліччю магазинів на будь–який смак і гаманець.
Символами Мальорки є ящірка та млин. І перших, і других на острові дуже багато. Відреставрованих вітряків та водяних млинів тут близько двох тисяч, з них триста — діючі. До речі, хліб на Мальорці дуже смачний. Але сучасна індустрія острова ґрунтується не на борошні, а на виготовленні штучних перлів і шкіряній промисловості, передусім пошитті взуття. Центром перлинної промисловості Мальорки є місто Манакор, де при фабриці діє магазин із цінами виробника. Відрізнити штучні перли місцевого виробництва від природних може лише досвідчений ювелір, при цьому вони на порядок дешевші.
Продукція мальорканських взуттєвих фабрик також відома на увесь світ завдяки оригінальному дизайну та високій якості. Традиції місцевих шевців передаються з покоління в покоління ще з ХІХ століття, і навіть на найбільших підприємствах, які зосереджені переважно в містах Інка та Люкмальор, у виробництві досі залишається великою частка ручної праці. Тому дешевою місцеву продукцію не назвеш. Але, скажімо, осінні черевики відомої місцевої фірми Camper, які за межами Іспанії коштують близько 400 євро, у Пальмі можна придбати за 200.
Зацікавленим у «взуттєвому туризмі» гостям острова в інформаційних центрах безплатно видадуть мапу з позначенням адрес фірмових крамниць взуття.
Та передусім на Мальорку їдуть, звісно, заради відпочинку на морі. Із 262 пляжів острова 37 відзначені «блакитним прапором» — найвищим міжнародним знаком пляжної якості. Якщо на пляжі майорить блакитний стяг, це свідчить не лише про чистоту води та узбережжя, а й про наявність рятувальної служби, туалетів, закладів харчування та іншої інфраструктури.
Порівняно з курортами материкової Іспанії, біля берегів Мальорки морська вода значно прозоріша й чистіша — це пов’язано з тим, що в ній немає планктону, до того ж, з огляду на характер берегової лінії, тут практично не буває штормів.
Найкращим пляжем острова вважається Плая–де–Пальма, на якому розкинувся пальмовий гай, зображений на всіх рекламних буклетах Мальорки. Хоча білосніжний пісок, який так привабливо виглядає на фото, в реальності дещо розчаровує. Він настільки дрібний, що швидше нагадує пил. І хоча верхній його шар — м’якенький та приємний, на глибині 10 см під дією морської води він перетворюється на справжній «бетон». Вставити в цю щільно спресовану піщано–пилову суміш сонцезахисну парасольку — неабияка морока. Зате такий пісок ніколи не буває надто розпеченим.
Пляжі Пальми — чудове місце для відпочинку з дітьми. До глибини по шию у воду доводиться заходити на 50—100 метрів від берега. При цьому моторним човнам, водним мотоциклам та іншій небезпечній для плавців техніці категорично заборонено навіть наближатися до зони купання.
Як і в усій Іспанії, пляжі Мальорки заборонено приватизувати, а будь–які споруди дозволено зводити не ближче ніж за 150 метрів до лінії моря. Тож будь–який турист може прийти зі своєю підстилкою на пляж навпроти найдорожчого готелю й лягти, скажімо, поруч із Міхаелем Шумахером чи Леді Гагою.
Прем’єр–міністр Великої Британії Девід Камерон, який у серпні приїздив на мальорський курорт Порт–де–Польєнса з дружиною та трьома дітьми, також відвідував загальний пляж нарівні зі звичайними туристами. До речі, глава уряду однієї з найпотужніших держав світу відпочивав не державним, а власним коштом. І прибув на Мальорку не урядовим літаком, а рейсом найдешевшої авіакомпанії «Райанейр» разом зі своїми «звичайними» співвітчизниками.
Курортний сезон на Мальорці триває з 1 квітня по 31 жовтня. Але середньорічна температура на Балеарських островах становить +17 градусів, тому й узимку, особливо на Різдвяні свята, сюди приїздить чимало туристів.
Офіційними мовами на Балеарських островах є іспанська та каталанська. Але в деяких регіонах значно частіше можна почути німецьку — туристів із ФРН приїздить сюди чи не найбільше, тож Мальорку навіть жартома називають «17–ю федеральною землею Німеччини».
У місті Ареналь, де відпочивав автор цих рядків, німецьких курортників близько 90 відсотків. Для них діє німецькомовна FM–станція «Радіо Майорка», виходять німецькою дві місцеві газети — «Мальорка цайтунг» та «Мальорка магазін». Місцеве населення за роки «німецької окупації» теж добре оволоділо «дойчем», та й вивіски на розважальних закладах майже всі німецькомовні. Поруч з офіційними, іспанськими назвами вулиць висять таблички з німецькими, часто жартівливими — наприклад, Шінкенштрассе (Шинкова вулиця) чи Бірштрассе (Пивна).
Другою за кількістю після німців на Мальорці є група туристів із Британії. Між собою ці дві категорії фактично не перетинаються, бо вельми одне одного недолюблюють (британці вважають німців «дикунами» та «варварами», а ті їх у відповідь — «нудними снобами»). Курортники з Об’єднаного Королівства влаштували собі «маленьку Британію» в курортному місті Магалуф, розташованому на протилежному від Ареналя західному узбережжі Пальмської затоки. Порівняно з «німецькими» курортами, британська «колонія» більш фешенебельна й дорога. Там, зрозуміло, замість німецьких кнайп діють британські паби, а написи й вивіски — англійською. У Магалуфі також найкраща на острові дискотека, куди часто навідуються з концертами британські рок–гурти.
