Ріденьке «павутиння» уряду

Більшість сайтів центральних органів виконавчої влади не містить повної інформації про витрачання бюджетних коштів. Такого висновку дійшли експерти Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП), які провели моніторинг 56 відповідних інтернет–сторінок, оцінили їх повноту, актуальність і навігаційну доступність за 224 параметрами та склали рейтинг відкритості для громадян.

Як випливає з результатів цього дослі­дження, два з проаналізованих експертами органів влади до цього року взагалі не мали власних веб–сайтів — Державне агентство з управління державними корпоративними правами і майном та Державна виконавча служба.

Технічним вимогам на рівні вище 70% відповідають 44, або 80% перевірених сайтів. На 41 сайті коефіцієнт повноти інформації про витрачання бюджету становить нижче 50%. І лише 16 із досліджених інтернет–сторінок мають рейтинг відкритості понад 50%.

Найвищий коефіцієнт інформаційної відкритості — 80,81% — було присвоєно сайту Міністерства охорони здоров’я (www.moz.gov.ua). Найнижчий — 4,3% — веб–сторінці Державної служби з питань інвалідів та ветеранів (www.dkusv.gov.ua). При цьому на всіх проаналізованих сайтах немає відомостей про систему обліку публічної інформації, обов’язкове оприлюднення яких передбачено Законом «Про доступ до публічної інформації».

«Ми вважаємо, що офіційні веб–сайти органів влади є найефективнішим способом отримання інформації про їхню діяльність. Розміщення інформації на сайті зменшує навантаження на апарат органів влади, адже громадяни можуть отримувати необхідну для них інформацію 24 години на добу сім днів на тиждень», — зазначила керівник проекту ІРРП, медіа–юрист Людмила Панкратова. За її словами, порівняно з минулим роком відкритість сайтів підвищилася на 7,85%. Деякі центральні органи виконавчої влади повністю оновили свої сторінки у всесвітній мережі, покращилася їхня навігаційна доступність, на багатьох з’явилася система обліку публічної інформації. Однак інформування громадян про використання бюджетних коштів та державного майна залишається проблемою.

«Можливість отримати вичерпну інформацію про надання адміністративних послуг не покращилося: все ще важко знайти актуальну інформацію про них, реквізити для сплати державного мита, дізнатися, хто є відповідальною особою, — відзначила Панкратова. — Інформація має бути розміщена таким чином, щоб громадянин, не виходячи з дому, міг заповнити необхідні форми, роздрукувати квитанцію про сплату державного мита і відправити документи поштою, знаючи, що він виконав всі вимоги закону щодо отримання дозволів чи ліцензій. Сайти влади поки що далекі від цього».

«Суть електронного урядування — оптимізувати діяльність виконавчої влади, що зекономить бюджетні кошти на утримання держапарату і робочий час самих посадовців, — зауважив у коментарі «УМ» експерт ІРРП Олександр Бурмагін. — Великий сенс у цьо­му має надання адміністративних послуг і взагалі спілкування влади й громадянина через інтернет».

Електронний уряд, кажуть науковці, на інформаційному рівні може пригальмувати повноваження апарату виконавчої влади, зробити їх менш концентрованими і, відповідно, менш корумпованими, про що свідчить адміністративно–командний метод управління. Серед європейських країн найбільш показовим у сфері електронного врядування є приклад Швеції. Там найбільшу кількість сфер суспільного життя переведено в електронний режим — від реєстрації народження до реєстрації підприємств, оподаткування і звітів. «Україна також рухається в цьому напрямі, але окремими фрагментами — зокрема, з’явився Закон «Про електронний підпис». Але, на відміну від розвинених країн, [у наших органах влади] немає й 90–відсоткового проникнення інтернету», — зауважує Бурмагін.