Зрозуміло, що й знаменитий «Октоберфест» на курортах Мальорки відзначають майже так само бучно, як у Мюнхені, — з ріками пива й горами традиційних німецьких закусок. Алкогольні напої на Мальорці, як і загалом в Іспанії, дешеві. Півлітра найпопулярнішого на острові пива марки «Сан–Мігель» обійдеться у 50 євроцентів, а німецькі сорти ще дешевші — від 32 центів (приблизно 3,3 гривні) за півлітрову бляшану банку. Ціна пляшки вина ємністю 0,75 літра розпочинається десь із 80 центів (приблизно вісім гривень), а за півтора євро вже є широкий вибір цілком пристойних за смаковою якістю вин.
Алкоголь на Мальорці споживають відрами, причому в буквальному сенсі: змішують коктейль із різних напоїв у десятилітровому пластиковому відрі, а потім великою компанією, сидячи на пляжі, терасі або в парку потягують його через довгі соломинки. У супермаркетах можна придбати спеціальний набір для такої «групової» пиятики, в який, окрім відра та трубочок, входять і напої. Залежно від того, які саме, ціна набору коливається від 10 (просто 10 пляшок пива) до 20 євро (дві літрові пляшки горілки та тонік для її розбавлення).
Не дивно, що веселощі на місцевих курортах тривають майже цілодобово, і зранку пляжі завалені тілами захмелілих після ночі гуляння туристів, які, щойно продерши очі, прагнуть похмелитися. Ця нетвереза публіка напрочуд доброзичлива й толерантна — п’яні бійки відбуваються надзвичайно рідко.
Усе пізнається у порівнянні, тому дозвольте навести порівняльний аналіз Мальорки та Криму, Ареналя та Ялти.
Площа Мальорки становить 3,6 тис. кв. км з 554 км берегової лінії, а площа Криму — 27 тис. кв. км.
Населення Мальорки — 800 тисяч, а Криму — більше двох мільйонів. При цьому Крим щороку приймає приблизно шість мільйонів туристів, а Мальорка — 26 мільйонів. Пр цьому аеропорт Пальми приймає щороку у два з половиною рази більше, ніж сумарний пасажиропотік всіх аеропортів України.
Продовжимо порівняння скромного, одного з багатьох туристичних центрів Мальорки — Ареналя (де є лише 10 тисяч місцевого населення) з нашою «перлиною» Ялтою (78 тисяч). Готелі Ареналя нараховують 50 тисяч ліжкомісць, а Великої Ялти, від Фороса до Алупки, — 40 тисяч, включно з пансіонатами, оздоровчими закладами та санаторіями.
Звичайно, ця цифра не враховує «дикунів», які погоджуються проводити відпустку в Криму навіть у сараях чи на балконах однокімнатних квартир. В Ареналі також є «приватний сектор», але тут ідеться про розкішні вілли, які орендують багаті люди.
Загалом на Мальорці нараховується приблизно дві тисячі готелів та вілл, що обслуговують туристів.
Острів є найбагатшим з усіх регіонів Іспанії, і середня тривалість життя людини тут також найвища по країні.
І ще одне порівняння. Такого бедламу й розгулу курортної анархії, як у Криму, не зустрінеш будь–де, а тим більше в Іспанії. З Ареналя до самої Пальми тягнеться розкішний, обсажений пальмами променад. На ньому заборонено відкривати інші заклади харчування, окрім муніципальних, та займатися будь–якими іншими видами приватної торгівлі. В Ареналі на набережній розташовані лише 15 симпатичних кав’ярень. Вони пропонують стандартний набір напоїв, морозива та тістечок і розташовані на приблизно рівній відстані одна від одної — десь 400 метрів. Такі кав’ярні називаються «бальнеаріо». Над кожним закладом майорить прапор із його номером. Тож відпочивальники, які не завжди можуть запам’ятати назви місцевих готелів та вулиць, орієнтуються за номерами «бальнеаріо». І, що важливо, кожне «бальнеаріо» з тильної сторони обладнане безкоштовними громадськими туалетами, а половина таких кафе — душем із холодною та гарячою водою.
Серед сільськогосподарських культур, які вирощують на острові, найбільшу частку займає виноград. Щороку 29 вересня на Мальорці відбувається свято вина, кульмінацією якого є битва призначеним для вичавлюванням виноградом та дружне борсання в ньому учасників цього веселого фестивалю.
Але не виноградарством єдиним. Завдяки «тепличному» клімату на Мальорці вирощують надзвичайно смачні дині місцевої селекції. Першими вже у червні доспівають сорти «Морська» та «Метелик», а останніми, наприкінці серпня, — «Клаудіо», плоди якого зберігаються аж до Нового року. У вересні ціна за кілограм такої смакоти становила від 90 центів до 1 євро.
Місцеві сорти кавунів можна було придбати по 40 центів за кіло.
Свято дині, на якому можна продегустувати плоди острівних баштанів, відзначають 2 вересня.
Cпецифікою Мальорки є місцевий сорт помідорів «Рамайєт». Вони не лише соковиті та дуже смачні, а й відзначаються дуже міцною шкіркою (так овоч пристосувався до постійної нестачі води). Завдяки цьому «рамайєти» можна зберігати впродовж кількох місяців — мешканці острова зв’язують їх у «косички», як у нас цибулю чи часник, і підвішують до стелі.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
